Постанова № 66826856, 31.05.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2088/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення заборгованості з грошового утримання, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просила суд: визнати протиправною бездіяльність щодо обовязку виплачувати грошове утримання з 18.10.2016 року; стягнути заборгованість з грошового утримання за період з 18.10.2016 року по 23.01.2017 року у розмірі 27378,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року у справі № 815/3073/16 наказом № 1654 о/с від 08.12.2016 року начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 було поновлено на посаді старшого інспектора тренінгового центру Головного управління Національної поліції в Одеської області з 31.05.2016 року.

На виконання вищезазначеного судового рішення Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області сплатило ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 31.05.2016 року по 17.10.2016 року.

Однак, з 18.10.2016 року по 23.01.2017 року грошове забезпечення Головним управлінням Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 не виплачувалось.

Звернення ОСОБА_1 щодо виплати заборгованості Головне управління Національної поліції в Одеській області проігнорувало, надавши відповідь, яка не стосувалась суті звернення.

Позивач не погоджується з вищезазначеним та просить суд стягнути заборгованість з грошового утримання за період з 18.10.2016 року по 23.01.2017 року у розмірі 27378,00 грн.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 відповідно до положень п.9 та п.12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», в звязку із припиненням виконання функцій Головним управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та створенням Головного управління Національної поліції в Одеській області наказом Головного управління Національної поліції України в Одеській області від 19.11.2015 року № 282 о/с з 07.11.2015 року була призначена на посаду старшого інспектора тренінгового центру Головного управління Національної поліції в Одеській області.

04.03.2016 року Атестаційною комісією № 13 Головного управління Національної поліції України в Одеській області була проведена атестація позивача, за результатами якої було прийняте рішення, яке міститься в протоколі ОП № 15.00004216.0024132, в якому зазначено в розділі ІV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

24.05.2016 року за результатами проведеної атестації позивача наказом Головного управління Національної поліції України в Одеській області № 368 о/с її було звільнено зі служби в поліції з 31.05.2016 року за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

ОСОБА_1 не погодилася з висновком Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції України в Одеській області та з наказом Головного управління Національної поліції України в Одеській області про звільнення та звернулася до суду за захистом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року у справі № 815/3073/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Одеській області, Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції України в Одеській області було задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції України в Одеській області, що оформлене протоколом ОП № 15.000043910024132 від 04.03.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийнято стосовно ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Одеській області від 24.05.2016 року № 368 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора тренінгового центру Головного управління Національної поліції в Одеській області, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31.05.2016 року по 17.10.2016 року у сумі 30347,50 грн., а також допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 7605,00 грн.

На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року у справі № 815/3073/16 наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 08.12.2016 року № 1654 о/с було скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 24.05.2016 року № 368 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) підполковника поліції ОСОБА_1 старшого інспектора тренінгового центру Головного управління Національної поліції в Одеській області, а також було поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора тренінгового центру Головного управління Національної поліції в Одеській області з 31.05.2016 року.

Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року у справі № 815/3073/16 набрала законної сили 22.12.2016 року.

На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року у справі № 815/3073/16, що набрала законної сили, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області перерахувало ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2016 року по 17.10.2016 року.

Наказом Державної установи «Одеський навчальний центр підготовки поліцейських» від 27.01.2017 року № 17 о/с ОСОБА_1 була призначена старшим викладачем Державної установи «Одеський навчальний центр підготовки поліцейських» з 24.01.2017 року.

03.02.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити грошове забезпечення з 18.10.2016 року по 23.01.2017 року.

Головне управління Національної поліції в Одеській області у відповідь на заяву листом повідомило ОСОБА_1, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року по справі № 815/3073/16 в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу виконана в повному обсязі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до п.4 ч.10 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Згідно з ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Відповідно до п.4 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Згідно з п.15 Розділу 1 зазначених Порядку та умов при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду.

Відповідно до п.6 Розділу 3 вказаних Порядку та умов поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у звязку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР 42946756).

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Одеський окружний адміністративний суд в своїй постанові від 17.10.2016 року у справі № 815/3073/16, яка набрала законної сили 22.12.2016 року, встановив факт незаконного звільнення позивача з займаної посади, що стало підставою для скасування наказу про звільнення від 24.05.2016 року № 368 о/с та поновлення на посаді.

Згідно з ч.1 ст.72 обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, Одеський окружний адміністративний суд в своїй постанові від 17.10.2016 року у справі № 815/3073/16 допустив негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора тренінгового центру Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що з моменту прийняття постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 року у справі № 815/3073/16 ОСОБА_1 вважається такою, що поновлена на попередній роботі, а тому Головне управління Національної поліції в Одеській області зобовязане нараховувати та сплачувати їй грошове забезпечення.

При цьому, з 18.10.2016 року по 23.01.2017 року Головне управління Національної поліції в Одеській області не сплачувало ОСОБА_1 грошове забезпечення.

В своїх письмових запереченнях відповідач зазначив, що в період з 08.12.2016 року по 23.01.2017 року на підставі наказів Національної поліції України від 02.09.2016 року № 788 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» та Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 року № 2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» ОСОБА_1 на посаду в штаті Головного управління Національної поліції в Одеській області не було призначено, тому грошове забезпечення не виплачувалось. Також, відповідач зазначив, що позивача було поновлено 08.12.2016 року на неіснуючу посаду та не було призначено в новий штат Головного управління Національної поліції в Одеській області, а тому підстав для виплати грошового забезпечення за період з 17.10.2016 року по 23.01.2017 року немає.

Однак, суд не погоджується з такими посиланнями відповідача, оскільки вони порушують встановлені Конституцією України гарантії щодо незаконного звільнення та своєчасного одержання винагороди за працю.

Суд зазначає, що внутрішня реорганізація Головного управління Національної поліції в Одеській області не є підставою для невиплати позивачу грошового забезпечення, як незаконно звільненого працівника, з моменту прийняття рішення суду про його поновлення, яке належить до негайного виконання.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення з 18.10.2016 року є протиправною.

Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Тобто, з урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 18.10.2016 року по 23.01.2017 року.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з абз.4 п.2 Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Із п.5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 порядку).

Одеський окружний адміністративний суд в своїй постанові від 17.10.2016 року у справі № 815/3073/16, яка набрала законної сили 22.12.2016 року, встановив, що за два місяці перед звільненням позивача, зокрема квітень та травень 2016 року, середньомісячна заробітна плата складала 7605,00 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у квітні 2016 року становила 21 день, а у травні 19 днів.

Таким чином, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденна заробітна плата позивача складає 380,25 грн.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у жовтні 2016 року становила 20 днів (у період з 18.10.2016 року по 31.10.2016 року 10 робочих днів), у листопаді 2016 року становила 22 дні, у грудні 2016 року становила 22 дні.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» кількість робочих днів у січні 2017 року становила 20 днів (у період з 01.01.2017 року по 23.01.2017 року 14 робочих днів).

Тобто, у період з 18.10.2016 року по 23.01.2017 року загальна кількість робочих днів складає - 68 днів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 18.10.2016 року по 23.01.2017 року у розмірі 25857,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.2 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-72, 86, 94, 122, 128, 159-163, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.10.2016 року.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 18.10.2016 року по 23.01.2017 року у розмірі 25857 (двадцять пять тисяч вісімсот пятдесят сім) гривень.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Допустити негайне виконання постанови в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7605 (сім тисяч шістсот пять) гривень.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

СуддяМ.М. Кравченко