Ухвала суду № 66826837, 31.05.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2974/17

УХВАЛА

31 травня 2017 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект до Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування постанови від 01.07.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект до Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, в якій позивач просить суд скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: В-5/38604802 від 01.07.2013 року, виданою Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на майно, а саме на квартиру №256, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Таким чином, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору. Наявність у суб'єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб'єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов'язків (повноважень), необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи іншій сфері публічної влади.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби щодо розгляду їх в порядку адміністративного судочинства врегульовано ст.181 КАС України, частиною 1 якої визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позивач не є стороною або учасником виконавчого провадження.

Право особи на оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку адміністративного судочинства не є абсолютним, оскільки таке оскарження може здійснюватися лише за умови відсутності іншого, встановленого законом порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

Згідно адміністративного позову, позивач просить суд скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: В-5/38604802 від 01.07.2013 року, виданою Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 21.03.2008 року з АКІБ УкрСиббанк уклала кредитний договір про надання споживчого кредиту №11216973000. В забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором укладено Іпотечний договір від 17.09.2007 року, предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ та зареєстровано в Державному реєстрі іпотек. 12.12.2011 року АКІБ Укрсиббанк відступило ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ відповідно до договору факторингу №1 свої права та вимоги за зобовязаннями по кредитному договору. Позивач вказує, що 25.04.2017 року при зверненні до нотаріуса йому стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, накладено арешт, а саме: постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: В-5/38604802 від 01.07.2013 року, виданою Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області.

Такі дії відповідача порушують права ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ, оскільки останній має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Крім того, відповідач не повідомляв його як заставодержателя про накладення арешту на майно.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 6 ст. 3 названого Закону у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та розяснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди визначено, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону №606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року №5 Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Даний адміністративний позов про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА № 168457 від 02.12.2012 року, заявлений виходячи з тверджень про наявність у позивача пріоритетного права звернення стягнення на іпотечне майно перед іншими кредиторами, тобто наявний спір про право на майно.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що для вирішення спору, що виник між сторонами по справі, встановлено інший порядок судового провадження, оскільки для вирішення питання про зняття арешту з майна необхідно встановити наявність права позивача на визначене майно, тобто дослідити цивільні правовідносини, що склалися щодо цього майна.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями давати оцінку даним цивільним правовідносинам, а тому такі вимоги підлягають розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Вищого адміністративного суду України, викладеним в рішеннях по справам №К/800/35345/13 від 21.05.2014 року, №К/9991/39524/12 та №К/9991/59047/12 від 04.06.2014 року.

Право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна передбачено ч. 2 ст.114 та ст.152 ЦПК України.

Згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект до Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про скасування постанови від 01.07.2013 р.

Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект до Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування постанови від 01.07.2013 р.

Копію ухвали невідкладно надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю Кей-Колект разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Згідно ч.ч.4,5 ст.109 КАС України ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяО.М. Тарасишина