Постанова № 66826466, 22.05.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1389/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шембелян В.С.

при секретарі судового засідання Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Словяносербської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.08.2015 № Ф-24,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.08.2015 № Ф-24 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 21331,18 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування позивач на час проведення АТО звільнений від обовязку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу. Позивач вважає, що відповідач не повинен був однозначно застосовувати положення ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, оскільки відповідно до пункту 9-4 розділу VIII цього Закону достатніми підставами для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, передбаченої цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обовязків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, та заява самого платника до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску, подана не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО. Позивачем таку заяву подано 06.06.2016 до Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, у задоволенні якої відмовлено листом від 21.06.2016 № 246.

З вищевикладених підстав позивач просив визнати протиправним та скасувати вимогу Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області від 17.08.2015 № Ф-24 про сплату боргу (недоїмки).

У судове засідання позивач не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі Старобільська ОДПІ) надіслав заперечення проти задоволення позовних вимог (а.с. 27-28), у яких зазначив, що станом на 31.07.2015 ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець, мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 21331,18 грн., що підтверджувалося даними картки особового рахунку платника. Таким чином, Старобільською ОДПІ правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.08.2015 № Ф-24 на суму заборгованості 21331,18 грн., яку направлено позивачу. Підстави для звільнення позивача від обовязків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування відсутні, оскільки умовою для звільнення є заява у довільній формі та сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) на території проведення АТО. У позивача такий сертифікат відсутній. Також зазначено, що позивачем подано заяву про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску після формування та направлення оскаржуваної вимоги про сплату боргу. Представник Старобільської ОДПІ у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача - Словяносербської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Словяносербська ОДПІ) надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у наданих запереченнях проти задоволення позовних вимог заперчував (а.с. 52-54), зазначив, що станом на 31.07.2015 за позивачем обліковувалася заборгованість по сплаті єдиного внеску, яка виникла не тільки у періоді з 14.04.2014 до дня закінчення АТО, а й поза межами цього періоду. Так, управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області передано заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску у сумі 11310.78 грн., яка рахувалася станом на 01.10.2013. Крім того, у жовтні 2013 року позивачем нарахована сума єдиного внеску у розмірі 1194,03 грн. за ІІІ квартал 2013 року, у січні 2014 року нарахована сума єдиного внеску у розмірі 1218,67 грн. за ІV квартал 2013 року, у квітні, липні, жовтні 2014 року та січні, квітні, липні 2015 року нараховано єдиний внесок у сумі 1267,95 грн. за І, II, III, IV квартал 2014 року та І, II квартали 2015 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.12.2003 Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області. Взятий на податковий облік платника податків у Старобільській ОДПІ (Новоайдарське відділення) 30.12.2003 за № 127. Перебуває на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного внеску.

За даними картки особового рахунку платника ОСОБА_1 станом на 31.07.2015 мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 21331,18 грн., яка утворилася за такий період:

- 21.10.2013 позивачем нарахована до сплати сума єдиного внеску у розмірі 1194,03 грн., що підтверджено даними картки особового рахунку платника за 2013 рік (а. с. 56);

- за даними картки особового рахунку платника за 2014 рік (а. с. 58-59) позивачем протягом 2014 року до сплати нараховано єдиний внесок у таких розмірах: 20.01.2014 1218,67 грн.; 22.04.2014 1267,95 грн.; 21.07.2014 1267,95 грн.; 20.10.2014 1267,95 грн.;

- за даними картки особового рахунку платника за 2015 рік (а. с. 60-61) позивачем до 31 липня 2015 року до сплати нараховано єдиний внесок у таких розмірах: 20.01.2015 1267,95 грн.; 20.04.2015 1267,95 грн.; 20.07.2015 1267,95 грн., 19.10.2015 1323,47 грн.

17 серпня 2015 року Старобільською ОДПІ сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-24, у якій зазначено що загальна сума боргу ОСОБА_1 станом на 31 липня 2015 року становить 21331,18 грн. (а. с. 7).

Зазначену вимогу отримано позивачем.

Судом також встановлено, що позивач 06.06.2016 звернувся до Новоайдарсього відділення Словяносербської ОДПІ із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 (а.с. 83).

Щодо строків звернення до суду суд виходить з такого.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За даними компютерної програми Діловодство спеціалізованого суду ОСОБА_1 звертався до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до особи з назвою Новоайдарське відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії 18.05.2016 (справа № 812/488/16).

Предметами оскарження у вказаній справі позивачем визначено дії відповідача з винесення вимоги від 17.08.2015 № Ф-24.

Ухвалою суду від 28.09.2016 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу через неусунення недоліків позову, а саме через несплату судового збору (а.с. -11).

За таких обставин, а також враховуючи відсутність у позивача спеціальної юридичної освіти, його постійне намагання позивача оскаржити вимогу від 17.08.2015 № Ф-24 та повернення попередньої позовної заяви через несплату судового збору, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку звернення позивача з даним позовом до суду поважними та розглянути дану справу по суті спору.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обовязок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - серпень 2015 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669).

Зокрема, п. .п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено Новоайдарський район.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску, а отже є субєктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обовязків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога від 17.08.2015 № Ф-24 про сплату боргу (недоїмки) частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обовязків платника єдиного внеску, а саме: з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 року. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на ст. 25 Закону № 2464, абзацом 2 частини 1 якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач у періоді з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 року за законом був звільнений від обовязків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обовязків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону № 2464, за невиконання обовязків платника єдиного внеску у ІІ кварталі 2014 року ІІ кварталі 2015 року, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року по 1 січня 2016 року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Посилання відповідачів на те, що позивачем заяву про звільнення від сплати єдиного внеску подано вже після формування та направлення вимоги про сплату боргу, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що згідно з п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обовязків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на момент подання позивачем заяви про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску та станом на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 триває.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що ОСОБА_1 заяву про звільнення від обовязків платника єдиного внеску подано своєчасно, що, у свою чергу, свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для звільнення від обовязків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Що стосується посилань відповідачів на те, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд також вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обовязковою умовою для звільнення від обовязків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464.

За таких обставин судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 17.08.2015 № Ф-24 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за період ІІ квартал 2014 року ІІ квартал 2015 року в сумі 6339,75 грн., а саме: за ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., за ІІІ квартал 2014 року - 1267,95 грн., за ІV квартал 2014 року - 1267,95 грн., за І квартал 2015 року - 1267,95 грн., за ІІ квартал 2015 року - 1267,95 грн.

В іншій частині вимога про сплату боргу у повній мірі відповідає законодавству, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, що становить 29,7 % від ціни позову, відповідно, в цій частині судові витрати присуджуються позивачу, що складає 163,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області від 17 серпня 2015 року № Ф-24 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 року в сумі 6339,75 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 92700, вул. Харківська, 6, м. Старобільськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 39890405) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 93500, вул.Октябрська, 84, смт. Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 163,80 грн. (сто шістдесят три гривні 80 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 29 травня 2017 року.

Суддя ОСОБА_2