Постанова № 66825955, 15.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 р. Справа № 804/11826/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі- ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська, податковий орган, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по податку на додану вартість в сумі 11 871, 47 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю непогашеної заборгованості відповідача.

Відповідачем заперечень до суду не надано.

За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, платник, відповідач) (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльсноті - фізичну особу-підприємця від 17.03.2004р.

Відповідач перебуває на податковому обліку у ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська від 19.03.2004р. за №7232.

29.09.2014р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором внесено запис №22240050005028919 щодо припинення підприємницької діяльності відповідача.

Згідно із ст. 67 Конституції України встановлено - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України ж передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі-ПК), встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як вбачається з матеріалів справи заявлена ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська до стягнення сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 по податку на додану вартість у загальному розмірі 11 871, 47 грн. виникла внаслідок не сплати платником самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року за № НОМЕР_2 від 07.10.2014р. (граничний термін сплати 30.10.2014р.) в сумі 16 001, 00 грн., а також у зв'язку з нарахуванням відповідачу в порядку ст. 129 ПК пені в сумі 5, 58 грн. внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань за вказаною декларацією.

Відповідно до частини 3 статті 46, частини 15 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення цієї діяльності, з якої фізична особа позбавляється статусу підприємця.

29.09.2014р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором внесено запис №22240050005028919 щодо припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

При цьому, при вирішенні спору щодо стягнення вказаної суми податкового боргу з відповідача як фізичної особи, підприємницьку діяльністб якої припинено, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 609 Цивільного кодексу України - зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Відповідно до абз.2 пп.65.10.8 п.65.10 ст.65 ПК, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Згідно з абз.2 п.97.3 ст.97 ПК - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Відповідно до пп.97.4.3 п.97.4 ст.97 ПК - особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства вбачається, що за погашення податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 діяльність якої припинена, відповідальною особою є фізична особа ОСОБА_1

Так, з матеріалів справи вбачається, що підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) припинено 29.09.2014р., тобто ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська нараховано відповідачу, як фізичній особі-підприємцю, заборгованість, що нарахована контролюючим органом за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2014 року №9057302664 від 07.10.2014р. у звязку із порушенням граничних термінів сплати узгоджених зобов'язань, оскільки позивачем нараховано грошові зобов'язання за поданою платником звітністю за період до внесення державним реєстратором запису щодо припинення ОСОБА_3, як субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця.

Таким чином, враховуючи наявну на картці облікового рахунку платника переплату, загальна сума податкової заборгованості відповідача по податку на додану вартість склала 11 871, 47 грн. та у добровільному порядку відповідачем не погашена, у зв'язку з чим ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська звернулась до суду із даним позовом.

Згідно п.36.1 ст. 36 ПК - податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно з п.п.9.1.3 п. 9.1 ст.9 ПК - податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів.

Пунктом 49.2 ст. 49 ПК передбачено, що платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п.46.1 ПК, податкова декларація документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.1 ст. 49 ПК, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Звітним (податковим) періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць (п. 203.1 ст.202 ПК).

Згідно п. 49.18 ст.49 ПК, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 ПК - крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п.57.1. ст. 57 ПК, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Не підлягає оскарженню податкове зобовязання, самостійно визначене платником податку (п. 56.11 ст. 56 ПК).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК, ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська було сформовано податкову вимогу форми "Ф" №4918-25 від 31.10.2014 р. на суму 11 877, 05 грн.

Вказану вимогу контролюючий орган направив рекомендованим повідомленням на юридичну адресу відповідача, однак дане відправлення повернулось до ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська з відміткою працівників поштового зв'язку про неможливість вручення.

За правилами, визначеними п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України: у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до вимог п. 58.3 ст. 58, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК - документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Докази оскарження вказаної вимоги у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по податку на додану вартість становить 11 871, 47 грн. та на момент розгляду справи є непогашеною.

Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до положень пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87 ПК).

Так, судом встановлено, що на момент розгляду даної адміністративної справи, що підприємницька діяльність відповідача припинена 29.09.2014р., про що зроблено відповідний запис у ЄДРПОУ, у зв'язку з чим у даному випадку сума заборгованості ОСОБА_1 не може бути стягнута з фізичної особи підприємця.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України - фізична особа підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові у справі № 6-125цс13 від 04.12.2013 року, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру субєктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

За вказаних обставин заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 як з фізичної особи.

Відповідно до ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням відсутності заперечень та відсутністю доказів остаточної сплати узгоджених зобов'язань, суд доходить висновку, що позов Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету (код ЄДРПОУ 39857263) заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 11 871, 47 грн. (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят одна гривня сорок сім копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя ОСОБА_4