Ухвала суду № 66823159, 30.05.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/3573/16-ц Номер провадження 22-ц/775/839/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Жданової В.С., Канурної О.Д.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_2, треті особи: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3, про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2017 року позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_2, треті особи: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_3, про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки - задоволено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 - 49000,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 551,20 грн. сплаченого судового збору, а всього 49551,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 51044,45 грн. заподіяних матеріальних збитків, 1600,00 грн. - за оплату проведеного експертного автотоварознавчого дослідження, 1000,00 грн. - розмір франшизи, 551,20 грн. - оплаченого судового збору, 1260,00 грн. - витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача, а всього 55455,65 грн.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ПАТ «Київський страховий дім» та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2017 року в частині стягнення з ПАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 49000,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 551,20 грн. сплаченого судового збору, а всього 49551,20 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Київський страховий дім» відмовити повністю.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване, таке, що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Судом не враховано, що позивач в супереч вимогам статей 35, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» не подав заяву для отримання страхового відшкодування, що свідчить про те, що на сьогодні у ПАТ «Київський страховий дім» не виникло обов'язку щодо прийняття рішення про виплату та здійснення виплати страхового відшкодування або про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Позивач в порушення вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» не надав для огляду пошкоджене майно, не повідомив про всі обставини та не надав для огляду усі наявні документи щодо ДТП.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт, що водій транспортного засобу «Opel» ОСОБА_2, який керував транспортним засобом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, у встановленому законодавством порядку визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Крім тогою вважає безпідставними вимоги позивача стосовно розміру заявленої до стягнення суми, оскільки вона не узгоджується з вимогами ст.ст. 12, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», а саме в тому, що розмір страхового відшкодування складає розмір оціненої шкоди, з урахуванням зносу за мінусом визначеної відповідно до законодавства суми податку на додану вартість та за мінусом суми франшизи.

Судом першої інстанції не враховано пункти 4 та 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року, якими передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини. У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Представник ПАТ «Київський страховий дім» в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ПАТ «Київський страховий дім» у відшкодування матеріальної шкоди 49000,00 грн. та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги не визнали, просили їх відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи ПАТ «ВУСО» та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить отримання ними телефонограм.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача ОСОБА_2 та третіх осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ПАТ «Київський страховий дім» та позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовано норми матеріального й процесуального права, досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суд першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаного вище, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

Відповідач ПАТ «Київський страховий дім» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 - 49000,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 551,20 грн. сплаченого судового збору, а всього 49551,20 грн. Тому апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції саме в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалене в справі судове рішення відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів цивільної справи, що 29 квітня 2016 року, приблизно о 15.00 годині, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «OPEL VEKTA», реєстраційний номер НОМЕР_1, з пасажирами, рухаючись по дорозі по вул. Залізничній м. Добропілля Донецької області напрямком зі сторони м. Білицьке в сторону с. Святогорівки, не впорався з керуванням й допустив зіткнення з автомобілем «SKODA OKTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, що рухався у зустрічному йому напрямку по своїй смузі руху. За вказаним фактом ДТП порушено кримінальне провадження №12016050230000714 від 29.04.2016 року. Постановою слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області - Несміяновою Г.Є. від 16.06.2016 року вказане кримінальне провадження по факту скоєння ДТП на перехресті доріг вул. Московська - вул. Залізнична м. Добропілля, закрито у зв'язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складу кримінального злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Вказана постанова не оскаржена та набрала законної сили. З довідки про дорожньо-транспортну пригоду №90817270, яка видана інспектором ВДАІ з обслуговування м. Добропілля, Добропільського та Олександрійського районів УДАІ - Лозовим А.П. вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 11.3. Правил дорожнього руху (а.с. 5, 7).

З довідки командира взводу Красноармійського ВП ГУНП в Донецькій області -Райкова І.В. №468 від 01.07.2016 року вбачається, що водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР притягнуто не було (а.с. 8).

З експертного авто товарознавчого дослідження №35 від 25 липня 2016 року вбачається, що вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобіля «SKODA OKTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 59601,15 гривень. Вартість відновлюваного ремонту зазначеного автомобіля складає 100044,45 гривень (а.с. 10-26).

З копії поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3667631, строк дії якого з 12.06.2015 року по 11.06.2016 року, вбачається, що ОСОБА_7 застрахована цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів у ПАТ «Київський страховий дім». Забезпеченим транспортним засобом за вказаним полісом є автомобіль «OPEL VEKTA», реєстраційний номер НОМЕР_1. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого, становить 50 тисяч гривень. Розмір франшизи - 1000,00 грн. (а.с. 28).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «київський страховий дім» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 49000,00 грн. та судові витрати, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ліміт відповідальності складає 50000,00 грн., тому в рахунок відшкодування матеріальної шкоди з відповідача підлягає стягненню сума в межах його відповідальності за мінусом франшизи.

Такий висновок суду є правильним і відповідає обставинам справи та закону.

Згідно із ст.ст. 1166, 1187 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це у тому числі шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що відповідно до полісу №АЕ/3667631 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_7 застрахована цивільно-правова відповідальність в ПАТ «Київський страховий дім». Забезпеченим транспортним засобом за вказаним полісом є автомобіль «OPEL VEKTA», реєстраційний номер НОМЕР_1. Ліміт відповідальності складає 50000,00 грн. (а.с. 28). Вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобіля «SKODA OKTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_2, позивачеві по справі, складає 59601,15 гривень (а.с. 10-16). Будь яких доказів, які б вказували на інший розмір відновлюваного ремонту вказаного автомобілю, відповідачем не надано.

Відповідно до частини 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За таких обставин, апеляційний суд доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого стягнення з ПАТ «Київський страховий дім» матеріальної шкоди в межах ліміту відповідальності (50000,00 грн.) за мінусом франшизи відхиляє.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо відсутності доказів вини водія ОСОБА_2 у ДТП, апеляційний суд зазначає наступне.

Як зазначено у частині 4 пункту 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Отже, оскільки судом першої інстанції належним чином досліджені надані позивачем докази щодо наявності вини відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП і зроблені відповідні висновки, у апеляційного суду згідно зі ст. 303 ЦПК України відсутні підстави для переоцінки цих доказів тому, що апелянт не надав інших доказів ніж ті, що були досліджені в суді першої інстанції.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції по їх оцінці. Нових доказів, які б давали підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в межах ліміту відповідальності за мінусом франшизи, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, ним не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, а також те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» - відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: