Ухвала суду № 66820783, 16.05.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26977/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Тарасюк К.Е., при секретарі Ксендзовій А.В., за участю прокурора Горобинського В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Вишнякова М.І. про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Вишняков М.І. звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим із прокурором, про арешт майна, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100090005628 від 15.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 2 ст. 364, ч. ч. 1, 2 ст. 366 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що 19.07.2016 замовнику ТОВ "БК "БУД" Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видано містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок, а саме по вул. Центральній, 19, 21, 21-А та вул. Малоземельній, 75, 75-А, 75-Б, 75-В, 75-Г, 75-Д у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до зазначених містобудівних умов, граничнодопустима поверховість об'єкта - не більше чотирьох поверхів (у тому числі цокольного та мансардного).

Згідно з протоколом огляду місця події від 10.05.2017, на вищевказаних земельних ділянках, збудовано десяти поверхову будівлю.

У подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, замовнику ТОВ "Статус Буд-Плюс" зареєстровано низьку декларації про початок будівельних робіт "Будівництва зблокованих житлових будинків" за адресою вул. Центральній, 19, 21, 21-А та вул. Малоземельній, 75, 75-А, 75-Б, 75-В, 75-Г, 75-Д у Дарницькому районі м. Києва.

Так, відповідно до вказаних містобудівних умов будівництво здійснюється на земельних ділянках, які на праві власності належать ТОВ "БК "БУД" та, відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві мають наступне цільове призначення: м. Київ, вул. Центральній, 19, 21, 21-А (кадастровий номер 8000000000:90:013:0097, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (присадибна ділянка); м. Київ, вул. Малоземельній, 75, 75-А, 75-Б, 75-В, 75-Г, 75-Д(кадастровий номер 8000000000:90:926:0025, цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (присадибна ділянка).

Проте, цільове призначення земельних ділянок не відповідало намірам забудовника та не розраховано на будівництво багатоповерхового житлового будинку, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, а Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт.

Вказане свідчить про можливе вчинення службовими особами Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Державної архітектурно-будівельної інспекції України кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

На теперішній час досудовим розслідуванням встановлено, що на вказаних земельних ділянках, всупереч вимогам Закону здійснюється будівництво ТОВ "Статус Буд-Плюс"(ІПН 40512141).

Таким чином, наведені земельні ділянки мають значення для кримінального провадження, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовими доказами.

Заслухавши пояснення прокурора в обґрунтування доводів та вимог клопотання, вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону № 1019-VIII від 18.02.2016 (далі КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 170 КПК України).

Отже, положеннями КПК України фактично передбачені два самостійні інститути забезпечення заходів кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, а саме накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ст. 170 КПК України), а також накладення арешту на речі, майно та документи, які мають режим тимчасово вилученого майна та/або з метою збереження речових доказів (ч. 5 ст. 171, ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України).

Органом досудового розслідування за погодженням з прокурором у вищевказаному клопотанні ініційовано питання про арешт майна як такого, що відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Між тим, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину ( п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.

Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання не встановлено достатніх та допустимих в розумінні ст. 86 КПК України доказів, які б підтверджували, що земельні ділянки, на які слідчий просить накласти арешт є предметом вчинення кримінального правопорушення та/або містять на собі сліди його вчинення. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування за фактом нецільового використання вказаних земельних ділянок не здійснюється, відомості про земельні ділянки в ЄРДР відсутні.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Зважаючи на викладене, органом досудового розслідування не доведено та при розгляді клопотання не встановлено достатніх доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдовували доцільність накладення арешту земельні ділянки :

м. Київ, вул. Центральній, 19, 21, 21-А (кадастровий номер 8000000000:90:013:0097); м. Київ, вул. Малоземельній, 75, 75-А, 75-Б, 75-В, 75-Г, 75-Д (кадастровий номер 8000000000:90:926:0025), а відтак слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 167, 170, 172,173 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Вишнякова М.І. про арешт майна, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя К.Е. Тарасюк