Рішення № 66812865, 23.05.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/202/17 Головуючий 1-ї інстанції Смирнов В.А.

Справа № 633/275/15-ц Доповідач Довгаль А.П.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», про визнання права на проживання та користування будинком, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач-1) та ОСОБА_2 (відповідач-2), в якому з урахування уточнень просило виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вул. М. Кулика №1-В.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 26.02.2008року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №НАН2GA00000006 (надалі - кредитний договір), згідно умов якого остання отримала кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 109 078,30дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в порядку встановленим цим договором, строком повернення до 25.02.2015року. З метою забезпечення відповідачем-1 взятих на себе зобовязань за кредитним договором, 26.02.2016року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №НАН2GA00000006 (надалі договір іпотеки), згідно умов якого остання надала в іпотеку Банку нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 402,00кв.м, житловою площею 182,70кв.м. який розташовано за адресою: Харківська область, Печенізький р-н, смт. Печеніги, вул. М.Кулика №1-В, який належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Відповідач-1 взяті на себе зобов'язання виконувала не належним чином, у звязку з чим Банк вимушений був звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 12 березня 2014 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу ПАТ КБ «Приватбанк». У звязку з чим вважають, що відповідачі-1, 2, а також інші мешканці підлягають виселенню з вищеназваного житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, який в процесі розгляду справи уточнила, і просила визнати за нею право на проживання та користування будинком №1-В, що розташований по вулиці М.Кулика в смт. Печеніги Печенізького району Харківської області.

В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ №481792, вона є власником спірного будинку з 06 лютого 2008 року, а кредитний договір було укладено 26.02.2008року. Згідно умов цього договору вона отримала кредитні кошти в розмірі 100000,00дол. США на споживчі цілі, а не з метою придбання будинку, який є предметом іпотеки, та був придбаний нею ще до укладання кредитного договору. Вважає, що у Банка відсутні законні підстави для виселення відповідачів з цього будинку без надання іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, викладених в уточненій позовній заяві, зустрічний позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк», вказуючи на його необґрунтованість. Зустрічний позов підтримала і просила його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на проживання та користування будинком, що знаходиться за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вул. М.Кулика №1-В.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення їх позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд зясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Відмовляючи ПАБ КБ «Приватбанк» в задоволенні позову про виселення відповідачів із жилого будинку, який є предметом іпотеки, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність на даний час для цього підстав.

Так, судовим розглядом встановлено, що 26.02.2008року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №НАН2GA00000006, згідно якого остання отримала кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 109 078,30дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в порядку встановленим цим договором, зі строком повернення до 25.02.2015року.

З метою забезпечення відповідачем-1 взятих на себе зобовязань за кредитним договором, 26.02.2008року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №НАН2GA00000006, відповідно до умов якого остання надала в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 402,00кв.м, житловою площею 182,70кв.м, який знаходиться за адресою: Харківська область, Печенізький р-н, смт. Печеніги, вул. М.Кулика №1-В.

Вказаний вище житловий будинок, відповідно до наданих правовстановлюючих документів, спочатку належав ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 09.10.2001р., посвідченого державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим №926, а у подальшому, внаслідок його реконструкції, право власності за ОСОБА_1 оформлено на підставі Свідоцтва про права власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Печенізької селищної ради 06.02.2008р. згідно рішення виконкому «Про прийняття в експлуатацію житлового будинку» взамін договору дарування від 09.10.2001р.

Таким чином, в іпотечному договорі (п.35.3) помилково вказано проте, що цей будинок належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №481172 від 06.02.2008р..

Відповідач-1 взяті на себе зобов'язання виконувала не належним чином, у звязку з чим Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 12 березня 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 402,00кв.м, житловою площею 182,70кв.м, за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вул. М.Кулика №1-В, а саме шляхом його продажу ПАТ КБ «Приватбанк».

Частиною 1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК України громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

При винесенні рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд повинен застосовувати як положення статті 40 цього Закону, так і норми статті109 ЖК УРСР.

У пункті 8.1 кредитного договору зазначено: «Банк зобовязується надати Позичальникові кредитні кошти… на наступні цілі: 100 000,00 доларів США на споживчі цілі, а також 9 078,30 доларів США на сплату страхових платежів…».

З урахуванням того, що грошові кошти були позичені ОСОБА_1 у Банку не з метою придбання будинку, який є предметом договору іпотеки, а його набуто нею у власність ще за довго до укладення кредитного договору, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виселення відповідачів ізцього будинку без надання їм іншого постійного житла.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення вимог зустрічного позову не малося. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрована в житловому будинку №1-В, розташованого по вул. М.Кулика в смт. Печеніги Печенізького району Харківської області, в тому числі користується та володіє ним, однак не може розпорядитися будинком на свій розсуд, оскільки його передано в іпотеку. Отже, право відповідачів на проживання в цьому будинку залишається до моменту предявлення Банком, з дотримання вимог закону, позову про виселення з іпотечного нерухомого майна та до прийняття судом відповідного рішення з цього питання.

З огляду на вищевикладене, вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягали, у звязку з чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 в зустрічному позові.

Згідно п.4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року в частині задоволення вимог зустрічного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання права на проживання та користування будинком відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді