Постанова № 66812214, 22.05.2017, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/8549/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 року Сватівський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Крикуновій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сватове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Сватівського ВП ГУНП лейтенанта поліції Чумакова Миколи Сергійовича про поновлення строку на оскарження постанови, скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення моральної шкоди, -

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом Сватівського ВП ГУНП лейтенанта поліції Чумакова Миколи Сергійовича про скасування постанови серії БР № 406800 від 25.04.2017 року та закриття провадження по справі відносно нього на підставі п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП за відсутності складу правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 25 квітня 2017 року близько 23-00 години він керував власним транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO н/з НОМЕР_1 та прямував з робочою справою до офісного приміщення, розташованого за адресою м. Сватове по вул. Куп'янська. Рухаючись, помітив автомобіль, що переслідував його по маршруту від вул. Шевченка - площа Злагоди - Державна-Водокачка Набережна - вул. Революції - вул. Медова. Для того щоб переконатися, що за ним дійсно ведеться спостереження невизначеним транспортним засобом був вимушений декілька разів змінити маршрут свого прямування, використовуючи при цьому норму п. 2.14 підпункт Е ПДР України. Далі він був зупинений у місті, без жодного освітлення, співробітниками патрульної поліції, що їхали в авто позаду, за порушення ПДР, а саме не ввімкнений показник повороту при зміні напрямку руху на вулицю Набережна-Водокачка до фактичного місця зупинки (о 23-10 годині) по вулиці Медова, 1, тобто фактично, близько 2 кілометрів відстані від місця здійснення правопорушення. О 12-30 після опівночі на місце прибув співробітник транспортної поліції, який спочатку пропонував проїхати з ним в клініку на медичний огляд, хоча він був згоден пройти тест на алкоголь на місті, а потім склав постанову БР № 406800 за порушення ст. 122 частини 2 КУпАП України за свідченнями співробітника патрульної поліції, що їхав весь час позаду і фіксував правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні участі не брав, відповідно до поданої до суду письмової заяви підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив завершити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач інспектор Сватівського ВП ГУНП в Луганській області Чумаков М.С. в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в процесі розгляду справи в судових засіданнях надавав пояснення відповідно до яких позов не визнав.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, що не перешкоджає розгляду справи, то справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх сукупності, вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 квітня 2017 року інспектором Сватівського ВП ГУНП в Луганській області лейтенантом поліції Чумаковим М.С. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 406800, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с. 3).

Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, віднесена до компетенції органів Національної поліції. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, пятою і шостою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Диспозиція ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Статтею 31 цього Закону визначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не було надано доказів скоєння правопорушення, як то фото-, відео фіксація чи будь-яких інших фактичних даних, оскільки в протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 факт скоєння ним правопорушення не визнав, не надано доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, а саме не надано доказів того, що ОСОБА_1 здійснив поворот з поворот з порушенням вимог 9.2. б ПДР

Частиною 2 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Як зазначено у ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, відповідач повинен був встановити наявність вини конкретної особи, яка притягується до відповідальності, шляхом письмових пояснень такої особи, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Слід зазначити, що починаючи зі справ "Енгель та інші проти Нідерландів" ("Engel and Others v. the. Netherlands", 08.06.1976, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), "Озтюрк проти Німеччини" ("Ozturk v. Germany", 21.02.1984, no. 8544/79), "Лутц проти Німеччини" ("Lutz v. Germany", 25.08.1987, no. 9912/82) ЄСПЛ тлумачить поняття "кримінальний" автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо. У деяких справах проти України ЄСПЛ констатував порушення статей 6 і 7 Конвенції, а також ст. 2 Протоколу №7 до Конвенції у справах про адміністративні правопорушення, як наприклад, у справах "Гурепка проти України" ("Gurepka v. Ukrain", 06.09.2005, no. 61406/00), "Гурепка проти України (№ 2)" "Gurepka v. Ukraine (no. 2)", 08.04.2010, no. 38789/04), "Лучанінова проти України" ("Luchaninova v. Ukraine", 09.06.2011, no. 16347/02), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", 11.04.2013, no. 20372/11) та інші. Таким чином, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ при розгляді справ про адміністративні правопорушення національні органи влади мають дотримуватися гарантій, притаманних кримінальному провадженню. Для встановлення "обґрунтованість … висунутого … кримінального обвинувачення" у матеріалах справи про адміністративні правопорушення мають міститися достатня кількість об'єктивних доказів, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини "поза розумним сумнівом". Зокрема, у контексті цієї справи, виявивши факт скоєння правопорушення (здійснення повороту без ввімкнення покажчику) відповідач повинен був встановити особу правопорушника шляхом приведення достатніх та належних доказів (показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків), а не обмежуватися свідченнями особи, яка з суб'єктивних причин заперечувала скоєння ним адміністративного правопорушення. Отже, всі сумніви відносно доведеності вини слід тлумачити на користь особи, а не суб'єкта владних повноважень, оскільки вказаний конституційний принцип, поряд з іншими, є гарантією захисту від безпідставного притягнення осіб до юридичної відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Враховуючи, те що відповідачем, всупереч ст.71 КАС України, не доведено із зазначенням конкретних доказів, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність складеної відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне постанову скасувати, а провадження по справі закрити. При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної компенсації та публічного вибачення керівництва Сватівської поліції, оскільки положенням 23 Цивільного кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, які повинні бути доведені заявником. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність причинного зв'язку між притягненням позивача до адміністративної відповідальності та спричинення моральної шкоди. Не надано позивачем і будь-якого обґрунтування спричинення їй діями відповідача моральних страждань, внаслідок приниження її гідності, престижу та ділової репутації. Щодо вимоги про передачу матеріалів по даній справі до прокуратури за фактом перевищення повноважень службовими особами та порушення вимог діючого законодавства, суд звертає увагу на такі норми. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Ст. 18 КАС України визначена предметна підсудність адміністративних справ. Отже, передача матеріалів справи за фактом перевищення повноважень службовими особами не узгоджується з вимогами про предметну підсудність та завданням адміністративного судочинства, а відтак задоволенню не підлягає. Питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року (Закон №3674-VI), регулюється іншим законодавством. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір. Таким чином, судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом слід повернути ОСОБА_1 на вказані ним реквізити.

Керуючись статтями 10,11, 41, 71, 72, 160,161,163 КАС України, статтями 247,251 КУпАП, статтями 23, 31, 35, 40, суд, -

Постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом порушеного права, як такий, що пропушений з поважних причин.

Скасувати постанову серії БР № 406800 від 25.04.2017 року інспектора інспектора Сватівського ВП ГУНП лейтенанта поліції Чумакова Миколи Сергійовича у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП України.

Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП за відсутності складу правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області, код ЄДРПОУ 37928384, що розташоване за адресою: вул. Шевченка, буд. 10, м. Сватове Луганської області повернути ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1, судовий збір в сумі 640,00 грн., який було сплачено на р/р 31215206700271, МФО 804013, код отримувача 37928384, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Луганській області за квитанцією № 0.0.760672347.1 від 10 травня 2017 року, код квитанції 0860-3398-3121-1525. Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через сватівський районний суд Луганської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 травня 2017 року.

Суддя О.М. Попова