Ухвала суду № 66812032, 18.05.2017, Київський районний суд м. Одеси

____________________

Справа № 520/2516/17

Провадження № 2/520/6828/17

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

18.05.2017 року суддя Київського районного суду м. Одеси Васильків О.В. розглянувши цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИЛА:

28.02.2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 105980,00 грн. за кредитним договором № б/н від 22.10.2012 року та судовий збір.

Ціна позову визнана у розмірі 105980,00 грн.

Матеріали справи містять заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову та письмові пояснення щодо вказаної заяви від 17.05.2017 року, в яких позивач просить накласти арешт на квартиру відповідача, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження. Мотивуючи заяву тим, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Положеннями ч. 3 ст. 153 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після предявлення вимоги чи подання позову до суду. Саме дише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом досліджено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої слідує, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як необґрунтована і недоведена, оскільки суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, а саме накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, всупереч положень ч. 3 ст. 153 ЦПК України є не спірними із заявленими позовними вимогами.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що заява позивача ПАТ КБ «Приват Банк» забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як необґрунтована та недоведена.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову», суддя

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали та протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали особою без участі якої її було постановлено.

Суддя Васильків О. В.