Вирок № 66810295, 31.05.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/5484/13-к Провадження №11-кп/772/60/2017

Категорія: 18 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А.

Доповідач:Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Гончарук М.М.

при секретарі: Міхневич І.А.

обвинуваченої: ОСОБА_3

захисника: Ковганича В.В.

розглянув 31 травня 2017 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за №12013010100001416 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 31 травня 2016 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вінниця та мешканки: АДРЕСА_2 зареєстрованої по АДРЕСА_1., українки, громадянки України, освіта середньо-спеціальна, одружена, перебуває у декретній відпустці, на утриманні має одну малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судима: 13.09.2011 року Староміським районним судом м. Вінниця за ч.1 ст. 185 КК України до арешту строком на 1 місяць 15 днів; 27.12.2012 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, із застосуванням ст. 75,76 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;

засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.12.2012 року та остаточне покарання ОСОБА_3 призначено у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Застосувано п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 19.04.2014 року та звільнено ОСОБА_3 від відбуття призначеного покрання за актом амністії.

Вирішено питання з судовими витратами.

За участю прокурора: Кузьміна С.В.

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_3 була визнана винною та засуджена за те, що 21.08.2013 року знаходячись за адресою АДРЕСА_3, маючи умисел направлений на викрадення чужого майна, куди її запросив власник будинку ОСОБА_5, керуючись корисливими мотивами, шляхом вільного доступу, повторно, таємно заволоділа майном доньки власника ОСОБА_6, а саме трьома золотими каблучками, загальна маса яких складала 9 грам, загальною вартістю 1 844,82грн, відповідно до довідки НБУ, вартість одного граму золота складає 204,98грн та інших особистих речей, які для потерпілої не несуть матеріальної цінності. Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_3 завдала збитку на загальну суму 1 844,82 гривень.

Апеляційна скарга прокурора містить прохання про скасування вироку місцевого суду із-за неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, законів України «Про застосування амністії в Україні» та «Про амністію у 2014 році», ухвалення нового вироку із призначенням ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України покарання вигляді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.12.2012 року та остаточно покарання ОСОБА_3 призначити у вигляді 6 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; міркування прокурора, який просив задовільнити їхню апеляційну скаргу; заперечення проти неї обвинуваченої та її захисника які просили не позбавляти волі обвинувачену; виступи сторін кримінального провадження в судових дебатах в підтримання висловлених позицій, а обвинуваченої ще і в останньому слові; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку суду в частині призначеного покарання в порядку ч.2 ст.404 КПК України.

Висновки суду про кваліфікацію скоєного, доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, за ч.2 ст.185 КК України при обставинах, викладених у вироку, ніким не оскаржуються, не викликають сумнівів, а тому не переглядаються.

Пункт «в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році», передбачає звільнення від відбування покарання осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що у ОСОБА_3 на утриманні є малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_6. Проте, на день набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2014 році» від 19.04.2014 року, дітей яким не виповнилося 18 років, на утриманні ОСОБА_3 не було, тому п.«в» ст. 1 вищезгаданого Закону застосовано судом першої інстанції необґрунтовано.

Відповідно до ч.2 ст.86 КК України особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання на підставі акту амністії.

По даному кримінальному провадженню ОСОБА_3 не може бути повністю або частково звільнена від відбування покарання, оскільки відсутні законні підстави застосування судом до неї ЗУ «Про амністію у 2014 році».

Прокурор у своїй апеляційній скарзі не навів достатніх підстав для обрання обвинуваченій більш суворого по строку покарання, ніж визначено місцевим судом у вироку.

Разом з тим, незважаючи на відсутність апеляцій щодо зменшення чи пом'якшення покарання ОСОБА_3 суд в порядку ч.2 ст.404 КПК України виходить із наступного, якщо при розгляді апеляційної скарги є підстави для прийняття рішення на користь особи, в інтересах якої апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

Як пояснила обвинувачена вона вирок суду не оскаржувала лише тому, що до неї був застосований закон про амністію, хоча і вважала вирок суду надто суворим.

Згідно вироку, суд в якості обтяжуючої обставини врахував вчинення обвинуваченою злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Дана обставина в фабулі обвинувачення у вироку встановлена не була.

В зв'язку з чим, із вироку слід виключити дану обтяжуючу обставину.

Із часу скоєння злочину минуло майже 4 роки. Матеріали кримінального провадження не містить ніяких даних, що ОСОБА_3 скоїла будь-які правопорушення.

За період після скоєння злочину вона одружилась, створила сім'ю, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1. Чоловік працює.

В той час коли держава зацікавлена у вихованні дітей у повних сім'ях, в разі позбавлення ОСОБА_3 волі суду слід би було ставити питання про визначення заходів піклування про малолітню дитину та його подальшого місця перебування.

Проте, зважаючи на вищенаведене, скоєння злочину середньої тяжкості, повне визнання вини, щире каяття, позицію потерпілої із приводу незастосування до обвинуваченої суворого покарання, відсутність до неї претензій із боку потерпілої матеріального характеру, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК України по виду і розміру більш м'яке, ніж передбачено ч.2 ст.185 КК України.

Виходячи із того, що вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, обрання запобіжного заходу виключається, в зв'язку з чим клопотання прокурора слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 414, 419, 420 КПК України апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора задовільнити частково.

Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 31 травня 2016 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати.

Вважати ОСОБА_3 засудженою за ч.2 ст.185 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в дохід держави в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400грн.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.12.2012 року за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України із випробуванням і 3-річним іспитовим строком виконувати самостійно.

Клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу залишити без розгляду.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до касаційного суду протягом 3-х місяців з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Судді:

Р.І. Нешик М.М. Гончарук В.П. Дедик

Згідно з оригіналом: