Ухвала суду № 66808681, 19.09.2016, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1729/15-ц

У Х В А ЛА

19 вересня 2016 р.

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

Головуючого судді Шелюховського М.В.

при секретарі Самарській Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 грудня 2015 року у справі за позовом ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду із заявою в якій просить скасувати та переглянути заочне рішення у справі № 131/1729/15-ц від 04 грудня 2015 року за позовом ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій вказав, що дане заочне рішення було отримане ним, як представником позивача 01.09.2016 року. ОСОБА_2 заочного рішення суду та його копії не отримував. Повістки на судові засідання також не отримував і на час розгляду справи перебував у зоні проведення АТО, а повідомлявся про час і місце розгляду справи через пресу. Так як у зоні АТО не мав можливості читати газети - відповідно не знав про час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, строк до якого Відповідач має подати до суду заяву про перегляд заочного рішення припадає з 01.09.2016 року по 10.09.2016 рік.

Вважає, що Рішення суду постановлено на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, зокрема виходячи із нижченаведеного:

Підставами для подання заяви про перегляд заочного рішення є наступні:

ОСОБА_2 є учасником бойових дій (учасник АТО) та інвалідом ІІІ групи і під час розгляду його справи перебував в АТО і суд зобовязаний був зупинити провадження у справі у разі: перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до Закону України «Про військові формуваня», що переведені на воєнний стан (стаття 201 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_2 є учасником бойових дій (учасник АТО) і відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а також військовозобовязаних, які призвані під час мобілізації на військову службу, з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду звільняється від нарахування:

- штрафних санкцій, пені за невиконання зобовязань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності;

- штрафних санкцій, пені перед банками по кредитах, іпотеках тощо;

- процентів за користування кредитом.

Банк пропустив строки звернення до суду та не просив суд їх поновити. Час з якого виникла заборгованість у ОСОБА_2 припадає на 2013 рік (за довідкою банку). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК). Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК). Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного суду України 19 березня 2014 року м. Київ №6-20цс14.

Суд не надав належну правову оцінку таким документам як: копія розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/035-35/50228 від 07 серпня 2007 року та копія платіжного календаря від 07.08.2007 року. Суд помилково назвав їх письмовими доказами але зазначені документи не є письмовими доказами в контексті їх належності та допустимості, тому що носять односторонній, субєктивний характер банку та не відповідають не тільки Цивільному процесуальному кодексу України, а й статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Документи які надав позивач не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не містять дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Такі документи не можуть вважатися доказами, тому що не відповідають вимогам щодо належності і допустимості доказів встановлених статтями 58, 59 Цивільного процесуального кодексу України. В матеріалах справи також відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 отримав копію вимоги про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 свої вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити та переглянути заочне рішення в справі.

В судове засідання ОСОБА_2 не зявився, хоча був повідомлений належним чином, про що свідчить витяг з реєстру від 07 вересня 2016 року (а. с. 98).

Представник позивача ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, надіславши листа з проханням розглядати заяву у її відсутність, просить суд відмовити в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Суд, розглянувши заяву про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали цивільної справи приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В ході судового засідання встановлено, що ОСОБА_2, повідомлявся Іллінецьким районним судом про час та місце розгляду рекомендованими повідомленнями, які були направлені на його адресу 07.09 та 30.09 2016 року, після чого за клопотанням позивача було надано оголошення в газету «Урядовий курєр» № 214 (5588), від 17 листопада 2015 року.

Крім того 11.12.2015 ОСОБА_2 (а. с. 75) було направлено рекомендоване почтове повідомлення з рішенням Іллінецького районного суду, від 04 грудня 2015 року, яке він відмовився отримувати у почтовому відділенні.

Твердження представника заявника ОСОБА_1 про те, що його довіритель під час розгляду цивільної справи в суді знаходився в зоні АТО в звязку з чим не міг знати про час і місце розгляду справи в суді не знаходять свого підтвердження.

Відповідно до листа Іллінецького обєднаного районного військового комісаріату, від 07.09.2016 № 1839 вказано, що молодший сержант ОСОБА_2 22.08.2014 Іллінецьким ОРВК Вінницької області призваний у Збройні Сили України згідно Указу Президента України №607 від 21.07.2014. Військову службу проходив з 22.08.2014 по 23.07.2015 у військових частинах пп В4740, пп В1611. Приймав участь в бойових діях на території Донецької та Луганської областей в період з 08.11.2014 по 23.03.2015 при в/ч пп В1611.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 не надав суду належних доказів про те, що ОСОБА_2 на час розгляду справи перебував в зоні АТО, після чого тривалий час лікувався, не повідомивши суд, в яких саме медичних закладах та з якого по який час.

Доводи представника заявника ОСОБА_1 про те, що право відповідача подати до суду заяву про перегляд заочного рішення припадає з 01.09.2016 року по 10.09.2016 рік, спростовується тим, що 26 серпня 2016 року ( а. с. 79) ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про видачу копії рішення по даній справі та був ознайомлений зі змістом заочного рішення, але отримати його не зміг, так як ознайомлення з матеріалами справи та рішенням суду проводилось в кінці робочого дня, що унеможливило видачу рішення з технічних причин. Тому він звернувся з такою ж заявою 01 вересня 2016 року та отримав копію рішення. Даний факт вказує на те, що представник заявника фактично ознайомився з рішенням суду 26.08.2016, що давало йому змогу повідомити про це ОСОБА_2 для реалізації його права на подачу заяви про перегляд заочного рішення своєчасно. Однак представником заявника вказана заява була подана 06.09.2016, що суперечить вимогам ст. 228 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає, що заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області у справі № 131/1729/15-ц від 04 грудня 2015 року за позовом ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 208- 210, 231, 232 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 грудня 2015 року у справі за позовом ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Розяснити особам, які приймають участь у справі, що відповідно до ч.4 ст.231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Копію ухвали суду негайно направити сторонам.

Головуючий: