Ухвала суду № 66806468, 25.05.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/2238/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Пономарьова О.М. Провадження № 22-ц/773/624/17 Категорія: 30 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря Черняк О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Крючкова В.О., Леошек І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ківерцівському районі Волинської області до державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» про відшкодування шкоди, завданої трудовим каліцтвом за апеляційною скаргою відповідача державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 9 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 9 березня 2017 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 16 березня 2017 року про виправлення описки, позов задоволено.

Постановлено стягнути з ДП «Ківерцівське лісове господарство» в користь ОСОБА_4 110645,40 грн. одноразової допомоги у зв'язку з отриманням трудового каліцтва.

Стягнути з ДП «Ківерцівське лісове господарство» в дохід держави для зарахування на спеціальний рахунок Державного бюджету судовий збір в сумі 1106,45 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач ДП «Ківерцівське лісове господарство» подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 9 березня 2017 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача Крючков В.О. та Леошек І.О., кожен окремо, апеляційну скаргу підтримали з підстав в ній зазначених.

Представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ківерцівському районі Волинської області подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, апеляційну скаргу заперечив.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на одержання одноразової допомоги внаслідок трудового каліцтва.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 18 березня 1982 року під час виконання трудових обов'язків на Ківерцівському лісгоспзагу (правонаступником якого є ДП «Ківерцівське лісове господарство») трапився нещасний випадок, в результаті якого позивач ОСОБА_4 отримала травму - скальповану рану волосяної частини голови, про що було складено акт № 1 про нещасний випадок на виробництві від 18 березня 1982 року. Причиною отримання травми стало невстановлення заводом-виробником огородження обертаючого вала супорта (т. 1 а.с. 5).

20 жовтня 1994 року Луцькою міжрайонною МСЕК ОСОБА_4 було встановлено ІІІ групу інвалідності та 60 % втрати працездатності. З 20 жовтня 1994 року по 10 травня 2001 року ОСОБА_4 періодично переглядалась Луцькою міжрайонною МСЕК, яка встановлювала їй ІІІ групу інвалідності та 60 % втрати працездатності. З 21 травня 2002 року по 22 квітня 2004 року Луцькою міжрайонною МСЕК ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності з 40 % втрати працездатності. 5 травня 2006 року Луцькою міжрайонною МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності з 40 % втрати працездатності довічно (т. 1 а.с. 11-20).

Листом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ківерцівському районі Волинської області від 30 травня 2016 року за № 118/1.5-6 на заяву позивача від 19 травня 2016 року, ОСОБА_4 рекомендовано щодо виплати одноразової допомоги звернутися до ДП «Ківерцівське лісове господарство», оскільки їй вперше було встановлено Луцькою міжрайонною МСЕК ІІІ групу інвалідності від трудового каліцтва та 60 % втрати професійної працездатності 20 жовтня 1994 року, коли діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою КМ України № 472 від 23 червня 1993 року (а.с. 23).

З аналогічною заявою позивач 23 червня 2016 року звернулася до ДП «Ківерцівське лісове господарство» (а.с. 24, 25).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України (в даній ухвалі дається аналіз законодавства станом на час встановлення позивачеві стійкої втрати працездатності вперше) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч. 1 ст. 456 ЦК УРСР у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про охорону праці» власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

Як визначено у п. 4 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23 червня 1993 року № 472 (надалі - Правила) відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я (надалі - потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Відповідно до п. 10 Правил розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності. Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи (МСЕК).

Судом першої інстанції правильно встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 отримала травму саме під час виконання нею трудових обов'язків, а тому відповідач згідно із законодавством, чинним на момент встановлення позивачеві стійкої втрати працездатності вперше, зобов'язаний виплатити одноразову допомогу.

Згідно п.п. 22, 23 Правил середньомісячний заробіток для обчислення розмірів відшкодування потерпілому втраченого заробітку (чи його частини) береться за 12 останніх або за бажанням потерпілого за 3 останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я. Заробіток у зазначений період підлягає коригуванню відповідно до чинного законодавства. Види оплати праці, що враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до п. 24 Правил середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому в пунктах 22, 23 цих Правил, береться для визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або його сім'ї та утриманцям у разі смерті потерпілого.

Як передбачено п. 43 Правил, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди з вини власника, своєчасно не визначено або не виплачено відшкодування шкоди, то ці суми виплачуються без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягають коригуванню відповідно до коефіцієнтів підвищення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний період згідно із законодавством.

Згідно перерахунку розміру відшкодування шкоди потерпілій на виробництві ОСОБА_4 від 16 березня 2004 року за вихідним № 49, наданого ДП «Ківерцівське лісове господарство» до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ківерцівському районі при передачі справи до Фонду, середньомісячний заробіток позивача з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, посадових окладів на підприємстві станом на 1 червня 2001 року становив 212,16 грн. (т. 2 а.с. 188, 189).

Відповідно до п. 3.8.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду.

Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році - 1,176, у 2013 році - 1,149, у 2014 році - 1,079.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 березня 2012 року за № 15 «Про проведення перерахунку щомісячних страхових виплат потерпілим та членам їх сімей у 2012 році», зі змінами, внесеними згідно з постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 31 від 21 вересня 2012 року, змінено коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,352; у 2003 році - 1,21; у 2004 році - 1,228; у 2005 році - 1,275; у 2006 році - 1,367; у 2007 році - 1,292; у 2008 році - 1,125; у 2009 році - 1,063; у 2010 році - 1,0; у 2011 році - 1,102; у 2012 році - 1,176.

На момент звернення до суду осучаснена середня заробітна плата позивача становила 1844,09 грн., з розрахунку 212,16х1,352х1,21х1,228х1,275х1,367х1,292х1,125х1,063х1,0х1,102х1,176х1,149х1,079=1844,09 грн.

За таких умов розмір одноразової допомоги становить 1844,09х60 = 110645,40 грн.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що розмір одноразової допомоги підлягає зменшенню, оскільки позивачем було порушено нормативні акти про охорону праці, так як згідно акту про нещасний випадок на виробництві причиною отримання травми була відсутність огородження обертаючого вала супорта та відсутні відомості про наявність вини потерпілої.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що виплату одноразової допомоги ОСОБА_4 повинно здійснити відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до уваги не беруться, оскільки на момент заподіяння шкоди та встановлення потерпілій стійкої втрати працездатності вперше такий орган ще не був створений, а за діючим на той час законодавством обов'язок відшкодування шкоди покладався на власника підприємства.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» відхилити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 9 березня 2017 року в даній цивільній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді