Рішення № 66805195, 22.05.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/13180/14-ц Головуючий суддя І інстанції Зінченко Ю.Є.

Провадження № 22-ц/790/599/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Пилипчук Н.П.

суддів - Піддубного Р.М., Колтунової А.І.,

за участю секретаря - Радченко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 Фікрат Гурбан огли, ОСОБА_2 Сіяфар кизи, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 Фікрат Гурбан огли, ОСОБА_2 Сіяфар кизи, ОСОБА_3, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 Фікрат Гурбан огли, ОСОБА_3 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 757837,10 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 431731,79 грн.; сума заборгованості за відсотками - 326105,31 грн., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 66613,84 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 431731,79 грн., сума заборгованості за відсотками - 326105,31 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_2 Сіяфар кизи, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, а саме житловий будинок з прибудовами, літ. А-1, житловою площею 224, 5 кв.м., льох літ. Д, льох літ. 3,огорожа №3,6,7, зливна яма літ.№8,9, вбиральня літ. Ч, сарай літ. П, який розташований за адресою, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 151, предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, стягнути пропорційно з усіх відповідачів судовий збір у розмірі 3654 грн.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 січня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує на ті самі обставини, на які посилався в позовній заяві. Також зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів, підтвердження розміру заборгованості та переходу прав вимоги за Кредитним договором від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк».

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що зявились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.05.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 Фікрат Гурбан огли був укладений кредитний договір № 334/06-КВ, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 50000,00 доларів США з розрахунку 15% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 24.05.2006 року по 23.05.2016 року.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ОСОБА_4 передає (відступає) ОСОБА_5 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_6 замінює ОСОБА_4 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ОСОБА_4 ОСОБА_5 прав вимоги до боржників, ОСОБА_5 переходить (відступається) право вимагати (замість ОСОБА_4) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 334/06-КВ від 24.05.2006 року.

Відповідно до п. 2.4., 2.5. кредитного договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частками у розмірі не менш як 416,67 дол. США по 10 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту. Шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок Позичальника та/або шляхом внесення готівки до каси банку.

Згідно п. 1.5., 2.6., 2.7 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 10 число (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору, банк має право вимагати повного виконання кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих ОСОБА_5 внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або його поручителями умов цього Договору та договорів, укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором, а Позичальник зобов'язаний протягом 15 календарних днів з дати надіслання ОСОБА_5 відповідної вимоги повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим Договором, а також відшкодувати збитки, завдані ОСОБА_5, у випадках, передбачених пп. а - ж, в тому числі і в випадку порушення Позичальником строків платежів, що встановлені Договором.

Виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки № 334/06-КВ/П від 24.05.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 334/06-КВ від 24.05.2006 року. Відповідальність Поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язань за Договором. Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність, а Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

Також виконання Позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується іпотекою відповідно до укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 Сіяфар кизи Іпотечного договору № 334/06-КВ/Z від 24.05.2006 року, згідно з яким предметом іпотеки є житловий будинок з надвірними будівлями, а саме житловий будинок з прибудовами, літ. А-1, житловою площею 224, 5 кв.м., льох літ. Д, льох літ. 3, огорожа №3,6,7, зливна яма літ. №8,9, вбиральня літ. Ч, сарай літ. П, який розташований за адресою місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 151 предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.

Згідно з п. 1.1 Іпотечного договору, іпотека за ним забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором, а також забезпечує відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим Договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки; витрат на страхування Предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням Основного зобов'язання чи умов цього договору.

У випадку звернення стягнення на Предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація Предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу Предмета іпотека на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконуються, у зв'язку з чим, станом на 14.07.2014 року за відповідачем ОСОБА_1 наявна заборгованість у сумі: 757837,10 грн., в тому числі: сума заборгованості за тілом кредиту - 431731,79 грн.; сума заборгованості за відсотками - 326105,31 грн.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України)

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1ст. 212 ЦПК України).

За змістом ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Всупереч зазначеним вимогам закону, суд в повній мірі всебічному і повному з'ясуванню обставин справи не сприяв, не роз*яснив позивачу наслідки ненадання певних доказів, тому докази отримання відповідачем кредитних коштів та докази отримання позивачем права вимоги були прийняті судом апеляційної інстанції.

Так, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки (а.с. 134), фактом часткової сплати коштів ОСОБА_1 на виконання умов договору, заявою ОСОБА_1 з проханням розглянути питання про списання заборгованості за договором шляхом внесення 25000 доларів США (а.с.161).

Факт наявності у позивача права вимоги за договором підтверджено належним чином посвідченими копіями Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку» укладеним 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України з Додатком № 2 (а.с.139- 151).

Оформлюючи відступлення права вимоги (ст. ст. 513, 514, 516, 517, 651, 1077, 1078, 1082, 1084 ЦК України), сторони не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти зобов'язання.

Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку боржника є повернення кредиту у строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Відповідно до загального порядку заміни кредитора у зобов'язанні, визначеного ч. 2 ст.516, ч. 2 ст.517 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідачами не надані докази виконання боржником свого обов'язку як первісному так і наступному кредиторам.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст.530,631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено уст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу(ч. 2ст. 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч. 1 ст.611, ч. ч. 2-4 ст.612 ЦК України, ч. ч. 1, 2ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Крім іншого, представник відповідача наполягає, що сплив строк позовної давності за вимогами, заявленими позивачем. З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили, що позичальник зобов*язаний повернути кредит частинами в терміни встановлені у п. 2.4., п. 2.7. - в строк по 10-те число кожного місяця. Дата повернення кредиту23 травня 2016 року.

Таким чином, згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту, частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після 01.07.2010 року відповідачами здійснювались платежі за кредитним договором.

З позовом до суду ПАТ «Дельта Банк» звернулося 04.09.2014 року.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача посилався на порушення банком строку позовної давності, про застосування якої відповідачі не мали можливості заявити у суді першої інстанції, оскільки справу судом розглянуто у їх відсутності та у справі ухвалено заочне рішення.

Відповідно дост. 74 ЦПК Українисудові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

У ч. 4 цієї статті передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки у суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Колегією суддів встановлено, що відповідачі не були належним чином повідомлені про дату судового розгляду у суді першої інстанції, оскільки судові повістки, які направлялися на їх адресу поверталися поштовою установою до суду без вручення за спливом строку зберігання.

За таких обставин не можна вважати, що суд дотримався вимог щодо належного повідомлення відповідачів про наявність судового спору та повідомлення їх про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст. 74,76 ЦПК України, що призвело до недотримання принципу рівності та змагальності сторін та порушення вимоги ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя та позбавив відповідача подати заперечення на позовну заяву.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовна давність підлягає застосуванню за заявою, що міститься у запереченнях на апеляційну скаргу поданною відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 106).

Із розрахунку позивача (а.с. 73) вбачається, що в межах позовної давності за період з 04.09.2011 року по 14.07.2014 року не є простроченною заборгованість за тілом кредиту 275492,49 грн. (23553,92 доларів США х 11,696248 грн.) та заборгованість за процентами 185585,65 грн. (15867,11 доларів США х 11,696248 грн.).

Згідно положень ст.ст.553,554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно дост. 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За замістом ч. 1ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4ст. 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4ст. 559ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4ст. 559ЦК Українислід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4ст. 559ЦК Українипорука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

Оскільки позивач суму заборгованості просив стягнути у гривнях, сума, що підлягає стягненню розраховується за курсом НБУ на час здійснення розрахунку для пред*явлення позову, тобто 1169,6248 грн. за 100 доларів США станом на 14.07.2014 року (а.с. 134-135).

Так, вимогу до поручителя про повернення заборгованості шляхом пред'явлення позову було заявлено позивачем лише 04.09.2014 року, тому поручитель відповідає за заборгованість, що не була прострочена станом на 04.03.2014 року, а саме заборгованість за кредитом 126705,69 грн. (10833,02 доларів США х 11,696248 грн.), заборгованість за відсотками 23952,28 грн. ((470,25 + 455,08 + 470,25 + 455,08 + 197,20) х 11,696248 грн.) Зазначені суми підлягають стягненню солідарно з боржника та поручителя.

Крім того, з боржника підлягає стягненню решта заборгованості в межах позовної давності, а саме заборгованість за кредитом 148786,80 грн. (275492,49 грн. - 126705,69 грн.), заборгованість за відсотками 161633,37 грн. (185585,65 грн. - 23952,28 грн.)

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Як роз'яснено п. 2 ч. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положеннястатті 11 Закону України «Про іпотеку»(абостатті 589 ЦКщодо заставодавця).

З матеріалів справи вбачається, що особа позичальника у кредитних правовідносинах між сторонами не збігається з особою іпотекодавця. Отже стягнення заборгованості з боржника та поручителя та звернення стягнення на предмет іпотеки не призведе до подвійного стягнення боргу з ОСОБА_1

Відповідно до роз*ясень, наданих в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5 42. Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

На погашення заборгованої за кредитом слід звернути стягнення на предмет іпотеки. Оскільки суду не надано оцінки предмета іпотеки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, то початкову ціну на предмет іпотеки слід встановити в розмірі, визначеному сторонами в договорі іпотеки.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п. п. 2, 4, ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст.303, ст.304, п. 1 ч. 1 ст.307, ст.308, ст.313, п. 1 ч. 1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 січня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 Фікрат Гурбан огли та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 334/06-КВ від 24.05.2006 року, що не була прострочена станом на 04.03.2014 року а саме заборгованість за кредитом 126705,69 грн., заборгованість за відсотками 23952,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 Фікрат Гурбан огли на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 334/06-КВ від 24.05.2006 року, що не була прострочена в період з 04.09.2011 року по 04.09.2014 року, а саме заборгованість за кредитом 148786,80 грн., заборгованість за відсотками 161633,37 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 334/06-КВ від 24.05.2006 року, що виникла в межах позовної давності станом на 14.07.2014 року, в розмірі 461078,14 грн., що складається із заборгованість за тілом кредиту 275492,49 грн. та заборгованості за відсотками 185585,65 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, літ. А-1, житловою площею 224, 5 кв.м., льох літ. Д, льох літ. 3,огорожа №3,6,7, зливна яма літ.№8,9, вбиральня літ. Ч, сарай літ. П, який розташований за адресою, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 151, який на праві власності належить ОСОБА_2 Сіяфар кизи, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною не нижче 1111000 грн.

На відшкодування витрат по сплаті судового збору на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» стягнути з ОСОБА_1 Фікрат Гурбан огли, ОСОБА_2 Сіяфар кизи по 1580,96 грн. з кожного, з ОСОБА_3 1506,58 грн.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді