Рішення № 66803637, 29.05.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3477/17

Провадження 2/201/1370/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 травня 2017 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого: судді Ходаківського М.П.,

за участі: секретаря судового засідання Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу. В обґрунтування позову посилається на те, що 14 липня 2015 року з вини відповідача, який керував автомобілем НОМЕР_1, відбулась дорожньо-транспортна пригода. На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була забезпечена жодним чиним полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому позивачем було виплачено потерпілій стороні страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн. За викладених обставин позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача в порядку регресу 50000,00 грн., 785,00 грн. витрат на послуги аварійного комісара та судовий збір в розмірі 1600 грн.

Представником позивача надано до суду заяву, в якій позовні вимоги він підтримав у повному обсязі, проти заочного порядку вирішення справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою його місця реєстрації, причини неявки не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, яка є обовязковою для усіх субєктів правозастосування та судів, вказав на те, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Ураховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про призначені у справі судові засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності і ухвалити заочне рішення суду за правилами ст. 169, ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14 липня 2015 року за участю автомобіля НОМЕР_1, під його керуванням, автомобіля НОМЕР_2, під керування ОСОБА_2 та автомобіля марки «Хонда», д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3 (а.с. 5).

Згідно до вимог ч. 4ст. 61 ЦПК Українивирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністратвине правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із висновком № 28-07-15-2В про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу, складеного 12 серпня 2015 року ПП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, становить 64746,63 грн. (а.с. 8-18).

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №АЕС 242982 вбачається, що власником автомобіля НОМЕР_2, з 16 вересня 2008 року є ОСОБА_5 (а.с. 7 зворот).

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була забезпечена жодним чинним полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до наказу № 4809 від 25 вересня 2015 року М(т)СБУ було прийнято рішення про сплату ОСОБА_5 страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн. (а.с. 19), які були перераховані останньому, що підтверджується платіжним дорученням №4809рв від 28 вересня 2015 року (а.с. 20).

З метою досудового врегулювання відшкодування збитків позивач звернувся до відповідача із вимогою про добровільне відшкодування збитків, проте сума відповідачем не була сплачена (а.с. 22 зворот).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191ЦК), а також статтею 38Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27Закону України «Про страхування»встановлено особливий правовий режим.

При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, дані спірні правовідносини регулюються загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191ЦК), а також статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому суд вважає, що виплачена сума страхового відшкодування підлягає стягненню з ОСОБА_1 в порядку регресу.

Відповідно до вимог чинного законодавства на суд як на державний орган покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку із чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, встановити склад осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зст. 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. «а» ч. 41.1ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до положень п. 35.1 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно дост. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зіст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 38.2.1ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, позивач має право вимагати сплати страхового відшкодування як від власника, так і від водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Згідноіз ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно дост. 57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідност. 58 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу 50000,00 грн.

Між тим, вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування в порядку регресу витрат на послуги аварійного комісара в розмірі 785,00 грн., судом не встановлено підстав для їх задоволення, оскільки ці витрати не віднесені до фактичних витрат, що були сплачені потерпілому, а є наслідком виконаних робіт за дорученням МТСБУ згідно з рах. № 322 від 20 серпня 2015 року (а.с. 20).

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставіст. 88 ЦПК Українита приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,57,58,60,61,209,212-215,224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) суму страхового відшкодування в розмірі 50000 (пятдесят тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) сплачений судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченомуст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя М.П. Ходаківський