Ухвала суду № 66803475, 30.05.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/10602/16-к

Провадження № 1-кп/200/173/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді - Леонова А.А.,

за участі секретаря: Коляда В.В.

сторін судового провадження:

прокурора: Нечипоренка С.В.,

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали судового провадження № 1кп/200/173/17 (кримінальне провадження №12015040640000000746) за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,

ВС ТАНОВИВ:

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на заставу у розмірі двадцять девять тисяч гривень, яку було обрано ухвалою суду від 30.11.2016 року.

В обґрунтування свого клопотання захисник послався на ту обставину, що судом було безпідставно звернуто в дохід держави заставу, внесену за обвинуваченого в розмірі двадцять девять тисяч гривень.

На думку захисника ОСОБА_1, покладені на обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою суду від 30.11.2016 року обовязки прибувати до судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Леонова А.А. щопонеділка та щопятниці о 09:00 годині для засвідчення факту непереховування від суду; не відлучатися з м. Дніпро без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон закінчили свою дію після спливу двомісячного строку, на який обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тому, на думку захисника, обвинувачений ОСОБА_3 після внесення застави, повинен був являтися до суду для фіксування свого непереховування від суду лише два місяці, тобто до 28.01.2017 року дати, до якої діяла ухвала суду про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Після 28.01.2017 року у обвинуваченого такого обовязку більше не було. Саме тому ОСОБА_3 і не зявлявся протягом трьох місяців до суду.

Адвокат ОСОБА_2 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_1.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання своїх захисників.

Прокурор не заперечував проти заявленого клопотання.

Вислухавши сторони кримінального провадження, суд вважає клопотання захисника ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд змушений констатувати довільне тлумачення стороною захисту положень Кримінального процесуального кодексу України в частині обрання, продовження та зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених та безпосередньо ухвали суду від 30.11.2016 року.

Як вбачається із тексту ухвали суду від 30.11.2016 року, обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.01.2017 року з можливістю внесення застави в розмірі двадцять девять тисяч гривень. Отже, саме строк тримання під вартою, обраний ухвалою суду від 30.11.2017 року спливав 28.01.2017 року, а не строк дії ухвали суду в цілому.

І лише в разі внесення застави, на обвинуваченого покладалися обовязки прибувати до судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Леонова А.А. щопонеділка та щопятниці о 09:00 годині для засвідчення факту непереховування від суду; не відлучатися з м. Дніпро без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти в звязку із внесенням застави, підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Таким чином, з моменту внесення застави за ОСОБА_3, відносно нього було обрано міру запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обовязків.

Більш того, статтею 182 КПК України та іншими положеннями КПК України не передбачені строки дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

Тобто обовязки, покладені на обвинуваченого під час обрання міри запобіжного заходу у вигляді застави, діють весь час дії цього виду запобіжного заходу.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобовязаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії в межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Таким чином, строк запобіжного заходу у вигляді застави закінчує свою дію лише в разі ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку передбаченого КПК України і не визначається якимось іншим строком в ухвалі суду.

Аналогічна ситуація і з іншими мірами запобіжного заходу, передбаченими КПК України, крім тримання під вартою та домашнього арешту.

Не знати дані положення закону шановні захисники звісно не можуть і тому, на думку суду, захисники свідомо намагаються ввести суд в оману, щодо правомірної поведінки їх підзахисного ОСОБА_3 в частині невиконання покладених на нього судом обовязків.

Більш того, сторона захисту просить суд не змінити міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на іншу, більш мяку, а просить суд повернутися до альтернативної міри запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі двадцять девять тисяч гривень, обраного судом ухвалою від 30.11.2016 року, що неможливо, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 наразі перебуває під вартою за ухвалою суду від 26.04.2017 року.

Застава ж внесена за обвинуваченого ОСОБА_3 вже звернена в дохід держави.

Більш того, обвинувачений ОСОБА_3 своєю поведінкою протягом як досудового слідства, так і судового провадження всіляко ухилявся спочатку від слідчого та прокурора, а потім і від суду.

Результатом таких дій обвинуваченого, стала тяганина в даному кримінальному провадженні.

Згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування переховувався від органів досудового слідства, в результаті чого його оголошували в розшук (т.1 а.с. 130-132).

Згідно листа начальника Бабушкінського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 07.04.2016 року, наданого захисником, ОСОБА_3 01.04.2016 року порушив міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного слідчим суддею.

05.09.2016 року судом в даному судовому провадженні було обрано обвинуваченому ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. ОСОБА_3 судом було заборонено залишати своє постійне місце проживання цілодобово, крім часу необхідного для явки до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду даного кримінального провадження відносно нього.

Незважаючи на обрану міру запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_3 в судове засідання 19.10.2016 року не зявився. Подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 19.10.2016 року в звязку із його поганим самопочуттям. Разом із тим, обвинувачений ОСОБА_3 в своєму даному клопотанні не вказав, на яку хворобу він хворіє, чи є ця хвороба тяжкою та такою, що перешкоджає його явці до суду. Будь-яких документів на підтвердження тяжкої хвороби, ОСОБА_3 суду не надав ні станом на 19.10.2016 року, ні станом навіть на сьогоднішній день 30.05.2017 року.

21.10.2016 року під час обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що наразі не знає, чим він хворіє, який в нього діагноз.

Незважаючи на продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, після внесення такої застави, обвинувачений ОСОБА_3 протягом майже трьох місяців не виконував покладені на нього судом обовязки зявлятися до судді для засвідчення факту не переховування його від суду.

Всі ці дії обвинуваченого свідчать про ту обставину, що він вчиняє всі дії для ухилення від суду, не виконання обовязків, які на нього покладає суд. Тим самим обвинувачений ОСОБА_3 унеможливлює застосування до нього більш мякої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

З врахуванням поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового провадження, описаних судом вище, на думку суду існують ризики, що залишившись на волі, обвинувачений ОСОБА_3 розпочне переховуватися від суду та продовжить перешкоджати судовому розгляду даного кримінального провадження іншим чином.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 331, 350 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на заставу, визначену ухвалою суду від 30.11.2016 року відмовити.

Ухвала суду окремо від вироку суду оскарженню не підлягає.

Суддя А.А. Леонов