Рішення № 6680331, 14.10.2009, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа №     2-2397/

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 року     Феодосійський  міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючої судді – Самойлової О.В.

при секретарі: - ОСОБА_1,

за участю позивача: - ОСОБА_2,

представника позивача: - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації середнього заробітку,

встановив :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» і, уточнивши свої позовні вимоги, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з липня 2004 року по 29.08.2007 року в сумі 12141,91 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з липня 2004 року по 1.07.2009 року в сумі 7928,46 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2007 року по 01.07.2009 року в сумі 15163,94 грн., компенсацію боргу по середній заробітній платі після звільнення станом на 01.07.2009 року в сумі 2524, 11 грн.

Вимоги мотивовані тим, що  ОСОБА_2 працював у ВАТ «Феодосійський приладобудівний завод» з 8 вересня 2003 року по 29 серпня 2007 року. Під час його роботи відповідач не виконував зобов’язання  по оплаті праці відповідно до вимог закону, через що утворилася заборгованість по заробітній платі за період з липня 2004 року по день звільнення 12141,91 грн., яка при звільненні позивача з роботи виплачена не була, у зв’язку із тим,  що заробітна плата своєчасно не виплачувалася, позивач просить стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку. Уточнивши свої вимоги,  позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 01.02.2009 року по 30.09.2009 року в сумі 1118,96 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 30.08.2007 року по 30.09.2009 року в сумі 17969,70 грн.

Ухвалою суду від 14.10.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 12141,91 грн.;про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з липня 2004 року по 01.02.2009 року в сумі 7928,46 грн.; про стягнення компенсації боргу по середній заробітній платі після звільнення у сумі 2524,11 грн. залишені без розгляду.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали з підстав, що в ньому зазначені, представник позивача пояснив, що .

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково і не заперечував проти  задоволення його у частині стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 3725,66 грн. та компенсації втрати грошових доходів, проти стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при  звільненні та  моральної шкоди заперечував, посилаючись на те, що у діях підприємства відсутня провина, так як рахунки арештовані Державною виконавчою службою, тому виплатити своєчасно заробітну плату не має можливості, також заперечував проти внесення змін  до трудової книжки позивача у зв’язку із тим, що у заяві про звільнення не зазначений строк, з якого працівник просив його звільнити.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

У безспірному порядку судом встановлено, що позивач працював  у відповідача  на посаді електромонтера,  наказом № 62-к від 01.04.2008 року ( а.с. 46) позивач був звільнений з посади по ст. 38 ч.3 КЗпП України, про що свідчать відповідний запис у трудовій книжці  ОСОБА_4 (а.с. 6-8). Згідно довідки № 19 від 13.05.2008 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем з лютого  по квітень 2008  року складає 3725,66 грн. (а.с. 4). Крім того, позивачу не була виплачена і заробітна плата у сумі 10451,20 грн. за період з березня  2006 року по грудень 2007 року, але ж зазначена сума заборгованості визнана відповідачем та ОСОБА_4 включений до реєстру кредиторів відповідача саме на суму 10451,20 грн. Реєстр кредиторів затверджений ухвалою Господарського суду АР Крим від 18 квітня 2008 року (а.с. 44-45).

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці”, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Частина 1 ст. 116 КЗпП України передбачає, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь  нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати у сумі 3725,66 грн. підлягають задоволенню.

Стаття 34 Закону України „Про оплату праці” передбачає компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 грудня 1997 року № 1427. Зазначені нормативні акти поширюються на  підприємства, установи, організації усіх форм власності та господарювання і застосовуються в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу чи з будь-яких інших причин, крім вини самого працівника. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.

У наданій відділом статистики м. Феодосії довідки від 23.05.2008 року (а.с.9) зазначені коефіцієнти приросту споживчих цін по Україні за 2006 – 2008 роки, відповідно розрахунку сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати позивачу у сумі 14176,86 грн. складає 3211,85 грн.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз’яснень Постанови Пленуму Верховного суду України  від 31 березня 1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що діями відповідача, що пов’язані із невиплатою заробітної плати, позивачу було спричинено моральну шкоду у вигляді моральних страждань, зазнаних ним у зв’язку із відсутністю засобів до життя і він вимушений додавати додаткових зусиль для організації свого життя, що також підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6

При визначенні розміру суми моральної шкоди, суд приймає до уваги, характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, докази, які  надав позивач на підтвердження своїх вимог, а також враховує вимоги розумності і справедливості. З урахуванням наведеного, суд визначив суму спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та внесення змін до трудової книжки про дату звільнення, то вони не підлягають задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що усі рахунки та майно ВАТ «Феодосійська суднобудівна  компанія «Мре» були арештовані відповідно до постанов головного державного виконавця  підрозділу  примусового виконання відділу ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АР Крим. За таких обставин, вина підприємства, як обставина для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» відсутня, тому в цієї частині підстав  для задоволення позовних вимог немає.

Частина 3 статі 38 КЗпроП України передбачає, що працівник має право  у визначений ним строк  розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. У заяві позивача про звільнення (а.с. 11) від 24.03.2008 року не зазначений строк, в який він бажає розірвати трудовий договір. Наказ про звільнення був виданий 01.04.2008 року, до цього ж часу було зроблено нарахування заробітної плати. При таких обставинах у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 у цієї частині.

Згідно із ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином з відповідача  підлягає стягненню сума судового збору в дохід держави у розмірі 74,38 гривні.

Витраті на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи необхідно визначити  у розмірі 30 гривень та стягнути їх також з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  10, 11, 88, 209,  212, 214, 215, п.2 ст. 367 ЦПК України, ст.ст. 38, 115, 116, 117, 237-1  КЗпП України, Законом України „Про оплату праці”,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» р/р 2600310245001 ФФ «Київська Русь», МФО 384607, ОКПО 14308055 на користь ОСОБА_2  компенсацію втрати частини заробітної плати  у зв’язку з порушенням строків її виплати за період з 01.02.2009 року по 30.09.2009 року у сумі 1118,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» р/р 2600310245001 ФФ «Київська Русь», МФО 384607, ОКПО 14308055  судовий збір на користь держави у розмірі  51,00 грн. та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крім через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя