Ухвала суду № 66801742, 15.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засіданняГлиняного В.П., Масенка Д.Є. Сердюк С.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 15 травня 2017 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО де перебуває підозрюваний ОСОБА_5, апеляційну скаргу захисника Шаповал О.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року, відносно

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Маріуполь, громадянина України, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 09 вересня 2016 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 місяців арешту, за наслідками апеляційного перегляду Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року - на 6 місяців арешту, звільненого 30 грудня 2016 року,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі: прокурора захисника підозрюваного Рамус І.В., Шаповал О.В., ОСОБА_5,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві Котенджи Я.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Дяченко О.О., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 15 год. 00 хв. 09 червня 2017 року з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 32 000 грн. та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 5 років, раніше неодноразово судимий, крім того, в той час, коли досудове розслідування у справі було зупинено, він вчинив інший корисливий злочин на території м. Одеси та був засуджений, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи ОСОБА_5, а тому з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобіганню, передбачених ст. 177 КПК України ризикам, йому належить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою, захисник в інтересах підозрюваного подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у будинку безхатченків, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Так, сторона захисту вважає застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необґрунтованим, недоцільним та таким, що не відповідає принципам справедливості та розумності.

Зазначає, що копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було вручено адвокату міститься на 3 аркушах, не прошите, не пронумероване, без опису матеріалів кримінального провадження, які додаються до клопотання, без копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Сторона захисту вважає, що на даний час підозра ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України є необґрунтованою, а отже, застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також є необґрунтованим і має бути скасоване.

Вважає, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України, в даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 не значні.

Звертає увагу на те, що підозрюваний має місце проживання в АДРЕСА_1, а тому не може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

З урахуванням вищевикладеного, сторона захисту, вважає, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є занадто суворим, оскільки, коли ризик ухилення підозрюваним від слідства можна запобігти за допомогою домашнього арешту і накладення на нього обов'язку з'являтися за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Солом'янського УП ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 02 травня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016100090005120 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

04 травня 2016 року ОСОБА_5 отримав під розписку повістку про виклик до слідчого відділу Солом'янського УП ГУ Національної поліції у м. Києві на 10 год. 00 хв. 11 травня 2016 року, однак на вказаний час не прибув та про причину неявки не повідомив.

08 червня 2016 року складено повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

15 червня 2016 року досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено на підстав п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, оскільки підозрюваний переховувався від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідомо.

Згідно з довідкою Одеської установи виконання покарань (№21) за № 5/17-15702 від 21 вересня 2016 року ОСОБА_5 заарештований 19 серпня 2016 року Київським ВП м. Одеси ГУ НП в Одеській області за ч. 2 ст. 185 КК України.

22 серпня 2016 року ОСОБА_5 прибув до Одеської УВП № 21. Засуджений 09 вересня 2016 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 місяців арешту.

11 квітня 2017 року постановою слідчого досудове розслідування даного кримінального провадження відновлено та на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва про дозвіл на затримання від 16 грудня 2016 року ОСОБА_5 було затримано, про що складено відповідний протокол.

Того ж дня ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

11 квітня 2017 року старший слідчий Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві Котенджи Я.В., за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Дяченком О.О., звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року вищевказане клопотання органу досудового розслідування задоволено.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_5, в їх сукупності.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірною підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_5, перебуваючи на волі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дані, на які посилаються в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, матеріали судової справи не містять.

Що стосується доводів автора апеляційної скарги з приводу відсутності ризиків вчинення його довірителем дій, передбачених ст. 177 КПК України, то вони є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5, його тяжкість та покарання що загрожує останньому.

Крім того, посилання захисника на те, що копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було вручено адвокату міститься на 3 аркушах, не прошите, не пронумероване, без опису матеріалів кримінального провадження, які додаються до клопотання, без копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, хоча і підтверджуються матеріалами провадження, проте в даному конкретному випадку не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дослідив всі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

При цьому судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин справи, тяжкості злочинів, визначив заставу, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави, з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, даних про його особу, обрав запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві Котенджи Я.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Дяченко О.О., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 15 год. 00 хв. 09 червня 2017 року з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 32 000 грн. та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Шаповал О.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. ГлинянийВ.П. Масенко Д.Є.

Справа №11-сс/796/2406/2017 Категорія ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Кицюк В.С. Доповідач: Паленик І.Г.