Рішення № 66801592, 18.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № № апеляційного провадження: 22-ц/796/4223/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: представника позивача Гордон О.В.

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Гордона Олексія Вікторовича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості

та зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», третя особа: ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись в квітні 2016 року до суду з вищевказаним позовом обґрунтовував свої вимоги тим, що 20.05.2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 042/4-KR, згідно якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 49 856 гривень з відсотковою ставкою 15,95 % річних на перший річний період користування кредитом, тобто до 31.04.2012 року. 20.05.2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів, який є додатковим до основного договору кредиту. 20.05.2011 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 042/4-РО, згідно якого відповідач ОСОБА_5 зобов'язалась перед позивачем солідарно відповідати за виконання відповідачем ОСОБА_4 умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії та можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання кредиту та договором відновлювальної кредитної лінії. Враховуючи, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу не здійснював погашення щомісячних платежів та процентів за користування кредитом, допустивши таким чином заборгованість, позивач звертаючись до суду просив позов задовольнити.

ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим. Обґрунтовувала вимоги тим, що між нею та позивачем було укладено договір поруки № 042/3-Р0 від 20.05.2011 року, відповідно до п.1.1 якого поручитель відповідає перед кредитором солідарно із позичальником в повному обсязі за своєчасне виконання ним своїх зобов'язань по кредитному договору № 042/4-KR від 20.05.2011 року та по договору відновлювальної кредитної лінії № 042/KV від 20.05.2011 року. Проте, згідно договору поруки в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умови кредитних договорів (п.10) про їх дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми п.4 ст. 559 ЦК України, що вказують на припинення поруки.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», третя особа: ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим - задоволено.

Визнано припиненим договір поруки №042/3-Р0 від 20 травня 2011 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у повному обсязі. Вказуючи при цьому, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначаючи крім іншого про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції порушені норми матеріального права.

На дімку апелянта, наданий розрахунок заборгованості не можна взяти і змінити, він має повністю відповідати умовам кредитного договору. Розрахунок вимог відображає, обліковану на балансових (аналітичних) рахунках обліку, заборгованість того чи іншого позичальника перед банком. При цьому, якщо має місце законодавчо підкріплена обставини про обов'язок банку припинити нарахування відсотків, не нараховувати неустойку, банк необхідно про це повідомити у доступний спосіб з долученням відповідних документів (написання заяви). Після цього проводиться робота щодо вивчення документів на відповідність чинному законодавству і, у випадку їх відповідності, припиняється нарахування відсотків, за необхідності проводиться операція сторно, скасовується нарахована неустойка. Проте, цього з боку відповідача зроблено не було. А відтак вважав, що суд не дослідив долучені документи, не перевірив всі обстави справи, і не обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволені позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судовому засіданні не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з неправомірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_4, оскільки він здійснений з порушенням ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Іншого розрахунку позивачем не надано, в зв'язку з чим суд прийшов до висновку про можливість відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_4 в зв'язку з їх недоведеністю.

Задовольняючи зустрічний позов, суд вказував на необхідність припинення оспорюваного договору поруки з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення яким, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог заявлених до ОСОБА_4 на думку колегії суддів, не відповідає.

Так, при зверненні до суду з позовом банком надано розрахунок щодо заборгованості по кредитному договору №042/4-КR від 20 травня 2011 року, а саме станом на 16.01.2016 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_4становив 44 643,24 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 18357, 82 гривень; заборгованість за відсотками - 8271,93 гривень; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 9110,80 гривень; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1305,65 гривень.; розмір інфляційних втрат за кредитом - 6571,75 гривень; розмір інфляційних втрат за відсотками - 1025,20 гривень.

У ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_4 було надано докази на підтвердження того, що у період з 15.06.2014 року по 06.09.2015 року він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, згідно довідки Військової частини польова пошта В2277 від 25.05.2016 року № 3359.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації ( крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил національного захисту, підприємств, установ, організацій.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України « Про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 року було затверджено Указ, який набрав сили з моменту його опублікування 20.01.2015 року .

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, а резервістам та віськовозобов язанним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Зазначене свідчить про те, що банк не мав права щодо нарахування (відсотків, пені, інфляції, штрафів) за час перебування відповідача ( мобілізованого) в АТО по 06.09.2015 року.

Відтак до стягнення підлягали нарахування щодо заборгованості здійснені до січня 2015 року : заборгованість за кредитом у розмірі 18 357,82 гривень, заборгованість по відсоткамта пені за зазначений проміжок часу в розмірі 2 346,57 гривень.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 підлягає скасуванню з постановленням нового у цій частині за правилами ст.. 309 ЦПК України про часткове задоволення вимог позивача з зазначених вище підстав.

Доводами апеляційної скарги представника ПАТ «Укрсоцбанк» є також те, що пред'явлення вимоги, передбачене ч. 4 ст. 559 ЦК, слід відрізняти від вимоги - «пред'явлення позову». Отже поручитель має отримати вимогу, кредитор зобов'язаний пред'явити вимогу до поручителя, а вже після вирішується питання цього спору, оскільки сам факт отримання такої вимоги поручителем свідчитиме про те, що він повідомлений, і якщо він не буде добровільно виконувати свій обов'язок, це свідчитиме про порушення ним свого обов'язку.

У разі невиконання поручителем пред'явленої йому кредитором протягом шести місяців вимоги зобов'язання поруки зі сплином цього строку не припиняється і кредитор може й поза межами цього строку, але до спливу позовної давності за основною вимогою, пред'явити поручителю позов до суду про стягнення суми утвореного боржником боргу. А відтак відсутні підстави вважати, що шестимісячний строк як скорочений строк позовної давності.

Однак, такі посилання апеляційної скарги є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно п.1.1. кредитного договору, кінцевий термін повернення боржником по кредитному договору від 20.05.2011 року настав 19.05.2015 року. Також, з п.1.1.1. по договору відновлювальної кредитної лінії від 20.05.2011 року вбачається, що кінцевий термін повернення боржником кредиту за цим договором також настав 19.05.2015 року. Відтак, у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання щодо повернення кредитів за вищевказаними договорами відповідно до умов укладеного договору поруки починаючи з 20.05.2015 року протягом наступних 6 місяців, тобто до 19.11.2015 року.

Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом 30.03.2016 року, тобто після сплину встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку. При цьому доказів направлення вимог до поручителя з моменту виникнення права на пред'явлення такої вимоги до часу звернення з позовом до суду не надав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду про припинення договору поруки є законними та обґрунтованими і підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову щодо припинення поруки нема.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Гордона Олексія Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог заявлених до ОСОБА_4 та постановити в цій частині нове рішення, за яким:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) заборгованість за кредитом у розмірі 18 357,82 (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят сім) гривень вісімдесят дві копійки, заборгованість по відсоткам 2 346,57 (дві тисячі триста сорок шість) гривень п'ятдесят сім копійок.

У іншій частині судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: