Постанова № 66801535, 24.05.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2017 р.Справа № 916/3078/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 24.05.2017:

від позивача ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2017

по справі № 916/3078/16

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 354944,45 грн., розірвання договору оренди майна та повернення майна

У судовому засіданні 24.05.2017 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі також Фонд, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2 (далі також ТОВ „Мрія-2, Товариство, відповідач,) про:

- стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 354944,45 грн.,

- розірвання договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон від 19.07.2004, який перебуває на балансі ТОВ „Мрія-2, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області;

- повернення майна цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон, що знаходиться за адресами: м. Одеса, вул. Терешкової, 21, вул. Базарна, 92-Б, вул. Костанді, 33, який перебуває на балансі ТОВ „Мрія-2, з урахуванням невикористаних амортизаційних відрахувань, згідно Порядку, затвердженого наказом ФДМУ від 07.08.1997 № 847 та зареєстрованого Мінюстом України 25.09.1997 за № 446/2250, до держави в особі Української державної будівельної Корпорації „Укрбуд.

У правове обґрунтування позову Фонд послався на ст. ст. 549, 550, 611, 623, 625, 762, 782 ЦК України, ст.ст. 188, 284, 286, 287, 291 ГК України, ст. ст. 10, 11, 18, 19, 21, 26, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2017 по справі № 916/3078/16 (суддя Петров В.С.) позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 354944,45 грн., розірвання договору оренди майна та повернення майна задоволено частково: стягнуто з відповідача до державного бюджету заборгованість по орендній платі в розмірі 354944,45 грн.; у задоволенні решти частини позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області лише частково обґрунтовані (в частині вимог про стягнення заборгованості) і відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в позові Фонду про стягнення 354944,45 грн., розірвання договору оренди та повернення цілісного майнового комплексу відмовити. При цьому скаржник послався на неповне зясування судом обставин справи; недоведеність обставин справи, які суд визнав встановленими, а також порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі. Так, ТОВ „Мрія-2 зазначило про сплив строку позовної давності у даному випадку. Крім того, скаржник вказав, що на момент подачі позову діяв договір від 02.06.2008, яким орендна ставка встановлена в розмірі 6%, та цей договір діє терміном до 19.07.2018.

23.05.2017 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника про зупинення провадження у справі у звязку з тим, що ТОВ „Мрія-2 було подано до Верховного Суду України заяву про перегляд постанов Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 та Вищого господарського суду України від 22.12.2015 по справі 916/1579/15-г.

Судовою колегією вказане клопотання було відхилене з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Судова колегія зауважує, що інформація стосовно розгляду іншої справи, пов'язаної з даною справою, може підтверджуватись тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами. Однак, додана відповідачем до вказаного клопотання заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2015 по справі 916/1579/15-г не містить ані підпису Товариства, ані дати її підписання, ані відмітки її отримання Верховним Судом України. При цьому, скаржником не надано як жодних доказів направлення оформленої належним чином заяви до Верховного Суду України та її отримання цим судом, так і доказів прийняття даної заяви до провадження названим судом. У судовому засіданні від 24.05.2017 представник Товариства пояснила, що зазначена заява була надіслана до Верховного Суду України 20.05.2017, та чи прийнята вона до провадження вказаним судом, їй невідомо.

Відтак, наведене клопотання ТОВ „Мрія-2 про зупинення провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України є безпідставним.

У засіданнях суду апеляційної інстанції представники позивача просили оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача у судовому засіданні від 24.05.2017 підтримав доводи апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 19 липня 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мрія-2 (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу (далі також ЦМК) державного побутового підприємства Нефон № 728 (далі також ОСОБА_3), відповідно до п. 1.1 якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон, юридична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21, код ЄДРПОУ 21028008 (надалі підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства Нефон, складеного станом на 31.05.2004 та затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 № 526, складає: основні засоби, усього - 3939,7 грн.; знос основних засобів - 1721,6 грн.; основні засоби за вартістю за вирахуванням зносу - 625,6 грн.; вартість майна, що передається в оренду, - 625,6 грн. Мета використання обєкту оренди здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту орендаря.

Згідно п. 1.2 Договору грошові кошти (вартість майна, що передається орендареві на умовах кредиту згідно п. 25 Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон) у сумі 96200,00 грн., передаються орендареві в користування на умовах кредитного договору грошових коштів, що укладається одночасно з підписанням цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що оборотні матеріальні засоби в сумі 23280,06 грн. без урахування ПДВ (ПДВ 20 % від вартості обєкту - 4656,01 грн.), вартість об'єкту з урахуванням ПДВ 27936,07 грн., орендар викуповує на підставі договору купівлі-продажу, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що основні засоби житлового фонду у сумі 1592493,84 грн. передаються орендарю на утримання і керування для забезпечення їх експлуатації у визначеному законом порядку.

За положеннями пунктів 1.5 та 2.6 Договору орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого державного побутового підприємства „Нефон, розташованого за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21. Припинення діяльності державного побутового підприємства „Нефон за вказаною адресою здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря (п. 1.9 Договору).

У відповідності до п. 1.6 Договору вартість майна, що вказана у п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору оренди, визначена згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 № 526.

За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі підприємства. Передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеного за методикою, затвердженою Постановою КМУ.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець), визначається на підставі передавального балансу підприємства та акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання-передачі підприємства в оренду. Орендар повертає підприємство орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) у порядку, визначеному чинним законодавством України на момент припинення дії цього договору та цим договором.

Згідно п. 2.5 Договору підприємство вважається поверненим орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ від 04 жовтня 1995 р. № 786, зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 699 від 18.05.1998, Постановою КМУ від 19.01.2000 № 75, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2004 р.) 2099,93 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.1 Договору).

Пунктами 3.2 Договору передбачено, що орендна плата за перший місяць оренди липень 2004 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць червень 2004 р. на індекс інфляції за липень місяць 2004 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Одночасно копія платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує орендаря, надсилається орендодавцю.

Згідно п. 3.5 Договору орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У п. 3.6 Договору сторони обумовили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахування індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Стягнення заборгованості з орендної плати вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 3.8 Договору встановлено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за договором оренди: поточні платежі, які сплачені за оренду державного нерухомого майна, насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.

Наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає у встановленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів (п. 3.9 Договору).

Згідно п. 3.10 Договору зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді авансової сплати в розмірі орендної плати за один місяць (2099,93 грн.), що здійснюється у щотижневий термін з моменту укладання цього договору.

Пунктом 3.11 Договору встановлено, що при розірванні або припиненні договору оренди орендна плата сплачується орендарем до моменту підписання акта приймання-передачі (повернення) державного майна.

У відповідності до п. 7 Договору орендодавець зобов'язується: передати орендарю в оренду підприємство згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором (п. 7.1); передати орендарю на умовах довгострокового кредиту грошові кошти у сумі 96200,00 грн. (п. 7.2); продати орендарю оборотні матеріальні засоби вартістю 23280,06 грн. без урахування ПДВ (ПДВ 20% від вартості обєкту 4656,01 грн.), вартість об'єкту з урахуванням ПДВ 27936,07 грн. (п. 7.3).

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.2 Договору).

Відповідно до п. 9.3 Договору спори, що виникають у ході виконання договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір передається на розгляд до господарського суду.

У п. 10.1 Договору сторони узгодили, що цей договір укладено строком на пять років, що діє з моменту підписання договору оренди. Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п. 10.2 Договору).

Пунктом 10.4 Договору визначено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

При розірванні цього договору, договір купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів та кредитний договір підлягають розірванню як невід'ємна та складова договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон (п. 10.8 Договору).

На виконання умов вказаного Договору 19 липня 2004 року між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем було складено та підписано акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон, згідно якого відповідачу було передано в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21. Вказане майно передано в оренду з метою здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту орендаря.

У подальшому сторонами вносились зміни до вищевказаного Договору оренди, про що були укладені відповідні додаткові угоди та договори про внесення змін.

Зокрема, договором від 05.02.2008 про внесення змін до вказаного договору оренди були внесені зміни щодо орендної плати на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 27.12.2006 № 1846, у звязку з чим орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2007 р.) 4195,67 грн.

Внесення вказаних змін обумовлено тим, що вказаною постановою КМУ від 27.12.2006 № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна затверджено нову орендну ставку за використання цілісних майнових комплексів - 6%, тоді як при укладенні договору від 19.07.2004 була застосована орендна ставка у розмірі 4% відповідно до мети використання орендованого майна та виду економічної діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, як це було передбачено Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786.

Крім того, згідно договору від 02.06.2008 про внесення змін до вказаного Договору оренди термін дії останнього було продовжено до 19.07.2018; договором від 08.02.2010 про внесення змін до Договору оренди внесені зміни до акта оцінки ЦМК; договором від 29.09.2011 про внесення змін до Договору оренди внесені зміни у звязку з передачею майна за договором зберігання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 і від 04.10.1995 № 786, яка набрала чинності з 20.09.2011, були затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2015 по справі № 916/1579/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015, були внесені зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон від 19.07.2004 № 728 зі змінами та доповненнями, укладеного між Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ „Мрія-2, а саме викладено п. 3.1 розділу 3 Договору в наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 12660 грн. 89 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством; викладено п. 3.2 розділу 3 Договору в наступній редакції: „Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно; розділ 10 Договору доповнено п. 10.13: „Ці зміни діють з 22 квітня 2012 року, є невід'ємною та складовою частиною Договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон від 19.07.2004 р.

Отже, згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України у даному спорі не підлягають доведенню встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2015 по справі № 916/1579/15-г, що набрало чинності 20.10.2015, обставини стосовно розміру орендної плати, що підлягав сплаті відповідачем, виходячи з орендної ставки 10%, як передбачено Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961.

Враховуючи прийняття вказаного вище рішення, позивачем було здійснено перерахування розміру орендної плати, що підлягала сплаті з 22.04.2012, та Фонд звертався до Товариства з проханням здійснити оплату різниці між донарахованою орендною платою (за орендною ставкою 10%) і вже сплаченою орендарем (за орендною ставкою 6%), про що свідчить лист позивача № 11-05-02078 від 21.04.2016 з проектом договору про внесення змін до Договору оренди і розрахунком донарахованої орендної плати (а.с. 60-64). При цьому, в проекті вказаного договору доповнено розділ 5 Договору пунктом 5.14, згідно якого ТОВ „Мрія-2 протягом трьох місяців з моменту підписання цих змін повинно сплатити донараховану орендну плату.

Товариством листом № 18 від 20.05.2016 була надана відповідь щодо можливості укладення договору про внесення змін до Договору оренди ЦМК згідно рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2015 за виключенням п. 5.14.

Фондом, у свою чергу, було направлено Товариству претензію від 15.06.2016 № 11-05-03145 про стягнення орендної плати, донарахованої за період з 22.04.2012 по 31.05.2016. Направлення вказаної претензії підтверджується відповідним реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції та фіскальним чеком (а.с. 46).

Також Фонд листом № 11-05-03218 від 17.06.2016 надіслав Товариству договір про внесення змін до Договору з виключенням п. 5.14 та запропонував здійснити заходи по укладенню, нотаріальному посвідченню та державній реєстрації договору про внесення змін до Договору оренди ЦМК.

Посилаючись на невиконання Товариством вищезгаданого рішення суду від 21.08.2015, внаслідок чого у нього виникла заборгованість (яка станом на 30.09.2016 становила 354944,45 грн.), а також невиконання істотних умов Договору, Фонд звернувся до суду із вказаним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_3 є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У силу ч. 3 ст. 18 названого Закону орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 3 статті 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 3 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Розглянувши спір, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що в силу ч. 3 ст. 653 ЦК України зміни до договору набувають чинності з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили, тому не потребують укладення окремої угоди в частині змінених рішенням суду умов.

Відтак, донарахована позивачем з 22.04.2012 орендна плата (з урахуванням орендної ставки 10%) підлягала сплаті відповідачем після набрання рішенням суду по справі № 916/1579/15-г законної сили - з 20.10.2015.

Таким чином, суд правильно визнав обґрунтованими доводи позивача про існування у відповідача обовязку сплатити різницю донарахованої орендної плати за Договором оренди ЦМК згідно рішення суду від 21.08.2015 по справі 916/1579/15-г, яка за розрахунком позивача за період з 22.04.2012 по 30.09.2016 склала 354944,45 грн.

Стосовно доводів відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості слід зазначити наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Врахувавши наведені положення ЦК України та обставини справи, господарський суд першої інстанції цілком вірно вказав, що в даному випадку лише з моменту набрання чинності судовим рішенням про внесення змін до Договору оренди у справі № 916/1579/15-г (20.10.2015) позивач мав право вимагати від відповідача виконання останнім обовязку по сплаті орендної плати за новою ставкою, починаючи з 22.04.2012. Отже, саме з 20.10.2015 розпочався перебіг позовної давності для заявлення вимог про стягнення заборгованості у звязку з невиконанням відповідачем обовязку по сплаті орендної плати з урахуванням нової орендної ставки. Оскільки вказаний позов подано Фондом до суду у листопаді 2016 року, то строк позовної давності для предявлення даного позову - не сплинув.

Посилання відповідача на те, що згідно бухгалтерської довідки ним до цього часу сплачувалась орендна плата згідно чинного договору від 05.02.2008 з урахуванням орендної ставки 6%, а тому заявлена позивачем заборгованість відсутня, є необґрунтованими, так як доказів виконання відповідачем обовязку по сплаті орендної плати з урахуванням орендної ставки саме 10% за згаданий вище період Товариством не надано. У матеріалах справи відсутні також докази на підтвердження сплати ТОВ „Мрія-2 різниці між донарахованою Фондом орендною платою і вже сплаченою відповідачем. Факт несплати визнається й самим відповідачем..

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі - 354944,45 грн.

Розглядаючи вимогу Фонду про розірвання укладеного між сторонами по справі Договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон від 19.07.2004, який перебуває на балансі ТОВ „Мрія-2, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

Як зазначено у позовній заяві, невиконання істотних умов Договору є підставою, на думку Фонду, для дострокового розірвання зазначеного Договору оренди ЦМК та повернення його державі.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст. 188 ГК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. ОСОБА_3 може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору.

За умовами п.10.3 Договору оренди зміни і доповнення або розірвання договору допускається за взаємної згоди сторін.

Також в п. 10.4 Договору передбачено, що за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Положеннями ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Докази вчинення позивачем односторонньої відмови від спірного договору оренди та повідомлення відповідача про таку відмову матеріали справи не містять. У наданій позивачем претензії від 15.06.2016 № 11-05-03145 йдеться тільки про стягнення у судовому порядку заборгованості.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відтак, сторона договору не позбавлена права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові № 3-26гс12 від 8 травня 2012 року.

Отже, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що у даному випадку невнесення відповідачем орендної плати могло бути підставою для дострокового розірвання Договору оренди лише за умови такої несплати протягом трьох місяців підряд - строку, встановленого ч. 1 ст. 782 ЦК України.

Як вірно зазначив суд, у відповідача дійсно наявна заборгованість по орендній платі, що становить різницю між донарахованою орендною платою за новою орендною ставкою 10% і вже сплаченою за ставкою 6%, що не спростовано відповідачем. Проте матеріали справи свідчать про те, що у даному випадку має місце не систематична несплата (протягом трьох місяців підряд) відповідачем орендних платежів в повному обсязі, а часткова несплата орендної плати за новою ставкою. Факт сплати Товариством орендної плати протягом вказаного періоду за ставкою, що діяла до внесення змін у вказану Методику, не оспорювався позивачем під час розгляду справи. Відтак, наведене свідчить саме про несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати у належному розмірі, внаслідок чого відповідач може нести відповідальність у вигляді пені (п. 3.7 Договору), але це не є підставою для розірвання Договору за умовами самого Договору.

Отже, враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про розірвання Договору оренди, так само як і вимоги про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

Також в п. 5.8 Договору оренди передбачено обовязок орендаря повернути ЦМК Державного побутового підприємства „Нефон в належному стані у разі припинення (розірвання) договору.

Відтак, оскільки укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 оренди не розірвано судом, то відсутні й правові підстави для покладення на відповідача обовязку повернути вказане майно ЦМК державного побутового підприємства „Нефон, яке було одержано в оренду за Договором, так як вимога позивача про повернення вказаного майна є похідною від вимоги про розірвання договору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області підлягають частковому задоволенню лише щодо стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 354944,45 грн., у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон від 19.07.2004 та повернення вказаного майна суд правильно відмовив.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищевикладених висновків місцевого господарського суду.

З огляду на викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 29.05.2017.

Головуючий суддя:Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький