Постанова № 66801493, 23.05.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017 року Справа № 904/12552/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, начальник відділу претензійно-позовної роботи управління правового супроводження проектів в м. Дніпро юридичного департаменту ТОВ «Регіональна газова компанія», довіреність № 221юр від 30.12.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, завідувач юридичного сектору, довіреність № 15 від 06.02.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017р. у справі № 904/12552/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпро

до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016р. Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.12.2016 року № 40/01- 14/06-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017р. у справі № 904/12552/16 (суддя Мельниченко І.Ф.) визнано недійсним рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.12.16р. № 40/01-14/06-16 у справі № 36/06-03-1/16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу"; стягнуто з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" 1 378,00 судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017р. у справі № 904/12552/16 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Так, скаржник вказує в апеляційній скарзі, що господарський суд в оскаржуваному рішенні не вказав будь-яких підстав для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.12.16р. № 40/01-14/06-16 у справі № 36/06-03-1/16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині визнання становища ПАТ "Дніпрогаз" монопольним. Не враховано господарським судом і того факту, що ПАТ "Дніпрогаз" безпідставно та всупереч чинному законодавству своєчасно не відновив газопостачання до приміщення споживача, а зловживаючи своїм монопольним становищем запропонував споживачу здійснити додаткові дії, що і було підставою для застосування до позивача штрафних санкцій. Отже, оскаржуване рішення прийнято відповідачем відповідно до норм матеріального та процесуального права, в межах компетенції територіального відділення, а висновки викладені в ньому відповідають обставинам справи, тобто підстави для визнання недійсним рішення, передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 року апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження та призначено розгляд в судове засідання на 25.04.2017р.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 25.04.2017 року по 23.05.2017р.

У судових засіданнях по справі представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною, посилаючись при цьому на те, що в нього виникли підстави для відновлення газопостачання споживача лише після виконання останнім, передбачених чинним законодавством умов. Відповідно до чинного законодавства та договору на постачання газу споживач відповідає за належну експлуатацію власних газових мереж, тому відновлення газопостачання є неможливим до приведення цих мереж у належний стан. ОСОБА_3, також не звертався до ПАТ "Дніпрогаз" з письмовою заявою про відновлення газопостачання, здійснив його самовільне відновлення та несанкціонований відбір природного газу, тобто ПАТ "Дніпрогаз" не встановлювало споживачу окремого чи такого, що суперечить законодавству, порядку відновлення газопостачання, а саме споживач порушив ці норми.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2016р. адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 36/06-03-1/16 прийнято рішення № 40/01-14/06-16, яким визнано Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" субєктом господарювання, який протягом 2015 року, поточного періоду 2016 року, займав монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу в територіальних межах міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське та радгоспу «Дзержинець») Дніпропетровської області; та визнано дії останнього щодо встановлення відмінного від визначеного законодавством порядку відновлення газопостачання споживачу ОСОБА_4, що мешкає за адресою: вул. Ужгородська, 7, м. Дніпро, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді дій субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до обмеження інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування конкуренції на ринку.

Вищевказаним рішенням на ПАТ "Дніпрогаз" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції", законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, та складається з Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 12 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами; проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Розгляд справи № 36/06-03-1/16 було розпочато за розпорядженням Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 38/01-15/06-16р від 06.10.2016 року на підставі звернення ОСОБА_4 (ОСОБА_3), яка мешкає за адресою: вул. Ужгородська, 7, м. Дніпро, стосовно дій ПАТ «Дніпрогаз» щодо встановлення відмінного від визначеного законодавством порядку відновлення газопостачання (а.с. 70).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.11.2015 року за адресою ОСОБА_3: м. Дніпропетровськ вул. Ужгородська, 7 сталася пожежа, що призвела до руйнування стелі, пошкодження приміщення кухні та загоряння газового обладнання (газового котла, АГВ та ПГ-4), у звязку з чим, за заявкою ОСОБА_3 № 760, працівниками Аварійно- диспетчерської служби (АДС) ПАТ «Дніпрогаз» було припинено газопостачання шліхом встановлення заглушок на всі газові прилади, про що складено акт № 1384 (а.с. 23).

Матеріалами справи, також підтверджується, що пожежа не була повязана з експлуатацією системи газопостачання, але в результаті пожежі порушена цілісність димових та вентиляційних каналів, при обстеженні системи газопостачання на об'єкті ОСОБА_3 співробітниками АДС було виявлено пошкодження газових приладів та відсутність вільного доступу до відключаючого пристрою на газопроводі-вводі в будинок, який знаходиться у прибудованому приміщенні. Внаслідок вказаних порушень ГІБСГ, газопостачання до будинку було припинено окремо на кожний прилад із встановленням інвентарних заглушок.

Як зазначено ОСОБА_3 (ОСОБА_4П), на звернення із заявою про відновлення газопостачання (16.11.2015p.), їй була видана заява-"бігунок", форма якої передбачала погодження останньою відновлення газопостачання з різними службами ПАТ "Дніпрогаз".

Отримана споживачем форма заяви містила вимоги щодо узгодження відновлення газопостачання з різними службами ПАТ «Дніпрогаз», що, на думку відповідача, призвело до обмеження інтересів ОСОБА_3, оскільки такі дії потребували додаткового часу, у зв'язку з чим останній тривалий час безпідставно не отримував послуги газопостачання, тобто, ПАТ "Дніпрогаз" висунуло до ОСОБА_3 додаткові вимоги, не передбачені чинним законодавством, для відновлення газопостачання.

Відносини між газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням), регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246 (втратили чинність 16.07.2016 та в спірний період були діючими) (надалі - Правила), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1379/27824 (надалі - Кодекс) та Правилами безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Мінпаливенерго від 15.05.15р. № 285 (надалі ПБСГ).

Відповідно до пунктів 6, 7 Правил, газопостачання на об'єкт та/або газові прилади і пристрої споживача припиняється, зокрема, у випадку ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновних робіт.

Припинення постачання газу споживачеві в житлових будинках залежно від обставин здійснюється шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та/або інвентарної заглушки перед газовим приладом (пристроєм) або на ввідному газопроводі.

Про припинення газопостачання складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.

Пунктом 9 Правил встановлено, що відновлення газопостачання здійснюється газорозподільним підприємством протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості після усунення порушень, сплати споживачем боргу та відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальному або газорозподільному підприємству.

Згідно пункту 33 Правил, газорозподільне підприємство зобов'язане, зокрема, припиняти (відновлювати) газопостачання за письмовою заявою газопостачального підприємства, а також споживача як у міжопалювальний, так і в опалювальний період та у всіх випадках припинення (відновлення) газопостачання газорозподільне підприємство повідомляє про такі заходи газопостачальне підприємство у п'ятиденний строк.

Пунктом 6 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, передбачено, що відновлення газопостачання здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та пяти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування витрат на припинення та відновлення газопостачання.

У відповідності до статті 38 Закону України "Про ринок природного газу", права та обов'язки Оператора ГРМ визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу. З метою виконання своїх функцій, Оператор ГРМ зобов'язаний, зокрема, вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи; вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.

Згідно п. 3.2. розд. III ПБСГ, власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України. Пункт 3.3. цього розділу встановлює, що власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами. Отже, забезпечення усунення порушень та дотримання вимог ПБСГ є обовязком ОСОБА_3.

Пунктом 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Типового договор) розподілу природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКІІ від 30.09.2015 № 2498 (далі - Типовий договір).

Редакцію договору розподілу природного газу оприлюднено на офіційному веб-сайті ПАТ «Дніпрогаз» dpgor.104.ua та опубліковано в газеті Дніпропетровської обласної ради «Зоря» № 52(546) від 30.12.2015р. ОСОБА_3 приєдналась до умов Типового договору та зобовязана його виконувати.

Згідно п. 3.2. Типового договору, споживач забезпечує належну експлуатацію власних газових мереж після межі балансової належності згідно з чинним законодавством, зокрема відповідно до вимог ПБСГ.

Відповідно до п. 9.1. Типового договору, Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом ГРМ. зокрема у разі несанкціонованого відбору природного газу; ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

Згідно п. 9.2. цього договору, відновлення газопостачання здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача про відновлення газопостачання та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування витрат на припинення та відновлення газопостачання.

Таким чином, чинне законодавство України, що регулює спірні правовідносини та договір розподілу природного газу встановлюють певні підстави та процедуру для відновлення газопостачання, які залежать від причин та способу його припинення. Проте у всіх випадках відновлення газопостачання фіксується актом підключення до системи газопостачання, який складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (п. 4 гл. 7 розд. VI Кодексу ГРМ). Даний акт засвідчує, зокрема, факт усунення споживачем порушень, в т.ч. порушень ПБСГ, що засвідчується відповідальними посадовими особами Оператора ГРМ.

Між тим, доказів усунення ОСОБА_3 наслідків пожежі (відновлення цілісності димових та вентиляційних каналів; газових приладів, пошкоджених пожежею) на час звернення споживача до позивача щодо відновлення газопостачання (16.11.2015р.) до матеріалів справи не надано. В заяві ж ОСОБА_3 йдеться про те, що вказані роботи були виконані 17.11.2015p., з посиланням на акт № 24166 від 17.11.2015p., який також не було долучено до матеріалів справи.

Відсутні у справі і докази звернення ОСОБА_3 до ПАТ «Дніпрогаз» з письмовою заявою про відновлення газопостачання та усунення наслідків пожежі, з дати подання якої і відраховується строк відновлення газопостачання Оператором ГРМ.

Отже, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 у листопаді 2015 року отримала у структурному підрозділі ПАТ «Дніпрогаз» бланк зазначеної заяви, але не оформила його і не забезпечила усунення порушень ПБСГ, що стались внаслідок пожежі та загрожували безпечному функціонуванню системи газопостачання.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в порушення встановленого Кодексом ГРМ порядку відновлення газопостачання, ОСОБА_3, не подавши відповідного звернення та не усунувши порушення ПБСГ самовільно відновила газопостачання, видаливши заглушки, встановлені працівниками Оператора ГРМ на газові прилади, та здійснювала несанкціонований відбір природного газу.

Так, 22.04.2016р. співробітником ПАТ «Дніпрогаз» при знятті показників газових лічильників було виявлено факт самовільного відновлення газопостачання за адресою ОСОБА_3, про що відповідно до розділу XI Кодексу ГРМ складено акт про порушення від 22.04.16 № 714. З виявленим фактом ОСОБА_3 погодилась, акт підписала без зауважень. Газопостачання споживачу не припинялось, оскільки при самовільному відновлення газопостачання здійснюється механічне відєднання від системи газопостачання з застосуванням зварювання, а контролер не має такої можливості. В подальшому, 15.06.2016 року співробітниками ГІАТ «Дніпрогаз» газопостачання припинено шляхом механічного відєднання.

11.07.2016p. за письмовим зверненням ОСОБА_3, після виконання вимог, передбачених ПБСГ та Кодексом ГРМ (усунення порушень), газопостачання до домоволодіння ОСОБА_4 було відновлено, про що складено відповідний акт.

Комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ згідно розділу XI Кодексу ГРМ, 09.11.2016 року проведено засідання з участю ОСОБА_3, в ході якого розглянуто раніше складений акт про порушення від 22.04.16 № 714. Викладені в даному акті обставини повністю підтверджені ОСОБА_3, тому комісією прийнято рішення про його задоволення та складено акт-розрахунок збитків, спричинених несанкціонованим відновленням газопостачання Оператору ГРМ, згідно розділу XI Кодексу ГРМ, за період з 27.11.15 по 31.03.16 (з дня попередньої перевірки до першого числа місяця виявлення порушення), в сумі 29 310,35 грн., яка ОСОБА_3 була сплачена.

Зважаючи на те, що відновлення газопостачання здійснюється лише після усунення порушень ПБСГ, тобто у даному випадку усунення наслідків пожежі, без чого безпечний режим газопостачання є неможливим, що має бути підтверджено актом підключення до системи газопостачання, який складається відповідальними посадовими особами Оператора ГРМ, то на думку апеляційного суду, надання позивачем ОСОБА_3 бланку звернення, який містить приблизний перелік служб підприємства, які в ході виконання робіт з відновлення газопостачання засвідчують в межах повноважень факт відсутності порушень ПБСГ та виконання вимог Кодексу ГРМ не може свідчити, про порушення позивачем норм чинного законодавства та його зловживання монопольним становищем.

При цьому, апеляційний суд враховує, що виконання вимог ПБСГ є обовязком споживача, який зобовязаний, серед іншого, не допускати несанкціонованого відбору природного газу та порушень ПБСГ. За таких умов, незалежно від існування значної конкуренції, слід дійти до висновку, що будь-який Оператор ГРМ буде зобовязаний дотримуватись вимог ІІБСГ та Кодексу ГРМ при відновленні газопостачання, та ніколи не здійснить пуск газу споживачу всупереч цих правил, не пересвідчившись в усуненні порушень та безпечності газопостачання.

Слід, також зазначити, що ПАТ "Дніпрогаз" (позивач) не заперечує факту свого монопольного становища на ринку розподілу природного газу та газопостачання в місці Дніпро, а відповідно до ст. 5 Закону України "Про природні монополії", діяльність ПАТ "Дніпрогаз" з розподілу природного газу належить до сфер діяльності суб'єктів природних монополій, тобто є частиною ринку, на якому задоволення попиту є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами. Тому встановлення факту монопольного становища є першочерговим для вирішення відповідачем подальших питань, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності позивача на предмет чи мають такі дії ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відтак відповідач, встановивши факт, що діяльність позивача належить до сфер діяльності суб'єктів природних монополій, обґрунтовано визнав позивача суб'єктом господарювання, яке займає монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу, зазначивши про це в пункті 1 оспорюваного рішення АМК.

Разом із цим та з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що дослідивши взаємовідносини позивача з ОСОБА_3, відповідач зробив невірний висновок про те, що дії ПАТ "Дніпрогаз" щодо встановлення відмінного від визначеного законодавством порядку відновлення газопостачання ОСОБА_3 є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, дії ПАТ «Дніпрогаз» щодо відновлення газопостачання ОСОБА_3 не суперечать чинному законодавству та не мають характеру зловживання монопольним становищем, оскільки підприємство позбавлене реальної можливості забезпечувати виконання обовязків іншими субєктами ринку природного газу, а за умови існування конкуренції на цьому ринку (що неможливо з урахуванням норм діючого законодавства та особливостей ринку природного газу), інші субєкти господарювання діяли б аналогічним чином, оскільки також зобовязані дотримуватись вимог ПБСГ та інших нормативних актів.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно положень статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у встановлених діях позивача по відношенню до ОСОБА_3 відсутнє порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в розумінні ст.ст. 13 та 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а тому відсутні підстави для застосування приписів ст. 48 цього ж Закону та прийняття рішення як про визнання ПАТ "Дніпрогаз" суб'єктом господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на зазначеному ринку розподілу природного газу (пункт 1 резолютивної частини оспорюваного рішення АМК), так і про визнання дій ПАТ "Дніпрогаз" щодо встановлення відмінного від визначеного законодавством порядку відновлення газопостачання споживачу ОСОБА_4, що мешкає за адресою: вул. Ужгородська, 7, м. Дніпро, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді дій субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до обмеження інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування конкуренції на ринку (пункт 2 резолютивної частини оспорюваного рішення АМК).

Отже, через відсутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини оспорюваного рішення АМК, відсутні й підстави для накладення на ПАТ "Дніпрогаз" штрафу у розмірі 68000,00 грн. (пункт 3 резолютивної частини оспорюваного рішення АМК), тому оспорюване рішення АМК обґрунтовано визнано судом першої інстанції недійсним в повному обсязі.

При цьому, апеляційний суд враховує, що ПАТ "Дніпрогаз" займає монопольне становище на ринку в силу закону та цього факту не заперечує, а визнання останнього таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на зазначеному ринку розподілу природного газу пунктом 1 резолютивної частини оспорюваного рішення АМК обумовлено розглядом конкретної справи № 36/06-03-1/16 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» по відношенню до ПАТ "Дніпрогаз", тобто невідємно повязано саме з предметом та результатом розгляду даної справи. Відтак, рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.12.16р. № 40/01-14/06-16 у справі № 36/06-03-1/16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" підлягає визнанню недійсним, внаслідок невідповідності обставинам справи, викладених у ньому висновків та неправильного застосування норм матеріального права, у повному обсягу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 104 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017р. у справі № 904/12552/16 відсутні.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017р. у справі № 904/12552/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017р. у справі № 904/12552/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.05.2017 року.