Рішення № 66801396, 22.05.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа № 911/952/17

за позовомприватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар", м. Київ,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району,

про стягнення 543 003,39 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 02.09.2016 №2458/15.05-04-14;

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність від 21.03.2017;

СУТЬ СПОРУ:

позивач приватне акціонерне товариство "По виробництву інсулінів "Індар", м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 29.03.2017 №15.05-04-14/518 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 543 003,39 грн. за договором поставки №10/05 від 10.05.2016, яка складається з 481 751,45 грн. основного боргу, 32 419,45 грн. пені, 5 226,67 грн. 3% річних та 23 605,82 грн. інфляційних втрат та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору позивачем відповідачу в період жовтень-грудень 2016 було поставлено товар на загальну суму 249486,55 грн. зі знижкою 47,17% та 48,679% від цін виробника. Однак, в порушення умов договору, відповідач не виконав свого зобов'язання у встановлені строки та не оплатив вартість продукції, поставленої за видатковими накладними №001946 від 10.10.2106, №002101 від 28.10.2016, №002370 від 29.11.2016, №002414 від 05.12.2016 на суму 249486,55 грн. Позивач наголошує на тому, що відповідно до п.6.6 договору у випадку якщо оплату не було здійснено в термін зазначений у п.6.1 договору, покупець втрачає право на знижку, якщо така була надана, і зобов'язаний виконати оплату в розмірі 100 % від суми видаткової накладної. За таких обставин позивач твердить, що відповідно до умов п.6.6 договору, внаслідок порушення відповідачем строків оплати, сума заборгованості відповідача за поставлену продукцію згідно із видатковими накладними №001946 від 10.10.2106, №002101 від 28.10.2016, №002370 від 29.11.2016, №002414 від 05.12.2016 становить 481 751,45 грн. (без врахування знижки), а також належать до сплати нараховані у звязку із простроченням грошового зобовязання 5 226,67 грн. 3% річних, 23 605,82 грн. інфляційних втрат та 32419,45 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2017 позовну заяву приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/952/17 та призначено справу до розгляду на 18.04.2017.

18.04.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволені позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що по-перше, видаткові накладні оформлені з порушенням встановленої законом процедури, зокрема відсутня печатка ТОВ "Фрам Ко", не вказано посаду та повноваження особи -отримувача, відсутні посилання на реквізити довіреності на отримання ТМЦ. По-друге, позивачем не подано суду товарно-транспортні накладні та документи, які підтверджують якість продукції. По-третє, звертає увагу суду, що позивачем без жодних підстав заявлено до стягнення більші суми, ніж зазначено в накладних. По-четверте, наголошує, що позивачем визначено невірний період нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

В судовому засіданні 18.04.2017 в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 15.05.2017, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

12.05.2017 від приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками від 12.05.2017.

13.05.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" до господарського суду Київської області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі від 12.05.2017. Клопотання про зупинення провадження обґрунтоване тим, що господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/7156/17 за позовом ТОВ "Фрам Ко" до ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" про визнання п.6.6 договору №10/05 від 10.05.2016 недійсним Так, на думку відповідача, в разі визнання господарським судом міста Києва пункту 6.6 договору поставки №10/05 від 10.05.2016 недійсним, будуть відсутні підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, а відтак і відсутній предмет спору у справі №911/952/17 про стягнення заборгованості. Таким чином рішення по справі №910/7156/17 може безпосередньо вплинути на результат розгляду справи №911/952/17.

В судовому засіданні 15.05.2017 в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 22.05.2017, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

22.05.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" до господарського суду Київської області надійшло клопотання про витребування доказів, в якій відповідач просить витребувати у позивача:

- передбачені п.2.1 договору поставки №10/05 від 10.05.2016, укладеного між ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" та ТОВ "Фрам Ко" документи заявки на поставку кожної партії продукції за видатковими накладними №001946 від 10.10.2016 на суму 29 960,00 грн., №002101 від 28.10.2016 на суму 73 150,55 грн., №002370 від 29.11.2016 на суму 29 960,00 грн., №002414 від 05.12.2016 на суму116 416,00 грн. і товарно-транспортні накладні на кожну партію товару за видатковими накладними №001946 від 10.10.2016 на суму 29 960,00 грн., №002101 від 28.10.2016 на суму 73 150,55 грн., №002370 від 29.11.2016 на суму 29 960,00 грн., №002414 від 05.12.2016 на суму 116 416,00 грн.;

- передбачені п.5.1 договору поставки №10/05 від 10.05.2016, укладеного між ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" та ТОВ "Фрам Ко" докази отримання позивачем від відповідача заявок на поставку товару по таким видатковим накладним за №0011946 від 10.10.2016 на суму 29 960,00, №002101 від 28.10.2016 на суму 73 150,55 грн., за №002370 від 29.11.2016 на суму 29 960,00 грн., №002414 від 05.12.2016 на суму 116 416,00 грн.;

- свідоцтво України на знаки для товарів і послуг за яким зареєстрована торгова марка "Гепарин";

- для огляду оригінал Розпорядження ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" за №149-15.05-15.05-15 від 28.12.2015 і чотирьох додатків №1 до розпорядження ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" за №149-15.05.15 від 28.12.15 - прайс-листів.

19.05.2017 від приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" до господарського суду Київської області надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №911/952/17.

Після оголошеної перерви в судове засідання 22.05.2017 зявились представники позивача та відповідача, які надали пояснення по суті справи.

Суд розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів від 22.05.2017 відмовив в його задоволені. Так, відповідно до ст. 38 ГПК України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. По-перше, з огляду на те, що спір у справі виник із зобов'язальних відносин позивача та відповідача, джерелом яких є договір поставки укладений між ними, відповідачем не наведено жодних обставин, які б перешкоджали йому самостійно надати докази, які він просить витребувати у позивача. Крім того, поставка товару позивачем відповідачу підтверджена копіями первинних документів, які в судовому засіданні були надані в оригіналі, доказів відмови від отримання товару, або доказів звернення до постачальника щодо неотримання всіх необхідних товаросупровідних документів позивачем не подано, позивач не спростовує факт замовлення та отримання товару від позивача, відтак, всупереч вимогам пункту 4 частини другої ст. 38 ГПК України позивачем не наведено, які саме обставини можуть підтвердити докази, які просить витребувати відповідач. Що стосується зазначеного у клопотанні свідоцтва України на знаки для товарів і послуг, за яким зареєстрована торгова марка «Гепарин», суд зазначає, що зазначений доказ не належить до предмету доказування у справі і не є необхідним.

Суд розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" про зупинення провадження у справі від 12.05.2017 відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи вище наведене, суд зазначає, що по-перше, в розумінні ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. По-друге, при розгляді справи №911/952/17 не позбавлений можливості надавати правову оцінку договору від 10.05.2016 №10/05 як в цілому, так і окремим його пунктам, а відтак розгляд господарським судом міста Києва справи №910/7156/17 не унеможливлює розгляд даної справи і підстави для зупинення провадження у справі №911/952/17 до розгляду справи №910/7156/17 відсутні.

Розглянувши позов приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар", м. Київ (далі - ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар") до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району (далі - ТОВ "Фрам Ко"), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, 10.05.2016 між ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" та ТОВ "Фрам Ко" укладено договір поставки №10/05, відповідно до умов якого:

- відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби для догляду за ротовою порожниною, косметичні засоби, шкарпетки (далі - продукція), асортимент та ціна яких, зазначені у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.1 договору);

- кількість, асортимент, ціна продукції вказуються у видаткових накладних, виданих постачальником на кожну партію продукції (пункт 1.2 договору);

- датою передачі партії продукції є зазначена у видатковій накладній дата передачі продукції покупцю (пункт 3.4 договору);

- доказом передачі продукції покупцю є видаткова накладна з підписом представника покупця про її отримання на всіх примірниках видаткової накладної та довіреність на отримання продукції, з посиланням на номер і загальну суму видаткової накладної (пункт 3.5 договору);

- вартість упаковки, маркування та завантаження продукції на транспортний засіб враховується у вартості продукції. Продукція поставляється покупцю за наступними знижками в залежності від діючого прайс - листа: на продукцію під торговими марками "Монодар", "Хумодар", "Протаміну сульфат", "Тіоктодар" -10%; "Гепарин" - 47,17%; вироби медичного призначення, засоби для догляду за ротовою порожниною, косметичні засоби, шкарпетки - 10%; В разі надання покупцеві торгівельної знижки, вона вказується у відповідній видатковій накладній постачальника (пункт 5.7 договору);

- покупець здійснює оплату продукції шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в розділі 13 даного договору на умовах відтермінування платежу на строк, що не перевищує 60 календарних днів (пункт 6.1 договору);

- у випадку, якщо оплату не було здійснено в термін, зазначений у п.6.1 договору, покупець втрачає право на знижку, якщо така була надана, і зобов'язаний виконати оплату в розмірі 100% від суми видаткової накладної, включаючи надану знижку (пункт 6.6 договору);

- партія продукції вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем: за кількістю шляхом перевірки та порівняна відповідно до кількості місць, вказаної в товарно-супровідних документах на партію продукції, за якістю відповідно сертифікатів якості постачальників (пункт 7.2 договору);

- претензії з якості (рекламації) можуть бути заявлені покупцем протягом усього терміну придатності продукції за умов дотримання покупцем умов зберігання продукції, визначених АНД (пункт 7.4 договору);

- претензії на внутрішньотарну недостачу продукції приймаються і розглядаються постачальником тільки у випадку належного оформлення такої недостачі відповідно до положень "Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" П-6 від 15.06.1965 (пункт 7.6 договору);

- у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 10.3 договору);

- цей договір складений в двох примірниках, по одному для кожної із сторін, вступає в силу з моменту його підписання та діє до 10.05.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору (пункт 12.11 договору);

Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, на виконання умов договору поставки №10/05 від 10.05.2016 та замовлень відповідача (копії заявок №ФП0052278-1 від 07.10.2016, №ФП0054138-1 від 26.10.2016, №ФП0056891-1 від 28.11.2016 та №ФП0057392-1 від 01.12.2016 залучені до матеріалів справи) позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 249 486,55 грн. (з врахуванням пункту п.5.7 договору) відповідно до видаткових накладних, в кожній з яких зазначена ціна виробника та розмір знижки, а саме:

- видаткова накладна №001946 від 10.10.2016 на суму 29 960,00 грн. (з врахуванням знижки -47,170 %);

- видаткова накладна №002101 від 28.10.2016 на суму 73 150,55 грн. (з врахуванням знижки -47,170 %);

- видаткова накладна №002370 від 29.11.2016 на суму 29 960,00 грн. (з врахуванням знижки -47,170 %);

- видаткова накладна №002414 від 05.12.2016 на суму 116 416,00 грн. (з врахуванням знижки -48,679 %);

Товар отримано відповідачем на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей: довіреність від 10.10.2016 №5288К видана приймальнику товару - ОСОБА_3, довіреність від 28.10.2016 №5754К видана приймальнику ОСОБА_3, довіреність №6372К від 29.11.2016 видана приймальнику ОСОБА_3, довіреність №6473К від 05.12.2016 видана приймальнику ОСОБА_3

Суд бере до уваги твердження відповідача, що позивачем без жодних підстав заявлено до стягнення більші суми, ніж зазначено в накладних, однак не погоджується з такими.

Сторони умовами договору №10/05 від 10.05.2016 погодили, що продукція поставляється покупцю за наступними знижками в залежності від діючого прайс - листа: на продукцію під торговими марками "Монодар", "Хумодар", "Протаміну сульфат", "Тіоктодар" -10%; "Гепарин" - 47,17%; вироби медичного призначення, засоби для догляду за ротовою порожниною, косметичні засоби, шкарпетки - 10%; В разі надання покупцеві торгівельної знижки, вона вказується у відповідній видатковій накладній постачальника (пункт 5.7 договору).

У випадку, якщо оплату не було здійснено в термін, зазначений у п.6.1 договору, покупець втрачає право на знижку, якщо така була надана, і зобов'язаний виконати оплату в розмірі 100% від суми видаткової накладної, включаючи надану знижку (пункт 6.6 договору).

З огляду на те, що позивач доводить суду невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару у встановлений договором строки, передбачені п.6.1 договору, відтак позивач правомірно просить стягнути з відповідача повну вартість поставленого товару, оскільки сторони в договорі обумовили застосування знижки виключно у випадку здійснення оплати у встановлені договором строки, що не означає подвійної оплати, чи безпідставної односторонньої зміни ціни.

Посилання відповідача на те, що позивачем не долучено заявок на замовлення товару, з яких можна встановити факт замовлення відповідачем відповідного товару, його кількості, вартості, умов та строків поставки на адреси відповідача, та товарно-супровідних документів, матеріалами справи спростовується.

Крім того, суд зазначає, що відсутність заявок на замовлення товару та товарно-транспортних накладних за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Відповідач також посилався і на те, що у видаткових накладних відсутня печатка покупця, на що суд зазначає, що законодавством не передбачено необхідність завіряння видаткової накладної печаткою підприємства.

Відповідно до абзацу третього частини другої ст. 207 Цивільного кодексу України обовязковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Умовами договору поставки №10/05 від 10.05.2016 сторони не погодили такої вимоги про обов'язковість скріплення видаткової накладної печаткою, а відтак і посилання на відсутність такої є безпідставним.

Крім того, відповідач посилається на те, що у деяких видаткових накладних відсутні відомості про особу, яка брала участь у господарській операції від ТОВ "Фрам Ко", а саме ім'я, прізвище та по батькові уповноваженої особи.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ має містити зокрема та не виключно: назву підприємства від імені якого складеного документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та довіреності до них, місять всі необхідні реквізити для достовірної ідентифікації відповідача, як особи, яка отримала за ними товар від позивача на виконання договору поставки.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого закону, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відтак, судом встановлено, що постачальник належним чином виконав свої зобовязання з поставки товару за договором поставки №10/05 від 10.05.2016.

Позивач твердить, що відповідач свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед постачальником у 481751,45 грн.

Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи та здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару (за ціною виробника, зазначеною у накладних, без знижки) складає 481 751,45 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин обовязок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд ухвалою суду від 31.03.2017 зобов'язував ТОВ "Фрам Ко" подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів згідно договору поставки №10/05 від 10.05.2016. Докази оплати заборгованості відповідачем суду надані не були.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалось, сторони умовами договору передбачили, що покупець здійснює оплату продукції шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в розділі 13 даного договору на умовах відтермінування платежу на строк, що не перевищує 60 календарних днів (пункт 6.1 договору).

За таких обставин, суд встановив, що строк оплати заборгованості за отриманий від позивача товар є таким, що настав.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 481 751,45 грн. основного боргу за договором №10/05 від 10.05.2016 обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 32 419,45 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобовязання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторони в пункті 10.3 договору погодили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 10.3 договору)

За таких обставин, розрахунок пені має бути здійснено відповідно до зазначених норм закону на рівні подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період та має обчислюватися та стягуватися лише у національній валюті України - гривні.

Крім того, у звязку із простроченням відповідачем грошового зобовязання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 проценти річних в сумі 5 226,67 грн. та 23 605,82 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Суд звертає увагу, що при розрахунку позивачем невірно визначено початок періоду нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат, виходячи із зазначеної у накладних відстрочки платежу 30 календарних днів, а не 60, відповідно до пункту 6.1 договору.

Умовами договору купівлі-продажу сторони погодили, що покупець здійснює оплату продукції на умовах відтермінування платежу на строк, що не перевищує 60 календарних днів (пункт 6.1 договору). До того ж пункт 6.6 Договору обумовлює втрату покупцем права на знижку у випадку несплати вартості товару саме у строк, передбачений пунктом 6.1 Договору.

Суд зазначає, що в пункті 12.3 договору, сторони визначили, що будь-які зміни та доповнення до цього договору будуть дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Доказів укладення між сторонами додаткових угод до договору поставки №10/05 від 10.05.2016, якими б змінювався строк оплати поставленого товару, суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Хоча накладні і визначені сторонами як невід'ємні частини договору (пункт 1.1), однак підписувались вони представниками продавця та покупця, уповноваженими лише на здійснення приймання-передачі товару. Накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксує факт здійснення господарської операції, однак не є угодою, яка змінює умови укладеного між сторонами договору.

Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу, які б підтверджували, що особи, які підписували видаткові накладні, були уповноважені на вчинення юридично значимих дій від імені юридичної особи продавця та покупця, зокрема на зміну умов договору щодо строку оплати, суду надані не були, а відтак суд прийшов до висновку, що строк оплати, а відтак і період прострочення за спірними накладними слід визначати за умовами пункту 6.1 договору, а не за умовами видаткових накладних.

Відтак, за накладною від 10.10.2016 прострочення настало 10.12.2016, за накладною від 28.10.2016 прострочення настало 28.12.2016, за накладною від 29.11.2016 31.01.2017, а за накладною від 05.12.2016 20.02.2017.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобовязання перед позивачем;

- строк та порядок оплати товару, встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобовязання, визначені пунктом 10.3 Договору та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", а також встановлені постановами Правління НБУ "Про регулювання грошово-кредитного ринку" розміри облікової ставки НБУ;

-встановлений судом належний строк оплати за видатковими накладними;

- заявлений позивачем період нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат;

суд самостійно здійснив повторний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 20566,27 грн., 3% річних в сумі 2204,69 грн. та 4751,13 грн. інфляційних втрат, відтак вказані вимоги підлягають задоволенню частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" частково, приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" 481 751,45 грн. основного боргу, 2 204,69 грн. 3% річних, 4751,13 грн. інфляційних втрат та 20 566,27 грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 114, ідентифікаційний код 39443405)

на користь приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (02099, м. Київ, Дарницький район, вулиця Зрошувальна, будинок 5, ідентифікаційний код 21680915)

481 751,45 грн. (чотириста вісімдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят одна гривня сорок п'ять копійок) основного боргу,

20 566,27 грн. (двадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість гривень двадцять сім копійок) пені,

2 204,69 грн. (дві тисячі двісті чотири гривні шістдесят дев'ять копійок) 3% річних,

4 751,13 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят одна гривня тринадцять копійок) інфляційних втрат,

7 639,10 грн. (сім тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень десять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 30.05.2017

Суддя О.В. Конюх