Постанова № 66801244, 23.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. справа№ 910/2909/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників:позивача - не з'явились

відповідача-1 - не з'явились

відповідача-2 - Мостепанюк В.І.

третьої особи-1 - не з'явились

третьої особи-2 - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 р.

у справі № 910/2909/15-г (судді - Плотницька Н.Б., Босий В.П., Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Омега Банк";

2. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рустам";

2. Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк"

про зміну умов договору та визнання відсутнім права

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - відповідач-2) про внесення змін до кредитного договору № 19К-Н від 21.01.2011 р., визнання відсутнім права на стягнення грошових коштів за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 р. та визнання відсутнім права на звернення стягнення за зобов'язаннями, що забезпечують належне виконання зобов'язань за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 р. було залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рустам" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/2909/15-г від 28.05.2015 р. у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Киева від 28.05.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на проведення антитеррористичної операції в окремих районах Донецької та Луганської областей, у зв'язку із чим позивач позбавлений можливості проводити господарську діяльність на зазначених територіях.

Крім того, у прохальній частині апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" просить суд призначити в даній справі судову економічну експертизу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/2909/15-г, а розгляд справи призначено на 16.07.2015 р.

16.07.2015 р. через відділ документального забезпечення до початку розгляду справи від ТОВ «Рустам» та ТОВ «Фудмаркет» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 р. було відкладено розгляд справи до 10.09.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 р. зупинено апеляційне провадження у справі № 910/2909/15-г до закінчення розгляду Господарським судом м. Києва заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про винесення додаткового рішення та роз`яснення рішення від 28.05.2015 р., а матеріали вищевказаної справи справи надіслано до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою від 25.01.2016 р. апеляційне провадження у справі № 910/2909/15-г поновлено та призначено до розгляду на 11.02.2016 р.

Ухвалами від 11.02.2016 р. залучено Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, зупинено провадження у справі № 910/2909/15-г до прийняття остаточного рішення у справі № 910/16646/15 та зобов'язано учасників апеляційного провадження повідомити Київський апеляційний господарський суд про набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/16646/15.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-53/1562/17 від 18.04.2017 р. у зв`язку з відрядженням судді Шапрана В.В. для роботи до Вищої ради правосуддя призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2909/15-г, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 р. у справі № 910/2909/15-г прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 р. було скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2015 р. у справі № 910/16646/15 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, учасниками судового процесу не було виконано вимог ухвали від 11.02.2016 р. про зупинення провадження у справі та не повідомлено суд про прийняття остаточного рішення у справі № 910/16646/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. було поновлено провадження у справі № 910/2909/15-г та призначено розгляд справи на 23.05.2017 р.

22.05.2017 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю представника ТОВ «Фудмаркет» забезпечити явку у судове засідання.

Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно з п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, саме лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" було належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване та розглядає скаргу на підставі наявних в справі документів, яких достатньо для її вирішення.

В засідання суду, призначене на 23.05.2017 р., представники відповідача-1 та третіх осіб також не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.01.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 19К-Н (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору термін користування кредитною лінією встановлюється з 21.01.2011 р. по 31.12.2018 р. включно з урахуванням графіку.

18.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір № 1 купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого продавець продає (відступає) права вимоги та передає їх покупцю, а покупець купляє права вимоги, приймає їх та оплачує загальну купівельну ціну.

В додатку № 1 до даного договору сторони передбачили, що відповідач-1, зокрема, відступає права вимоги за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 р. Вказані обставини сторонами по справі не заперечувались.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, з часу укладення кредитного договору № 19К-Н від 21.01.2011 р. сталася істотна зміна обставин, у зв'язку із чим останній вважає за необхідне внести зміни до кредитного договору № 19К-Н від 21.01.2011 р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на проведення антитеррористичної операції в окремих районах Донецької та Луганської областей, у зв'язку із чим він позбавлений можливості проводити господарську діяльність на зазначених територіях.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду в якості доказів договір оренди частини будівлі торговельного центру у м. Краснодон Луганської області від 08.05.2007 р. з наступними змінами та додатковими угодами, договір оренди нежитлового приміщення у м. Донецьк від 23.01.2014 р., договір поставки № 1ФТБ від 31.12.2014 р.

Крім того, позивач як на істотну зміну обставин вказує на погіршення економічної ситуації, що суттєво погіршило його становище, розмір активів, ускладнило можливість виконання взятих на себе раніше зобов'язань, що підтверджується документами бухгалтерського обліку та звітності про результати його господарської діяльності за 2014 рік.

Як було встановлено вище, права вимоги до позивача за кредитним догвором №19К-Н від 21.01.2011 р. від відповідача-1 перейшли до відповідача-2 на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 18.06.2013 р.

Відомості про розірвання або визнання недійсним вказаного договору на час розгляду справи у суду відсутні.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 ГК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача до відповідача-1 не підлягають задоволенню, оскільки з боку ПАТ «Омега Банк» на час розгляду справи відсутнє порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Стосовно вимог позивача, заявлених до ПАТ «Дельта Банк», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Так, скаржником у позовній заяві не наведено жодної підстави, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України для внесення змін до укладеного кредитного договору, а тому відсутні правові підстави для зміни кредитного договору № 19К-Н від 21.01.2011 р. шляхом доповнення його п. 7.4 щодо заборони банку реалізовувати право вимагати дострокового повернення кредитних коштів до 31.12.2018 р.

Стосовно вимог позивача про визнання відсутнім права на стягнення грошових коштів за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 р. на термін до 31.12.2018 р. та визнання відсутнім права на звернення стягнення за зобов'язаннями, що забезпечують належне виконання зобов'язань за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 р. на термін до 31.12.2018 р. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Розділом 7 кредитного договору передбачено випадки невиконання позичальником умов договору та наслідки такого невиконання, а розділом 4 того ж договору встановлено умови забезпечення виконання зобов'язань.

Станом на час судового розгляду вказані положення кредитного договору є дійсними.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні вимог позивача до відповідача-2 про визнання відсутнім права на стягнення грошових коштів за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 р. на термін до 31.12.2018 р. та визнання відсутнім права на звернення стягнення за зобов'язаннями, що забезпечують належне виконання зобов'язань за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 р. на термін до 31.12.2018 р.

Доводи скаржника про те, що в окремих районах Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція, у зв'язку із чим позивач позбавлений можливості проводити господарську діяльність на зазначених територіях, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ризики ведення підприємницької діяльності позивача, зокрема ненадходження коштів від такої діяльності або надходження у розмірі меншому, ніж розраховувалось покладаються виключно на позивача та не можуть бути підставою для припинення зобов'язань позивача за кредитним договором.

Крім того, скаржником не було надано суду доказів неплатоспроможності позивача чи визнання його у встановленому законом порядку банкрутом.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Стосовно клопотання клопотання позивача про призначення у даній справі судової економічної експертизи, судова колегія, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Обґрунтовуючи підстави для призначення судової економічної експертизи, позивач посилається на необхідність встановлення причинно-наслідкового зв'язку між проведенням антитерористичної операції в окремих містах та районах Донецької та Луганської областей, у зв'язку з посиленням несприятливої динаміки економічних процесів, та неможливістю їх невідкладного подолання і неможливістю позивачем виконувати свої зобов'язання за кредитним договором без зміни його умов.

Розглянувши вказане клопотання позивача у судовому засіданні 23.05.2017 р., дослідивши питання, які були поставлені судовому експерту для роз'яснення, колегія суддів дійшла висновку про те, що з'ясувати ці питання можливо під час розгляду справи по суті, оскільки вони мають лише правовий характер та не потребують спеціальних знань.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 р. у справі № 910/2909/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/2909/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов