Постанова № 66801221, 29.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа№ 911/1120/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Лінніченко І.В. (довіреність №3-131100/2714 від 27.04.2017 р.);

від відповідача - Самелюк Т.А. (довіреність №811/04 від 15.05.2017 р.);

від третьої особи - Цуканова С.Г. (довіреність №27/6895/17 від 30.03.2017 р.);

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»

на ухвалу господарського суду Київської області від 06.04.2017 р.

у справі №911/1120/16 (суддя - Чонгова С.І.)

за заявою Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 15.09.2016 р.

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»

третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2017 р. заяву Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 15.09.2016 р. залишено без задоволення.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська теплоелектроцентраль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 06.04.2017 р. та винести нову ухвалою, якою заяву Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про відстрочку виконання рішення задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, без з'ясування всіх обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, ухвалу скасувати та заяву про відстрочку виконання рішення задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.09.2016 р. позов задоволено, вирішено стягнути з ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 105000000,00 грн., а також 206700,00 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 р., рішення господарського суду Київської області від 15.09.2016 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 р. та рішення господарського суду Київської області від 15.09.2016 р. залишено без змін.

03.03.2017 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 15.09.2016 р. у справі №911/1120/16 видано наказ.

24.03.2017 р. ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» подано заяву про відстрочку виконання рішення у даній справі, відповідно до якої заявник просив суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі на 1 рік, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення заявник посилається на тяжке фінансове становище відповідача, а саме на те, що кошти відповідача на рахунку позивача в сумі 20000000,00 грн. заморожені у зв'язку з ліквідацією останнього. У заявника наявна заборгованість перед іншими контрагентами. Розмір грошових коштів стягнутих у даній справі є занадто великим та не є співрозмірним з можливими збитками позивача у даній справі, а також, що ціни для споживачів, яким відповідач відпускає теплову енергію встановлені майже з нульовим рівнем рентабельності.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заперечуючи проти задоволення вказаної заяви вказував на те, що відповідачем не наведено наявності виключних обставин та доказів їх існування, які б свідчили про ускладнення через них виконання у визначений строк рішення або роблять його неможливим.

Так, положеннями ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, на підставі ч. 1 ст. 121 ГПК України за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання, не обмежується й право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (далі - постанова № 9), відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови № 9).

За змістом наведеної норми, відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази на підтвердження викладених в заяві обставин щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Крім цього, рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі «Чіжов проти України» визначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Положення діючого господарсько-процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Відповідачем не надано доказів можливості виконання судового рішення через 1 рік, як і обґрунтування саме такого терміну відстрочки виконання рішення суду у даній справі.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 р. №5-рп/2013, виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім того, при розгляді заяв про відстрочку виконання рішення суд має брати до уваги матеріальні інтереси сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі знаходиться на стадії ліквідації та відповідно до Закону України «Про систему гарнтування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку Фонд гарантування вкаладів фізичних осіб приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку, до якої включається будь-яке рухоме та нерухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

При цьому, сам по собі факт тяжкого матеріального становища відповідача не є безумовною підставою для надання відстрочки виконання рішення.

З огляду на наведене та те, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у справі. Тим більше, що при вирішенні питання про відстрочення судового рішення суду належить враховувати матеріальні інтереси обох сторін, адже невиконання судового рішення порушує та впливає, насамперед на права та інтереси позивача, за захистом яких він змушений був звернутись до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на одни рік.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль», в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, без з'ясування всіх обставин справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не спростовують висновку місцевого господарського суду.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Київської області від 06.04.2017 р. у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 06.04.2017 р. у справі №911/1120/16 залишити без змін.

Справу №911/1120/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

Б.О. Ткаченко