Постанова № 66801207, 23.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 910/19002/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників

від позивача: Шестакова Ю.В. за дов. № 103/49/1706 від 24.11.2016р.

від відповідача: не з»явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант

плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р.

у справі № 910/19002/16 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених

насаджень Дніпровського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант

плюс"

про стягнення 187 584,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м. Києва (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант плюс" (надалі - відповідач) про стягнення 187 584,77 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору субпідряду № 82-В від 16.05.2016р. не розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 185 371,46 грн., за прострочення сплати якої додатково нараховані 2015,78 грн. пені та 197,53 грн. - 3% річних

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2017р. у справі № 910/19002/16 позовні вимоги задоволенні частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант плюс" на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м. Києва 185 371 грн. 46 коп. - боргу, 759 грн. 72 коп. - пені, 75 грн. 97 коп. - 3% річних та 2793 грн. 11 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будгарант плюс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. у справ № 910/19002/16 про стягнення 187 584,77 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2016р. по справі 910/19002/16 (склад суддів: головуючий - Корсакова Г.В., судді: Станік С.Р., Власов Ю.Л.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант плюс" до провадження та призначено до розгляду на 02.02.2017р.

30.01.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017р. (склад суддів: головуючий - Корсакова Г.В., судді: Станік С.Р., Власов Ю.Л.) відкладено розгляд справи на 14.02.2017р.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 14.02.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017р. (склад суддів: головуючий - Корсакова Г.В., судді: Станік С.Р., Власов Ю.Л.) розгляд справи призначено на 30.03.2017р.

Розпорядженням № 09-52/300/17 від 07.04.2017р. відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/19002/16р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант плюс" по справі № 910/19002/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, головуючий суддя: Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант плюс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2017р..

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

16.05.2016р. між позивачем (за договором - субпідрядник) та відповідачем (за договором - генпідрядник) було укладено Договір субпідряду № 82-В, за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням власного обладнання, техніки та інших ресурсів, зобов'язується виконати роботи по озелененню об'єкта: "Капітальний ремонт парку на житловому масиві "Райдужний" у Дніпровському районі м. Києва", виконання якого передбачено даним договором у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна вартість робіт за цим договором складає 204 799,73 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.5. договору, приймання робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3, затверджених наказом Міненергобуду України від 04.12.2009 № 554.

У відповідності з п. 4.4. договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником протягом 7 робочих днів після підписання акта виконаних робіт та надходження бюджетних коштів від замовника.

За послуги, надані генпідрядником, субпідрядник проводить генвідрахування в розмірі 2,5% від вартості виконаних робіт (п. 4.5. договору).

За умовами п. 10.1. договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016 року, а у чинності взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що підтверджується підписаними сторонами актом приймання-передачі виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідкою про вартість робіт (типова форма КБ-3) від 06.09.2016р. на загальну суму 190 124,57 грн.

Відповідач не здійснив розрахунок за виконані позивачем роботи та не перерахував 185 371,46 грн. (за мінусом генвідрахувань у сумі 4753,11 грн.) протягом 7 робочих днів після підписання акта виконаних робіт.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 185 371,46 грн.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з умов укладеного між сторонами Договору субпідряду № 82-В по об'єкту: "Капітальний ремонт парку на житловому масиві "Райдужний" у Дніпровському районі м. Києва" від 16.05.2016р., відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, пов'язані з виконанням договору підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами статті 838 ЦК України визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, встановлено порядок оплати за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Факт виконання робіт позивачем та передання її результатів відповідачу підтверджується відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт (типова форма КБ-2в) за вересень 2016 року.

З огляду на вищенаведене та підписання уповноваженою особою відповідача акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, свідчить про прийняття останнім цих робіт та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у строки, визначені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано факт виконання позивачем робіт за договором на загальну суму 185 371,46 грн. та не надано суду доказів їх оплати у визначений договором строк, а тому на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення суми 185 371,46 грн. основного боргу.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 8.5. договору, за порушення строків перерахування платежів за виконані роботи, генпідрядник сплачує субпідряднику за кожний день простроченого платежу пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який стягується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 08.09.2016р. по 20.09.2016р. у загальній сумі 2015,78 грн.

Початок нарахування пені позивачем з 08.09.2016р., суд вважає необґрунтованим, оскільки за умовами п. 4.4. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником протягом 7 робочих днів після підписання акта виконаних робіт. Як вбачається з акту приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2в) за вересень 2016 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, останній було підписано 06.09.2016р., тому з урахуванням 7 робочих днів відповідач тільки починаючи з 16.09.2016р. вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Отже, правомірним є нарахування пені з 16.09.2016р. по 20.09.2016р. - дату, яка визначена позивачем у позовній заяві, та яка становить за вказаний період у сумі 759,72 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 08.09.2016р. по 20.09.2016р. у загальній сумі 197,53 грн.

Враховуючи положення п. 4.4. договору та дату фактичного підписання акту приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2в) за вересень 2016 року - 06.09.2016р., колегія суддів вважає правомірним нарахування судом першої інстанції 3% річних за період 16.09.2016р. по 20.09.2016р. у загальній сумі 75,97 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. у справі № 910/19002/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. у справі № 910/19002/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/19002/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова