Постанова № 66801126, 23.05.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р.Справа № 914/3341/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): ОСОБА_2 (представник згідно довіреності)

від відповідача: ОСОБА_3 (представник згідно довіреності)

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, від 03.03.2017 року № 14-11-01528

на рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2017 (суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/3341/16

За позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства Гряда, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Гряда

про: стягнення 12375,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2017р. у справі № 914/3341/16 у позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів, до Колективного сільськогосподарського підприємства Гряда, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Гряда, про стягнення 12375,00 грн. збитків відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що системний аналіз вищенаведених норм закону та матеріалів справи дає підстави для висновку суду про те, що заявлена до стягнення позивачем сума за своєю правовою природою є збитками. Оскільки відповідачем в результаті невжиття заходів щодо збереження переданого йому на баланс державного майна було завдано державі збитків, повязаних зі знищенням такого майна, позивачем в свою чергу документально обґрунтовано розмір спричинених збитків (згідно затвердженого ОСОБА_4 оцінки збитків, які завдано державі), то позов є обґрунтованим. Разом з тим, у задоволенні позову про стягнення збитків слід відмовити у звязку зі спливом строків позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити, мотивуючи це тим, що предметом спору у справі є сума збитків, визначення розміру якої неможливе без дотримання встановленої чинним законодавством процедури оцінки завданих збитків, а відтак, строк позовної давності слід обчислювати з дня, коли позивач дізнався саме про розмір завданих державі збитків внаслідок знищення майна, що належить до державної власності.

У відзиві на апеляційну відповідач просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції правильно застосовано позовну давність за заявою відповідача, враховуючи дату проведеної позивачем перевірки. Крім того, позивачем не долучено доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 28.02.1995р. РВ ФДМ України по Львівській області затверджено План приватизації птахофабрики Гряда, відповідно до якого було вирішено приватизувати майно птахофабрики Гряда, як цілісний майновий комплекс з переходом у колективне селянське господарство.

11.10.1995р. РВ ФДМ України по Львівській області затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу птахофабрики Гряда, яким визначено, що вартість майна, яке підлягає приватизації становить 72700000 крб.

23.09.1995р. закінчено проведення інвентаризації птахофабрики Гряда та складено за її результатами Інвентарний опис №5 основних засобів. До складу майна, зазначеного в описі увійшов, зокрема, житловий будинок 1870 року.

Як свідчить наявна в матеріалах справи довідка КСП Гряда, станом на 01.09.1995р. у процесі приватизації зі статутного фонду КСП Гряда було вилучено вартість житлового фонду на суму 135655,15 грн. Так, до переліку житлових будинків, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства КСП Гряда, включено будинок по вул. Паркова.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 31 грудня впродовж 2008 2012 років відповідачем були складені та затверджені Відомості про державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарської організації в процесі приватизації ф. 2б(к), в яких відповідач зазначив, що на його балансі перебуває, зокрема, будинок одноквартирний масової забудови по вул. Паркова в с. Гряда Жовківського р-ну Львівської обл. Крім цього, відповідно до довідки від 24.04.2012р. №б/н, 1кв. житловий будинок на вул. Парковій, б/н в с. Гряда, інв. №044, первісною вартістю 12 т. грн., залишковою вартістю 1 тис. грн.

Факт перебування вказаного обєкта державної власності на балансі відповідача після приватизації птахофабрики Гряда підтверджується зазначеними вище документами та не заперечується відповідачем.

Судами встановлено та підтверджено сторонами, що 24.04.2012р. позивачем було проведено перевірку стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу КСП Гряда у процесі приватизації, але перебуває на його балансі, за результатами чого було складено відповідний акт. Зокрема, під час огляду території було встановлено, що 1-кв. житловий будинок по вул. Парковій б/н у с. Гряда зруйнований.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою встановлення винних осіб у руйнуванні обєкту державної власності, який перебував на балансі відповідача, останній звертався з відповідною заявою до Жовківського РВ ГУ МВС України у Львівській області та за результатами розгляду заяви було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.05.2012р.

У звязку зі знищенням будинку, який був переданий відповідачу на баланс, 17.01.2014р. позивачем здійснено розрахунок збитків станом на 31.12.2013р., які склали 12375,00 грн. На підставі наказу РВ ФДМ України по Львівській від 17.01.2014р. №00047 затверджено ОСОБА_4 оцінки збитків, які задані державі в особі РВ ФДМ України по Львівській області внаслідок розкрадання (знищення) майна: житлового будинку 1870 року побудови, розташованого в с. Гряда, вул. Паркова, б/н, вартістю 12375,00 грн.

Після визначенням вартості зруйнованого (знищеного) будинку, позивач звернувся до відповідача з листом від 21.01.2014р. №11-13-00396, яким вимагав у 14-денний термін відшкодувати вартість будинку 12375,00 грн.

Однак відшкодування вартості павільйону в добровільному порядку відповідачем здійснене не було.

Предметом позову є вимога про стягнення 12 375,00 грн. збитків.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 7 Закону України Про приватизацію майна державних підприємств (в редакції, яка діяла станом на день прийняття рішення про приватизацію КСП Гряда), приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

ОСОБА_4 ст. 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності, управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст. 3 Закону України Про управління об'єктами державної власності визначено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Факт перебування на балансі відповідача, майна що не увійшло до його статутного капіталу в процесі приватизації, зокрема, 1-кв. житлового будинку 1870 року побудови, інв. №044 підтверджується наявними в матеріалах справи Інвентаризаційним описом, Відомостями про державне майно (державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарської організації) та довідкою КСП Гряда від 24.04.2012р. № б/н.

Так, пп. з п.2 ч.1 ст. 7 Закону України Про управління об'єктами державної власності передбачено, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

За змістом пп. 1.1.-1.4. п.1 Преамбули наказу ФДМ України від 16.12.2009р. №1998 Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій щодо державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилося у них на балансі, Регіональним відділенням Фонду державного майна України наказано, зокрема, організовувати систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна; перевірки державного майна здійснювати відповідному регіональному відділенню ФДМУ за місцем розташування господарського товариства (балансоутримувача).

Положеннями п.2 Розділу І Порядку проведення державними органами приватизації перевірок стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затв. наказом ФДМ України від 16.12.2009р. №1998 встановлено, що перевірка проводиться відповідно до затвердженого плану перевірок стану його утримання з метою систематичного контролю за утриманням державного майна.

Як також встановлено, з метою визначення збитків, спричинених державі в результаті руйнування вищезазначеного будинку, позивачем, керуючись Методикою оцінки майна, затвердженою постановою КМУ від 10.12.2003р. №1891 здійснено їх оцінку та затверджено на підставі наказу від 17.01.2014р. №00047 відповідний ОСОБА_4 оцінки збитків, які завдано державі. ОСОБА_4 оцінки збитків, які завдано державі, вартість житлового будинку 1870 року побудови в с. Гряда по вул. Парковій, б/н склала 12375,00 грн.

Пунктом 4 Преамбули, п. 3.1. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затв. наказом ФДМ України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68 встановлено, що господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України. Відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу I книги третьої Цивільного кодексу України - щодо захисту прав власності, та главою 51 розділу I книги п'ятої Цивільного кодексу України - щодо правових наслідків порушення зобов'язань.

Крім цього, обовязок по збереженні переданого на баланс відповідача майна випливає зі змісту ст. 954 ЦК України, згідно якої положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 942 ЦК України унормовано, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Однак, як встановлено судом на підставі матеріалів справи, відповідачем всупереч закону не було вжито заходів щодо збереження державного майна, переданого йому на баланс, що в свою чергу призвело до знищення (руйнування) житлового будинку по вул. Парковій, б/н у с. Гряда. Більше того, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки КСП Гряда від 06.11.2013р. №37, 1-кв. житловий будинок на вул. Парковій, б/н у с.Гряда розібраний власником земельної ділянки, що, як йдеться в довідці підтверджується квитанцією птахофабрики Гряда до прихідного касового ордеру №216 від 31.07.1996р. Наведене на думку суду, свідчить про те, що відповідачу достеменно було відомо про те, що будинок був зруйнований і ким саме.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У контексті ст. 9 ЦК України господарські відносини регулюються положеннями ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, ч. 1-3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Вищенаведена норма закону кореспондується із приписами ст. 224 ГК України, якою закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Системний аналіз вищенаведених норм закону та матеріалів справи дає підстави для висновку суду про те, що заявлена до стягнення позивачем сума за своєю правовою природою є збитками.

Оскільки відповідачем в результаті невжиття заходів щодо збереження переданого йому на баланс державного майна було завдано державі збитків, повязаних зі знищенням такого майна, позивачем в свою чергу документально обґрунтовано розмір спричинених збитків (згідно затвердженого ОСОБА_4 оцінки збитків, які завдано державі), суд вважає, що позов є обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про встановлення порушення прав позивача у даній справі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 06.02.2017р. відповідачем було подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При вирішенні в даній справі питання про застосування строків позовної давності, суд бере до уваги обовязкові, в силу вимог ст. 111-28 ГПК України, правові позиції Верховного Суду України, котрі він виклав в постанові від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14, зміст котрої зводиться до того, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Слід зазначити, що про факт знищення 1-кв. житлового будинку по вул. Парковій, б/н у с.Гряда, 1870 р.п., який був переданий на баланс відповідача (а відтак про факт порушення відповідачем прав позивача), позивачу як субєкту, котрий безпосередньо здійснював перевірку стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу КСП Гряда стало відомо, починаючи з 24.04.2012р. дати проведення перевірки, за результатами якої було складено акт.

Не заслуговують на увагу доводи позивача, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки про розмір збитків йому стало відомо лише 17.01.2014р., коли було затверджено акт оцінки збитків. Так, визначення розміру збитків є етапом відновлення позивачем свого порушеного права. І цей етап не належить до обставин, передбачених ст.ст. 263, 264 ЦК України, котрі зумовлювали б зупинення чи переривання строку позовної давності.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 2.2. Постанови від 29.05.2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заява відповідача про застосування строку позовної давності є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки в процесі розгляду справи судом було встановлено обґрунтованість заявленого позову, порушення прав позивача та водночас встановлено пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, який закінчився 24.04.2015р., то апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в позові.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року скаржнику було відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2017р. у справі № 914/3341/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, від 03.03.2017 року № 14-11-01528 без задоволення.

2.Стягнути з Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області 1515,8 грн. судового збору в доход Державного бюджету України (Отримувач коштів - УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача 31216206782006).

3.Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 29.05.2017 р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Кравчук Н.М.

ОСОБА_1