Рішення № 66800150, 23.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017

Справа №910/7950/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Логіст-Хім”

до Державної казначейської служби України

про стягнення 8856,31 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Логіст-Хім” звернулося до суду з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення 8856,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.02.2015 позивачем до митного оформлення було надіслано електронну митну декларацію на товар № 112050000/2015/001703, однак 09.02.2015 Запорізькою митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № 112050000/2015/000027/1 та оформлено митну декларацію № 112050000/2015/001773. На підставі вказаного рішення позивачем було сплачено 63263,97 грн. митних платежів, з яких 1703,14 грн. – донараховане ввізне мито, та 7153,17 грн. – донарахований ПДВ. У подальшому, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2016 у справі № 808/4114/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016, вказане рішення Запорізької митниці визнано протиправним та скасовано. У зв'язку з цим, позивач просив відшкодувати завдану йому шкоду, заподіяну винесенням Запорізькою митницею неправомірного рішення, на підставі якого позивач сплатив зазначені митні платежі.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судове засідання

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів 1 та 2 за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.02.2015 декларантом TOB “ЛОГІСТ - ХІМ” до митного оформлення було надіслано електронну митну декларацію на товар - “Sodium Metabisulphite (Метабісульфіт натрію) - 25000 кг, Cas № 7681-57-4. Данні згідно сертифікату аналізу: партія SJ2014-0078; молекулярна формула Na2S205, кристалічний порошок білого або світло-жовтого кольору, вміст Na2S205- 97,16%; S02- 65,11%; Fe - 0,002%; нерозчинні частки у воді - 0,01%; важких металів (Pb) - 0,001%; As - 0,0001%; PH 4,4. Метабісульфіт натрію промислової якості, сульфіруючий реагент та редуцент в хімічній промисловості, використовується для очищення стічних вод. Виробник TangShan SanJiang Chemical CO., LTD. Країна виробництва CN”. Митній декларації було присвоєно № 112050000/2015/001703.

Митну вартість товару було визначено декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

09.02.2015 Запорізькою митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № 112050000/2015/000027/1, із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації.

Наведені обставини встановлені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2016 у справі № 808/4114/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016, якою рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 09.02.2015 № 112050000/2015/000027/1 визнано протиправним та скасовано. Дана постанова набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Отже судове рішення, прийняте в справі № 808/4114/15, має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ним факти не потребують повторного доведення.

Як вбачається із матеріалів даної справи, за митною декларацією № 112050000/2015/001703 підлягало сплаті 50 788,38 грн. митних платежів (9767,00 грн. – ввізне мито та 41021,38 грн. – податок на додану вартість).

Проте, внаслідок прийняття Запорізькою митницею рішення від 09.02.2015 № 112050000/2015/000027/1, яке скасовано судом, та оформлення митної декларації № 112050000/2015/001773 позивач сплатив 63263,97 грн. митних платежів (10463,01 грн. та донараховані 1703,14 грн. – ввізне мито, 43944,65 грн. та донараховані 7153,17 грн. – ПДВ).

Відповідно ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Із матеріалів справи вбачається, що внаслідок дій Запорізької митниці по винесенню рішення про коригування митної вартості товару № 112050000/2015/000027/1 сума сплачених до державного бюджету митних платежів, відображених у гр. 47 митної декларації № 112050000/2015/001773, становить: 1703,14 грн. – ввізне мито, 7153,17 грн. – ПДВ.

Відтак, факт неправомірних дій Запорізької митниці Державної фіскальної служби став підставою для сплати позивачем необґрунтованих та незаконних митних платежів на підставі рішення від 09.02.2015 № 112050000/2015/000027/1, яке скасовано судом.

Таким чином, вбачається причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою Запорізької митниці Державної фіскальної служби України та заподіяною нею шкодою у вигляді сплати позивачем 1703,14 грн. ввізного мита та 7153,17 грн. ПДВ, що є необхідними складовими при доведенні завдання шкоди діями державних органів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем всіх елементів, необхідних для застосування ст. 1173 ЦК України та покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування завданої Запорізькою митницею Державної фіскальної служби України шкоди позивачу, у зв'язку з чим вимога останнього про стягнення з відповідача 7153,17 грн. ПДВ є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, під час розгляду справи в суді відповідач здійснив повернення позивачу 1703,14 грн. ввізного мита, чим підтвердив необґрунтованість та неправомірність утримання цієї суми, сплаченої позивачем на підставі скасованого рішення.

У зв'язку з чим, 18.04.2017 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, підписана електронним цифровим підписом, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 7153,17 грн.

Так, відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, яким передбачено, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Таким чином, подане позивачем шляхом надсилання електронного листа клопотання про зменшення позовних вимог до 7153,17 грн. не може прийматися судом, як належне, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 1703,14 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до вказаного пункту, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Оскільки заборгованість в розмірі 1703,14 грн. була погашена відповідачем після порушення провадження у справі, тому в цій частині позовних вимог провадження підлягає припиненню на підставі зазначеної норми п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За приписами ст. 25 Бюджетного кодексу України, державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до Закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, вищенаведені приписи Конституції України, Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України свідчать про те, що фізичним та юридичним особам гарантується відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (зазначена правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Аналогічна норма передбачена у Положенні про Державну казначейську службу України, затвердженому Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011. Відповідно до пункту 7 зазначеного Положення Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення). З огляду на викладене вище, обов'язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, у тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам незаконними діями та рішеннями органів державної влади покладено на Державну казначейську службу України та її територіальні органи.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України (через Головне управління Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; ідентифікаційний код 37567646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Логіст-Хім” (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимплянська, буд. 29; ідентифікаційний код 39071718) 7153 (сім тисяч сто п’ятдесят три) грн. 17 коп. заподіяної шкоди.

Провадження у справі № 910/7950/16 у частині стягнення 1703 (однієї тисячі семиста трьох) грн. 14 коп. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 29.05.2017

Суддя Я.В. Маринченко