Рішення № 66797682, 19.04.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.04.2017

Справа № 334/3231/16-ц

Провадження № 2/334/378/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Адаменко К.В., за участю прокурора прокуратури Запорізької області ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної к казначейської служби України у Запорізькій області, Державної казначейської служби України, Прокуратури Запорізької області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому вказує, що 10.01.2011 року був затриманий працівниками міліції на вул.. Верхній у м. Запоріжжі, після чого доставлений до ЗМУ МВС України у Запорізькій області у звязку з обвинуваченням за ч.2 ст. 296 КК України , після чого 13.01.2011 року на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах СІЗО №10 м. Запоріжжя.

10. 03.2011 року на підставі вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя його було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки і на підставі ст.. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обовязків, передбачених ст.. 76 КК України.

31.07.2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянув кримінальну справу за касаційною скаргою прокуратури Запорізької області, і вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2011 року було скасовано, а справу направлено на нове розслідування.

23.12.2014 року прокуратурою Жовтневого району м. Запоріжжя кримінальне провадження закрито за відсутністю у діях позивача складу кримінального правопорушення.

У позові також вказує, що незаконні дії органу досудового розслідування і незаконне засудження позивача призвели до значної особистiсної дезорiєнтації, порушення i втрати нормальних життєвих зв'язкiв. Внаслiдок безпiдставних звинувачень у хулiганствi, демонстративно проведених обшукiв, арештiв, конфiскацiї майна, тримання пiд вартою протягом тривалого строку авторитет, дiлова репутацiя i престиж ОСОБА_3.В. були нанiвець втраченi i зганьбленi.

Проведенi процесуальнi заходи призвели до порушення його нормального iснування у суспiльствi, вимагали вiд позивача надзвичайних зусиль для реорганiзацiї життєвих планiв, він пережив сильнi внутрiшнi страждання, заподiянi внаслiдок згубного фiзичного та психiчного впливу. Протиправнi заходи призвели до погiршення i позбавлення можливостей реалiзацiї власних звичок i бажань, в нього погiршилися вiдносини з оточуючими людьми (колегами, друзями, сусiдами).

В будинку позивача та його родини проводились незаконнi обшуки, перебуваючи в iзоляторi тимчасового тримання він жодного разу не бачився зi своїми рiдними, стан здоров'я вкрай погiршився.

Після винесення вироку протягом 2 років позивачу необхiдно було щомiсяця вiдмiчатися у райвiддiлку мiлiцiї, як людина, що була засуджена.

Таким чином, у період з 06 травня 2010 року по 23 грудня 201 3 року 1692 днів - близько 56, 4 місяців позивач перебував під слідством і судом, тому на його думку мінімальний розмір заподіяної йому шкоди становить 180480 грн. ( 56,4 місяців * 3200 грн. - мінімальний розмір заробітної плати у 2017 році).

Між тим, позивач оцінює заподіяну протиправними діями органу досудового розслідування, прокуратури і суду маральну шкоду у 1000 000 грн.

Крім того, позивач втратив роботу, і тому недоотримана заробітна плата становить 7400 грн.

Позивач просить стягнути на його користь на відшкодування маральної шкоди 1000 000 грн. і недоотриману заробітну плату у сумі 7400 грн.

У судому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги і просили їх задовольнити.

Представник прокуратури позов визнала частково, погоджується з обгрунтуваннями заподіяної моральної шкоди та не ставить під сумнів ті обставини відповідно до яких ОСОБА_2, має право на відшкодування на підставі ст. 1176 ЦК України та Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, заданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» прокуратура не погоджується із позовними вимогами щодо розміру моральної шкоди та наявності підстав для відшкодування матеріальної шкоди у повному розмірі.

Так, відповідно до ст. 13 вказаного Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Загальний строк перебування позивача під слідством судом становить 18 місяців і 48 днів, а тому при розрахунку розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди необхідно виходити саме з цього періоду. Просить позов задовольнити частково.

Представник Державної казначейської служби України і Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області проти позову заперечувала, вважає його необгрунтованим, просить відмовити у його задоволенні.

Представник ГУНП у Запорізькій області проти позову заперечувала, вважає його необгрунтованим, просить відмовити у його задоволенні

Представник ГУ МВС України у Запорізькій області у судове засідання не зявився повторно, у письмових поясненнях заперечував проти позову т.я. орган перебуває у стані ліквідації, правонаступників не визначено, а тому він не може виступати у суді.

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом установлено, що постановами слiдчого Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорiзькiй областi вiд 19.05.2010 року порушено кримiнальну справу №4481003 вiдносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та обрано запобiжний захiд у виглядi пiдписки про невиїзд.

Вказана постанова слідчого була оскаржена до суду, але 14.06.2010 року скарга адвоката залишена без задоволення.

Постановою слідчого від 27.05.2010 року кримiнальну справу вiдносно ОСОБА_2 було закрито, запобiжний захiд у виглядi пiдписки про невиїзд вiдмiнено. Кримiнальну справу зупинено до встановлення осiб, причетних до вчинення злочину.

У подальшому постановою старшого слідчого прокурора відділу прокуратури запорізької області віл 05.11.2011 року були скасовані постанови слідчого про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та про зупинення досудового слідства.

Пiд час досудового слiдства було проведено ряд слiдчих дій iз залученням ОСОБА_2, а саме: огляд мiсця подiї вiд 06.05.2010 року; проведено обшуки за адресами проживання ОСОБА_2 на пiдставi постанов Жовтневого районного суду м. Запорiжжя вiд. 10.01.2011 року та вiд 12.01.2011 року; призначено судову мистецтвознавчу експертизу, допитано у якостi пiдозрюваного ОСОБА_2; проведено очнi ставки мiж пiдозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_4; свiдком ОСОБА_5 та пiдозрюваним ОСОБА_2; пiдозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_2; проведено впiзнання осiб ОСОБА_2; ОСОБА_2 допитано у якостi обвинуваченого.

10.01.2011 роеу ОСОБА_2 затримано у порядку ст. 115 КПК України та предявлено обвинувачення за ч. 2 ст. 296 КК України.

На пiдставi постанови Жовтневого районного суду м. Запорiжжя вiд 13.01.2011 року продовжено строк тримання пiд вартою останнього до 20.01.2011 року.

20.01.2011 року на пiдставi постанови Жовтневого районного суду м. Запорiжжя ОСОБА_2 обрано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою.

28.01.2011 року ОСОБА_2 повiдомлено про закiнчення досудового слiдства.

04.02.2011 року заступником прокурора Жовтневого району м. Запорiжжя затверджено обвинувальний акт вiдносно ОСОБА_2 та справу направлено до суду.

У ходi судового розгляду ОСОБА_2 свою провину визнав у повному обсязi, заяв про застосування до нього службовими особами правоохоронних органів незаконних заходiв психологiчного та фiзичного впливу не подавав.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя вiд 10.03.2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненнi злочину, передбаченого ч. 2 ст . 296 КК України та призначено покарання у виглядi 2 pоків позбавлення волi. На пiдставi ст. 75 КК України ОСОБА_2 звiльнено вiд вiдбування покарання з iспитовим строком на 2 роки. Запобiжний захiд змiнено на пiдписку про невиїзд.

Зі змісту вироку слiдує, що ОСОБА_2 пiд час судового слiдства повнiстю визнав свою вину, у судовому засiданнi був присутнiм адвокат.

Вирок суду нiким з учасникiв процесу в апеляцiйному порядку оскаржено не було та він набрав законної сили 26.03.2011 року.

Ухвалою Ленiнського районного суду м. Запорiжжя вiд 26.03.2013 року було задоволено подання КВІ Ленiнського району м. Запорiжжя про звiльнення ОСОБА_2 вiд покарання у зв'язку iз закiнченням iспитового строку.

Ухвалою Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ вiд 31.07.2 014 року було частково задоволено касацiйна скарга заступника прокурора Запорізької області та вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя вiд 10.03.2011 року щодо ОСОБА_2 скасовано через неповноту досудового слiдства, яка не може бути усунута в судовому засiданнi, справу направлено на нове досудове розслудвання.

Пiсля надходження справи до Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в областi вiдповiднi вiдомостi внесено до ЄРДР за № 1214080020003655 за ч. 2 ст. 296 КК України вiдносно ОСОБА_2

З урахуванням ухвали Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ постановою прокурора прокуратури Жовтневого району м. Запорiжжя вiд 23.12.2014 року вказане кримiнальне провадження закрито на пiдставi п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку iз відсутністю складу злочину.

Таким чином, ОСОБА_2 був підданий незаконному кримінальному переслідуванню та засудженню.

Проведенi процесуальнi заходи призвели до порушення нормального iснування позивача у суспiльствi, вимагали вiд позивача зусиль для органiзацiї свого життя та реалізації життєвих планiв, він пережив моральні страждання.

Протиправнi заходи призвели до погiршення i позбавлення позивача можливостей реалiзацiї власних звичок i бажань, в нього погiршилися вiдносини з оточуючими людьми (колегами, друзями, сусiдами).

Дані обставини знайшли своє підтвердження у показанх свідків у суді - самого ОСОБА_2, а також ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Згідно зст. 56 Конституції України,кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно дост. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала,якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Ст. 1176 ЦК України унормовано, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду(ч. 1).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2).

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом(ч. 7).

Відповідно до пункту пятого статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться,виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати,встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15.

Таким чином, з урахуванням викладеного, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен виходити з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відповідно достатті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік"від 21 грудня 2016 року, установлено з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3 200 грн.,у погодинному розмірі - 19,34 грн.

Як убачається із розрахунку позивача, останній визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди виходить із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 р. 3200 грн., але визначив період з 06 травня 2010 року по 23 грудня 201 3 року 1692 днів - близько 56, 4 місяців, тому на його думку мінімальний розмір заподіяної йому шкоди становить 180480 грн. ( 56,4 місяців * 3200 грн. - мінімальний розмір заробітної плати у 2017 році).

Так, ОСОБА_2 перебував під слідством та судом у такі періоди:

- з 19.05.2010 року (порушення кримінальної справи вiдносно ОСОБА_2В.) - 27.05.2010 року (закриття кримiнальної справи вiдносно ОСОБА_2В), усього 9 днiв;

- з 10.01.2011 року по 26.03.2013 року (з часу затримання ОСОБА_2, засудження і відбування покарання з іспитовим строком, звiльнення вiд покарання), усього 25 мiсяцiв 16 днiв ;

- з 31.07.2014 року (ухвала ВССУ про скасування вироку та направлення справи на нове досудове розслiдування) по 23.12.2014 року (закриття справи), усього 4 мiсяцi 23 дні

В iнший час позивач не перебував пiд слiдством та судом, у зв'язку з чим його права нiяким чином не обмежувались органами дiзнання, до судового слiдства, прокуратурою та судом.

Таким чином, загальний строк перебування позивача пiд судом та слiдством становить 30 мiсяцiв 18 днiв., то за розрахунком суду розмір відшкодування моральної шкоди становить 97 920 грн. ( 30 місяців х 3200 грн.= 96000 грн.; 18 днів х 3200 грн. : 30 днів у місяці = 1920 грн.)

При цьому, визначаючи розмір відшкодування, виходячи саме із суми однієї мінімальної заробітної плати судом прийнято до уваги положенняп. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, за змістом яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. Також, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, в ході судового розгляду позивачем не доведено належниммии і допустими доказами його доводи щодо погіршення стану здоровя у звязку з триманням у ізоляторі тимчасового тримання та в умовах СІЗО.

Надані копії медичних документів щодо стану здоровя позивача стосуються періоду його дитинства і значно раднішого часу, ніж було розпочато кримінальне переслідування, а судом до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди за незаконне кримінальне переслідування та засудження, підлягають частковому задоволенню у сумі 97920 грн.

У задоволенні іншої частини вимог про стягнення моральної шкоди за незаконне притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та засудження за наведений вище період судом відмовляється через необґрунтованість.

Щодо позовних вимог про вiдшкодування матеріальної шкоди у виглядi недоотриманого заробiтку у розмiрi 7400 грн., то суд виходить з такого.

Згiдно п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримшального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ходi кримiнального провадження обшуку, виїмки , незаконного накладення арешту на майно, незаконного вiдсторонення вiд роботи (посади) та iнших процесуальних дiй, що обмежують права громадян, громадяниновi вiдшкодовуються (повертаються) заробiток та iншi грошовi доходи, якi він втратив внаслiдок незаконних дiй.

Вiдшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштiв державного бюджету. Розмiр сум, якi пiдлягають вiдшкодуванню, визначаються з урахуванням заробiтку, не одержаного громадянином за час вiдсторонення вiд роботи (посади) (ч. 1 ст. 4 Закону ).

Статтею 12 Закону передбачено, що розмiр вiдшкодовуваної шкоди, зазначеної у п.п. 1, 3, 4 ст. 3 цього Закону, залежно вiд того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, аухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Судом не встановлгно, що позивач звертався до органу, який провадив слідчі дії із заявою про визначення розміру відшкодування завданої матеріальної шкоди та прийняття зазначеним органом відповідного рішення (постанови) за наслідками розгляду такої заяви.

Позивачем на обґрунтування зазначених позовних вимог взагалі не надано жодних належних і допустимих доказів його роботи та розміру отримуваного заробітку; не вказано пiдприємство, установа чи організація на якому останнiй працював та з якого його звiльнили, чи вiдсторонили вiд роботи, чи вiдмовились виплачувати заробiтну плати через незаконне притягнення його до кримінальної вiдповiдальностi та перебуванням пiд вартою.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є недоведеними і необшгрунтованими , тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 16, 23, 1167,1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди 97920 грн ( девєяносто сім тисчч девятсот двадцять грн.)

В частині інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Дубина Л. А.