Ухвала суду № 66791720, 30.05.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

№ 359/3622/17

Провадження №1-кп/359/298/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

Головуючого судді Гончарова О.М.

за участі прокурора Філонова В.В..

при секретарі Вітківському Є.О.

захисник ОСОБА_1

обвинувачений ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за У кримінальному провадженні № 42017110000000126 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Туркменістан, громадянин України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3., м. Бориспіль, вул. Лєрмонтова, 29, мешкає: Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки, вул. Героїв Космосу, 34-6, має малолітню дитину, працює на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення№1 митного поста «Східний термінал» Київської митниці ДФС, раніше не судимий

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України,-

ВСТАНОВИВ

Ухвалою головуючого судді у вищезазначеному кримінальному провадженні 11.05.2017 року призначено підготовче судове засідання за участю сторін кримінального провадження.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просить призначити справу до судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Захисник ОСОБА_1 заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для складання в порядку та в спосіб, визначений КПК України. Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку сторін, ознайомившись з обвинувальним актом від 26.04.2017 року , реєстром матеріалів досудового розслідування, прихожу до висновку про невідповідність обвинувального акта КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_1 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Крім обставин, які формулюють обвинувачення в обвинувальному акті має міститись кваліфікація дій особи, але в обвинувальному акті має бути не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального Закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.І ст.2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тобто, частина 1 ст.2 КК України визначає, що єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні всіх ознак складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.

Складом злочину є сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом. Об'єктивними ознаками складу злочину є об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єктивними - суб'єкт і суб'єктивна сторона.

Диспозиція інкримінованої ОСОБА_3 ч.2 ст.364 КК України передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Істотною шкодою у статті 364 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Структура викладення обвинувального акту свідчить, що після викладення фактичних обставин справи (а.с.2-6 обвинувального акту) , викладено правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ч.2 ст.364 КК України, проте текст зазначеного формулювання обвинувачення ( а.с.6-8 обвинувального акту) вже не містить формулювання обвинувачення та правової кваліфікації.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист, а як наслідок слугує беззаперечною підставою для скасування вироку суду. З обвинувального акту є не зрозумілим в чому полягав злочинний умисел ОСОБА_3, в чому він виражався, і чому відсутній зв'язок між інтересами третьої особи та діями, які інкримінуються ОСОБА_3 та яким чином юридична особа могла одержати неправомірну вигоду.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до пункту 3 (а) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною радою України, обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

В порушення вимог кримінального процесуального закону України та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, у обвинувальному акті правова кваліфікація кримінального правопорушення суперечить фактичним обставинам кримінального правопорушення і формулюванню обвинувачення, що робить його незрозумілим для суду, обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, і зокрема: засаду законності, яка полягає в неухильному дотриманні вимог міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України (п.1 ст.9 КПК), засаду забезпечення права обвинуваченого на захист (ст.20 КПК), а також унеможливлює виконання головуючим суддею вимог ст.348КПК України щодо роз'яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

Проаналізувавши викладені у обвинувальному акті норми Податкового, Митного Кодексів України вбачається, що в обвинувальному акті переплутані обставини, органами досудового розслідування не з'ясовано порядок, підстави вчинення дій службовою особою відповідно до чинного законодавства України та процедуру складання відповідних протоколів по вчиненню інкримінованого ОСОБА_3 правопорушення передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Обвинувачення, як передбачає п.13 ч.І ст.З КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому приписами КПК України.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим, у тому числі і ст.291 КПК України.

Слідчий, з яким погодився і прокурор, дії ОСОБА_3 кваліфікував за ч.2 ст.З64 КК України, однак, в обвинувальному акті зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується в умисному зловживанні службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою, всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди державним інтересам, що спричинило тяжкі наслідки, але лишається не зрозумілим в чому полягає умисел ОСОБА_3, та який зв'язок між його умислом і неправомірною вигодою для юридичної особи.

Дані положення випливають і з п.(а) ч.З ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою ля нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364 КК України не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить протиріччя при викладанні фактичних обставин справи та обвинувачення, а саме зазначено, що , всупереч інтересам служби, 05.11.2016 року виконуючи свої службові обов;язки старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 поста «Східний термінал» Київської митниці ДФС, знаходячись на робочому місці за адресою: Київська обл., Бориспільський р-он, м. Мартусівка, вул. Мойсеева 72, ОСОБА_3 скорегував митну вартість за декларацією № 125110011/2015/012090 від 28.08.2015 та встановив, що TOB «Макс Груп» необхідно додатково сплатити митні платежі у сумі 101175,66 грн.

Проте викладені інші обставини свідчать, що події мале місце у 2015 році.

За таких умов вищевказаний факт неможливо визнати опискою, оскільки це ствердження міститься як при викладенні фактичних обставин справи , так і обвинувачення.

Невідповідність та невизначеність відомостей реєстру не є підставою для повернення обвинувального акту, проте суд вважає за можливе вказати на наступне.

Реєстр матеріалів досудового розслідування містить відомості про внесення до ЄРДР відомостей за ознаками правопорушення за ч.1 ст. 364 КК України, про зміну кваліфікації на ч.2 ст. 364 КК України інформація відсутня ( зазначено тільки про зміну кваліфікації) , також не зрозуміло за якою статтею була предявлена підозра.

Враховуючи викладене вище, суд вважає наявними підстави для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314 КПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Повернути обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № 42017110000000126 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України, прокурору, який направив його до суду.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.

суддя Гончаров О.М.