Ухвала суду № 66789410, 25.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1990/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - Гавриловця Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року приватне підприємство фірма «Юнікс Трейд Ко» (далі - ППФ «Юнікс Трейд Ко») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2016 року:

- №0003041401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним зобов'язанням в сумі 199 408,00 грн. та штрафу 99 704,00 грн.;

- №0003051401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним зобов'язанням в сумі 350 630,00 грн. та штрафу 56 030,50 грн.

- №0003061401 про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 47 525,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що вищенаведені рішення про визначення грошових зобов'язань та штрафних санкцій суперечать вимогам Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2016 року за №№ 0003041401, 0003051401, 0003061401.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ГУ ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції.

Апелянт просить прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

У зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували поважність причин неявки представника ГУ ДФС у Миколаївській області, у задоволенні клопотання було відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, технічне обслуговування та ремонт автомобілів та ін.

З 15 серпня 2016 року по 12 вересня 2016 року ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку ППФ «Юнікс Трейд Ко» за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено Акт від 19 вересня 2016 року.

У висновках даного Акту контролюючий орган зазначив про порушення позивачем ст.ст.44, 134, 135, 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження податку на прибуток на суму 350 630,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість в сумі 199 408,00 грн.;

- завищення від'ємного значення на суму 47 525,00 грн.

Порушення податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток, на думку відповідача, виразилися в отриманні безкоштовних послуг за договором оренди з ФОП ОСОБА_2 та в результаті проведення безтоварної операції з ПП «Логістик Груп».

Заниження податку на додану вартість в сумі 199 408,00 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 47 525,00 грн. відбулося, за ствердженням контролюючого органу, за операціями з контрагентами ТОВ «МІЛЄ» та ТОВ «ДЖЕРМАН ХАУЗ».

За цими операціями позивач включив до складу валових витрат суму коштів на купівлю побутової техніки та меблів, які не використовувалися у власній господарській діяльності позивача.

За результатами перевірки контролюючий орган 04 жовтня 2016 року прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0003041401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним зобов'язанням в сумі 199 408,00 грн. та штрафу 99 704,00 грн.;

- №0003051401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним зобов'язанням в сумі 350 630,00 грн. та штрафу 56 030,50 грн.

- №0003061401 про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 47 525,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності своїх рішень, не довів обставин скоєння податкових правопорушень, зафіксованих в акті перевірки, тому його висновки не відповідають нормам Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання, чи відбулося в процесі господарської діяльності позивача заниження податку на прибуток за договірними відносинами оренди з ФОП ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей договір є платним і розрахунок за вказаним договором може бути здійснений до 31 грудня 2022 року.

Водночас, апелянт вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що ППФ «Юнікс Трейд Ко» безоплатно користувалось орендованим приміщенням та одержувало з цього економічну вигоду з 01 липня 2014 року по 30 червня 2016 року.

Провівши аналіз вказаних доводів, колегія суддів встановила наступне.

01 січня 2014 року ППФ «Юнікс Трейд Ко» уклало договір оренди нежитлових приміщень (складів) №1/14 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2366,00 кв.м. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та додаткову угоду до цього договору про те, що оплата оренди приміщення здійснюється у строк до 31 грудня 2022 року.

За зазначений період сторонами за договором оренди за період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2016 року було складено актів виконаних робіт на загальну суму 567 840,00 грн.

Однак, бухгалтером ППФ «Юнікс Трейд Ко» не було включено до складу валових витрат даних актів виконаних робіт за договором №1/14, за період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2016 року, у зв'язку з помилкою, що підтверджується пояснювальною запискою бухгалтера ОСОБА_3 (т.1 а.с.146). Дана помилка була виправлена шляхом включення витрат за період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2016 року до складу валових витрат підприємства в третьому кварталі 2016 року.

Як правильно зазначив позивач, невключення вказаних сум за отримані послуги до складу валових витрат, збільшила податкове навантаження на підприємство щодо сплати податку з прибутку, а не навпаки призвело до отримання безоплатних послуг.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, орендою є передача за договором однією стороною (орендодавцем) другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтями 284 та 286 Господарського кодексу України визначено, що істотною умовою договору оренди є. зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно пп. 14.1.13, п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги це:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладені норми законодавства колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, оскільки за платним договором оренди не можуть бути надані «безкоштовні послуги», що суперечить підпункту 14.1.13, пункту 14.1, статті 14 Податкового кодексу України та статті 283 Господарського кодексу України.

Отже, суд першої інстанції вирішуючи вказане питання не допустив порушення норм матеріального права, вірно встановивши обставини справи, яким надана правильна правова оцінка.

Далі, апелянт вказує на те, що надані позивачем до перевірки видаткові накладні від ПП «Логістик Груп» на автозапчастини та інші товарно-матеріально цінності оформлені неналежним чином, а тому з боку підприємства є порушення вимог п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Це порушення, як зазначено в акті перевірки, виразилося в тому, у видаткових накладних не зазначено відповідальну особу постачальника, є лише його підпис та печатка.

З цього приводу судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що наявність у видаткових накладних дрібних недоліків, відсутність деяких реквізитів, не дає підстав для повного заперечування реальності господарської операції.

Окрім того, контролюючий орган зазначає, що перевезення товарів ПП «Логістик Груп» здійснювалось автомобілем, що є власністю ППФ «Юнікс Трейд Ко», однак договору оренди автомобіля до перевірки не надано.

Також апелянт вказує про анулювання 01 липня 2011 року свідоцтва платника ПДВ у ПП «Логістик Груп».

Беручи до уваги вказані порушення, контролюючий орган робить висновок, що операції проведені з ПП «Логістик Груп» є безтоварними.

Утім, такий висновок, на думку суду апеляційної інстанції, є таким, що не заснований на фактичних обставинах справи та суперечить податковому законодавству.

Із матеріалів справи слідує, що ППФ «Юнікс Трейд Ко» 10 лютого 2012 року було укладено з ПП «Логістик Груп» договір поставки №10/01/02, за яким ПП «Логістик Груп» (Постачальник) здійснює поставку автозапчастин та інших автомобільних товарів ППФ «Юнікс Трейд Ко» (Покупець), а останній приймає та оплачує такі товари на умовах передбачених договором.

За період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року Постачальник здійснив поставку товару загальною вартістю 765 933,96 грн., що підтверджується видатковими накладними.

За період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року Постачальник здійснив поставку товару загальною вартістю 3 846 027,35 грн., що підтверджується видатковими накладними.

У відповідності до п.4.4.1. договору поставки, Покупець оплачує Постачальнику вартість товару, що поставляється, після його реалізації Покупцем.

При цьому, згідно п. 2.4. цього договору, право власності на товар переходить до Покупця в момент поставки та підписання відповідних накладних.

За період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2016 року між сторонами договору здійснено розрахунки на загальну суму 1 380 100,00 грн.

Розрахунки між ППФ «Юнікс Трейд Ко» та ПП «Логістик Груп» проходили виключно у безготівкової формі.

Є правильним зауваження позивача щодо вибірковості рішень контролюючого органу в частині визнання господарських операцій безтоварними.

Так, податкова інспекція визнає безтоварними операції між вказаними суб'єктами господарювання лише на оплачену суму в розмірі 1 380 100,00 грн.

Інша сума, яка віднесена ППФ «Юнікс Трейд Ко» до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за поставлений товар і яка ще не сплачена на рахунок ПП «Логістик Груп» зауважень у осіб, які проводили податкову перевірку не викликала.

Також слід наголосити, що претензій до господарської діяльності ПП «Логістик Груп» у контролюючого органу не було. ПП «Логістік Груп» є сумлінним платником податків, стосовно нього відсутні будь-які розслідування щодо фіктивного підприємства чи ухилення від сплати податків.

Дійсно, в акті перевірки (т.1 а.с.34) міститься зауваження про те, що позивачем не наданий договір оренди автомобіля на якому здійснювалося перевезення товару від ПП «Логістік Груп» до позивача.

Водночас, у запереченнях на апеляцію позивач стверджує, що посадовим особам ГУ ДФС у Миколаївській області під час перевірки надано копії товарно-транспортних накладних, платіжні відомості щодо розрахунків Сторін по оренді транспортного засобу та договори оренди автотранспортного засобу від 07 лютого 2012 року № 07/02-12 та 06 січня 2015 року № 06/01-15, які наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.243-245, 248-250) з актами прийому-передачі.

Колегія суддів проаналізувавши акт перевірки в цій частині (т.1 а.с.34) встановила, що 09 вересня 2016 року ГУ ДФС у Миколаївській області надано запит на адресу ППФ «Юнікс Трейд Ко». В даному запиті контролюючий орган не вимагав надання договорів оренди автотранспортного засобу, а тому таке посилання в акті перевірки про ненадання таких договорів є недоречним.

Не засновано на податковому законодавстві посилання апелянта на анульоване свідоцтво платника ПДВ ПП «Логістік Груп».

Дійсно, дане підприємство є платником єдиного податку ІІІ групи, тому вказані господарські операції не вплинули на формування ППФ «Юнікс Трейд Ко» податку на додану вартість.

Наступним доводом апелянта є те, що суд першої інстанції необґрунтовано не погодився з їх доводами щодо проведення позивачем безтоварних операцій з ТОВ «Мілє» та ТОВ «Джерман Хауз».

Досліджуючи дані операції колегія суддів встановила, що відповідно до договору поставки № ИМБ-5035 від 29 грудня 2015 року, ТОВ «Мілє» (Постачальник) здійснило поставку ППФ «Юнікс Трейд Ко» (Покупець) пральної та сушильної машини, автоматичної пральної машини посудомийної машини та комплектів кріплень на загальну вартість - 210 180,00 грн.

За договором поставки № 11/01 від 11 січня 2016 року, ТОВ «Джерман Хауз» (Постачальник) здійснило поставку ППФ «Юнікс Трейд Ко» (Покупець) меблів на загальну суму - 986 266,00 грн.

Придбаний товар використаний позивачем для облаштування складського-офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34 що підтверджується наказом №4-ОС від 30 квітня 2016 року про введення в експлуатацію основних засобів та визначення строків їх експлуатації та акти введення в експлуатацію даних основних засобів: № 43 ОС-003773 від 21 квітня 2016 року - посудомийна машина, №43 ОС-003774 - сушильна машина та 43 ОС-003775 від 28 квітня 2016 року - пральна машина (т.2 а.с.10-13).

Підприємством до перевірки надані видаткові накладні отримані від ТОВ «Мілє»: №МLR 001691 від 21 квітня 2016 року, МLR 001830 від 28 квітня 2016 року та від ТОВ «Джерман Хауз»: № РН-063, № РН-062 від 29 грудня 2015 року, № РН-029 від 29 березня 2016 року. (т.2 а.с.7-9).

В апеляційній скарзі, представник апелянта наполягає на тому, що вказаний товар не може бути використаний ППФ «Юнікс Трейд Ко» в господарській діяльності, оскільки за адресою, вказаною в договорі поставки № ИМБ-5035 від 29 грудня 2015 року, немає орендованих позивачем приміщень.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, з огляду на наступне.

Між позивачем та ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» укладений договір суборенди приміщення № ОТ 1202 від 03 листопада 2014 року за адресою м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34.

01 травня 2015 року були внесені зміни до даного договору щодо Орендаря, яким стало ТОВ «Інжагро».

Предметом даного договору є частина нежитлового приміщення, загальною площею - 2 152 кв.м.

У договорі оренди (п.1.6.3.) є посилання на можливість використання позивачем у орендованому складі офісно-побутових приміщень.

Так, орендар - ТОВ «Інжагро» зобов'язався за договором оренди облаштувати офісно-побутове приміщення в складі, відповідно до затвердженої схеми, яка є додатком до Договору оренди (т.2 а.с.34-42).

Відповідно до схеми розміщення офісно-побутових приміщень, зокрема, є дві кімнати для прийому їжі персоналом, конференційна зала, душові кімнати, і т.д.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, яким надана правильна юридична оцінка, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства фірми «Юнікс Трейд Ко» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова