Ухвала суду № 66788716, 24.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/5310/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

24 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бєлової Л.В., Кузьмишиної О.М.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Андрєєва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року, -

У с т а н о в и в :

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності; зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 зазначеної одноразової грошової допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.10.2016 року було роз'яснено усім фізичним та юридичним особам, яких стосується процес виконання постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 04.05.2016 року по справі №2-а-541/16 (760/5310/16-а), що даною постановою зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме ІІ групи.

У грудні 2016 року заступник начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексій Степанович звернувся у суд із поданням про зміну способу і порядку виконання постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 04.05.2016 року у справі № 760/5310/16-а про зобов'язання Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, внаслідок настання ІІ групи інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, шляхом стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача коштів у розмірі 46200 грн., як різниці недоплаченої такої одноразової допомоги.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року вказане подання задоволено. Змінено зобов'язання Міністерства оборони України нарахування та виплату стягненням із нього на користь позивача коштів у розмірі 46200, 00 грн.

Не погоджуючись із ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначеного подання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з таких підстав.

Відповідно до подання заступника начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заявник просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом заміни зобов'язання здійснити нарахування та виплату на стягнення на користь позивача коштів у розмірі 46200 грн., як різниці недоплаченої одноразової грошової допомоги.

Подання обґрунтоване тим, що боржник повідомив державного виконавця (листом від 19.08.2016 року №248/3/6/3478) про часткове виконання судового рішення (нарахування позивачу одноразової грошової допомоги у сумі 229400 грн.), також, позивачем подано державному виконавцю заяву про виконання боржником рішення не в повному обсязі.

Обговорюючи правомірність задоволення вимог державного виконавця та здійсненої судом зміни способу виконання судового рішення, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Указана норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення у випадку неможливості забезпечити таке виконання без їх вжиття.

Як установлено судом, фактично невиконання в повному обсязі постанови суду першої інстанції пов'язане із незгодою відповідача із самим судовим рішенням, у тому числі із ухвалою

Солом'янського районного суду м. Києва від 26.10.2016 року, якою роз'яснено, що вказаною постановою зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, внаслідок настання ІІ групи інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме ІІ групи.

Однак, матеріали справи не містять доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). При цьому, суд першої інстанції визнав обґрунтованим подання державного виконавця без дослідження доказів вжиття ним вичерпних заходів із виконання судового рішення згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, колегія суддів зазначає, що за приписами пункту 2 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. І в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Аналіз резолютивної частини постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2016 року, спосіб та порядок виконання якої прагне змінити державний виконавець, та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами та обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За таких обставин державний виконавець просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити позовну вимогу про стягнення коштів, якій було надано правовому оцінку судом під час прийняття цього рішення. Водночас, в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. ст. 198, 223 КАС України).

Відтак, суд першої інстанції, задовольняючи подання про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зміна на підставі ст. 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу МОУ із зобов'язання здійснити нарахування та виплату на стягнення такої виплати, є незаконною.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-394а14.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення подання державного виконавця.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду судового рішення.

Відповідно до пункту 6 статті 199 та пунктів 1, 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право її скасувати і постановити нову ухвалу з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 600 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року скасувати.

У задоволенні подання про зміну способу та порядку виконання постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 04.05.2016 року заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменку Олексію Степановичу відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя Л.В. Бєлова суддя О.М. Кузьмишина

(Повний текст ухвали виготовлено 29 травня 2017 року).

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Бєлова Л.В.

Кузьмишина О.М.