Ухвала суду № 66788705, 24.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3735/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

24 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бєлової Л.В., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2017 року, -

У с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення відповідача форми «Ф» №6468-17 від 02.09.2015; зобов'язати останнього платіжним дорученням повернути на поточний рахунок позивача грошові кошти, сплачені за транспортний податок з фізичних осіб на підставі зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову та прийняти у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, у решті судове рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким з 01.01.2015 введено в дію «Транспортний податок», прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, відтак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення складено з порушенням пп.267.6.2 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

З матеріалів справи убачається, що позивач є власником легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 3197 куб. см.

02.09.2015 року відповідачем, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, винесене податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 6468-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «Транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25 000, 00 грн.

22 грудня 2015 року позивачем було сплачено транспортний податок згідно вказаного податкового повідомлення-рішення в сумі 25000 грн. Разом з тим, не погоджуючись з нарахуванням вказаного податку, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку діям відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), який набув чинності з 01 січня 2015 року, ст. 267 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК), якою передбачено сплату транспортного податку, було викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Сторонами не заперечується, що позивач є власником транспортного засобу марки MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 3197 куб. см

Таким чином, відповідачем було зроблено правильний висновок про те, що вказаний транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач - платником такого податку відповідно до ст. 267 ПК.

Однак, податковим органом не було враховано, що транспортирний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені, зокрема ст.ст. 8, 10, 12 ПК.

Так, згідно з п.п. 8.1, 8.3 ст. 8 ПК в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Положеннями пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, транспортний податок, як місцевий податок, підлягав би сплаті у 2015 році виключно у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його встановлення до 15 липня 2014 року.

Однак, у м. Білій Церкві транспортний податок встановлено рішенням Білоцерківської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Біла Церква» від 22.01.2015 №1395-70-VI.

Таким чином, ураховуючи, що рішення Білоцерківської міської ради про встановлення транспортного податку було прийняте після 15 липня 2014 року, підстави для сплати транспортного податку у 2015 році відсутні.

При цьому, у спірних правовідносинах колегія суддів застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, колегія суддів дійшла висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2015 рік.

Аналогічна правова позиція також викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року у справі №826/22028/15, від 23 лютого 2017 року у справі № 820/11856/15, від 12 квітня 2017 року у справі № 804/2886/16.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо того, що податковий борг було сплачено самостійно платником податків, що призвело до автоматичного відкликання податкового - повідомлення рішення, а отже, права та інтереси позивача не є порушеними, позаяк, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для скасування спірного рішення в силу його протиправності, що автоматично свідчить про порушення прав позивача, незалежно від факту сплати ним сум, визначених податковим органом.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в даному випадку сплата боргу, яка розцінюється як її узгодження та відкликання податкового повідомлення-рішення, є похідними правовідносинами від законності та обґрунтованості такого рішення (основні правовідносини), тобто, предмету даного спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Отже, рішення місцевого суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Л.В. Бєлова суддяО.М. Кузьмишина

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Бєлова Л.В.

Кузьмишина О.М.