Постанова № 66788651, 25.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/200/17 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Чернігівського нотаріального округу Чернігівської області Лисенко Наталії Борисівни на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства «Куликівські аграрні інвестиції» до Приватного нотаріуса Чернігівського нотаріального округу Чернігівської області Лисенко Наталії Борисівни, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Горбів Агро», Куликівська районна державна адміністрація Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Куликівські аграрні інвестиції» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Чернігівського нотаріального округу Чернігівської області Лисенко Наталії Борисівни, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Горбів Агро», Куликівська районна державна адміністрація Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на його думку, відповідачем було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «ГОРБІВ АГРО», яку орендує позивач на підставі договору оренди землі від 26.02.2010 року, зареєстрованого 21.06.2010 року у Державному реєстрі земель за № 041083500396, у зв'язку з чим відбулася подвійна реєстрація оренди на одну і ту саму земельну ділянку за різними особами, внаслідок чого порушенні права позивача, як первинного орендаря за договором оренди землі від 26.02.2010 року, який є дійсним. Тому позивач просить скасувати вказане рішення відповідача.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Лисенко Наталії Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31370215 від 13.09.2016 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 12.01.2010 року (а.с. 11).

26.02.2010 року між ОСОБА_3 та ПП «Куликівські аграрні інвестиції» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,15 га, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, строком на 10 років (а.с. 8-12).

Вказаний договір був зареєстрований 21.06.2010 року та внесено запис Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за № 041083500396 до Книги записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (а.с. 118).

В подальшому 04.08.2016 року ОСОБА_3 було укладено з ТОВ «ГОРБІВ АГРО» договір оренди землі № Д378, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (кадастровий номер НОМЕР_1, загальна площа 3,15 га) (а.с. 76-78).

13.09.2016 року відповідачем на підставі заяви директора ТОВ «ГОРБІВ АГРО» Штупуна А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і доданих до неї документів прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31370215, яким проведено державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 за ТОВ «ГОРБІВ АГРО» (а.с. 84).

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про державну реєстрацію прав» (статтею 9) визначено що державний реєстратор прав на нерухоме майно:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

2) відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

3) відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

4) відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

5) наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

6) наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

7) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує інформацію необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно.

Колегія суддів зазначає, що відповідач в спірних правовідносинах, як державний реєстратор, здійснювала реєстрацію права оренди земельної ділянки яке виникло в 2016 році, тому не мала законодавчих підстав для витребовування такої інформації.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений статтею 15 цього ж Закону, за змістом якої він є таким:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав т обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до статті 16 Закону разом із заявою про державну реєстрацію прав у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав,їх копії засвідчені в установленому порядку (частина 3);

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ним особи (частина 7);

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у частині сьомій цієї статті, повинні повідомити державного реєстратора про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна (частина 10), застосувавши статтю 8 ЦК України (аналогія закону), вважаю що особи, визначені у частині сьомій цієї статті, повинні повідомляти державного реєстратора про наявність інших, встановлених законом, прав щодо нерухомого майна;

Ці вимоги Закону більш розширено тлумачаться в пунктах 6-10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 40 цього Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла з 06.09.2016 року) зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, передбачених статтею 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав».

Однак, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час вчинення відповідачем спірної реєстраційної дії, діяв ще в старій редакції, і документи, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав, визначались ще статтею 19 Закону.

Цими документами щодо земельних ділянок були визначені договори, укладені у порядку, встановленому законом; державні акти на право власності або постійне користування земельною ділянкою у випадках, встановлених законом, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до цього Закону.

Крім того, пунктом 57 Порядку було передбачено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

І тільки в разі коли в документах на земельну ділянку, шо подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про її кадастровий номер, а також у разі, коли в результаті доступу до Державного земельного кадастру, державним реєстратором встановлено відсутність відомостей про відповідну земельну ділянку, також подається витяг з Державного земельного кадастру (пункт 59 Порядку).

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду заяви ТОВ «Горбів Агро» та документів, наданих для державної ресстраиії прав, відповідач, як державний реєстратор, повинна була перевірити правоздатність та дієздатність особи яка звернулася, повноваження її представника, правомірність заявлених прав (договір оренди та акт прийму - передачу земельної ділянки), наявність прав інших осіб на зазначену земельну ділянку відповідно до відомостей Реєстру власності на нерухоме майно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав (зазначене підтверджується матеріалами реєстраційної справи та Витягом з ДЗК що є в матеріалах справи).

Колегією суддів встановлено, що зазначені дії було здійснено відповідачем у відповідності з законодавчими вимогами, що діяли на час їх вчинення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що у державних реєстраторів право доступу до Державного земельного кадастру є лише у режимі читання, тобто без отримання Витягів з нього (п. 1 Порядку надання органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, органу держаної реєстрації прав доступу до перегляду кадастрових карт (планів), що затверджений постанову Кабінету Міністрів України № 118.

Така ж норма встановлена і підпунктом 2-3 пункту 187 Порядку ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051.

Статтею 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Пунктом 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, встановлено що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не встановлене судом.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлений вичерпний перелік підстав при наявності яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

З урахуванням викладеного та доказів, що наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що у відповідача на час розгляду поданих документів були відсутні підстави відмови в державній реєстрації.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості з Державного земельного кадастру надає державний кадастровий реєстратор.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить відомості про земельну ділянку та права на неї, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, крім персональних даних, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі (реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дата народження фізичної особи) (пункт 177-1 Порядку ведення Державного земельного кадастру).

Витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, крім витягу про земельну ділянку для оформлення права на спадщину, що видається спадкоємцям, та витягу з Державного земельного кадастру, що видається для підтвердження державної реєстрації земельної ділянки або внесення інших відомостей до Державного земельного кадастру, які є безстроковими (пункт 178 Порядку ведення Державного земельного кадастру).

Колегією суддів встановлено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру на момент вчинення спірної реєстраційної дії земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 не мала користувачів (орендарів), які б визнавалися державою.

У відповідності до ч. 2 ст. 202 Земельного кодексу України, у редакції чинній до 01.01.2013 року, Державний реєстр земель складався з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; та

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до наведених вище нормативних актів земельна ділянка, договір оренди з липня 2003 року вважалася зареєстрованими в Державному реєстрі земель за умови внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.

Відповідно до пункту 1.21. Інструкції реєстрація землеволодінь та землекористувань - не складова частина автоматизованої системи державного земельного кадастру, яка складається з комп'ютерної бази даних, що містить відомості про складання та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користу вання земельною ділянкою та договорів оренди землі, порядок, функціонування і ведення якої встановлює Держкомзем України.

Пункт 13 Тимчасового порядку свідчить про те що свідчить про те що надання інформації з Державного реєстру земель про проведення державної реєстрації договору оренди можливе лише за умови наявності такої інформації в базі даних АС ДЗК.

При цьому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що докази наявність Договору оренди 2010 року в базі даних АС ДЗК, в матеріалах справи відсутні, а наявні в справі документи свідчать з огляду на існуюче та той час законодавство України, що реєстрація договору оренди, на яку посилається позивач у своїх вимогах була проведена тільки наполовину, а саме: в 2010 році не були оформлені реєстраційна картка та обмінний файл, отже дані про договір оренди не були внесені до Поземельної книги, тобто процедура реєстрації договору оренди 2010 року не була доведена до кінця відповідно до діючого на той час законодавства, а тому не може вважатись такою, що відбулась.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», за змістом частини 4 якої до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно: Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель, яка, як зазначалося раніше, відповідно до статті 202 Земельного кодексу України, абз.8, 11 пп.1.2 п.1 Тимчасового порядку № 174 Державний реєстр земель пункту складався з:

1) Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; ТА

2) Поземельної книги - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, і містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК.

Автоматизована система, що містить відомості про правовий режим земель, державну реєстрацію земельних ділянок, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування земель, грошову оцінку земельних ділянок, облік кількості та якості земель.

Тимчасовий порядок № 174 передбачав інформування про стан земельних ділянок лише шляхом надання Витягу з Державного реєстру земель, тобто з АС ДЗК.

Згідно з п.4 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

У відповідності до п. 134 Порядку ведення Державного земельного кадастру внесення відомостей до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про таку земельну ділянку до Поземельної книги (в тому числі у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», під час перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки з державного реєстру земель) здійснюється Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 124 цього Порядку.

Колегією суддів встановлено, що перенесення відомостей про реєстрацію договору оренди до Державного земельного кадастру не відбулося ані автоматично, ані за заявою власника земельної ділянки орендодавця), ані за заявою орендаря.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зазначено, що внесення до ДЗК передбачених цим законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим (а відповідно до частини 2 статті 15 цього ж закону до Державного земельного кадастру включаються і відомості про користувачів земельної ділянки).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача при вчиненні спірної реєстраційної дії, а тому вимоги даного позову є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову є помилковим, а тому судове рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає скасуванню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Чернігівського нотаріального округу Чернігівської області Лисенко Наталії Борисівни - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Куликівські аграрні інвестиції» до Приватного нотаріуса Чернігівського нотаріального округу Чернігівської області Лисенко Наталії Борисівни, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Горбів Агро», Куликівська районна державна адміністрація Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 30.05.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.