Постанова № 66788303, 22.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2017 року № 826/5016/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-Електроніка» до Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК-Електроніка» (надалі - позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2016 № 0000631404.

Разом з цим, згідно письмових пояснень відповідача, які наявні в матеріалах справи, при виготовленні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення була допущена технічна описка в даті рішення, а саме, зазначено 11.01.2016, в той час як в дійсності має бути зазначено 11.01.2017, з урахуванням чого суд розглядає питання щодо правомірності ППР №0000631404 від 11.07.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

11 січня 2017 відповідачем на підставі акта перевірки №316/26-15-14-04-03/33401202 від 26.12.2016, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0000631404, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 28 102 030 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 22 481 624 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5 620 406 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ «Лавленд», ТОВ «Альта сенс», ТОВ «Сяйво ланів».

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим з огляду на те, що: 1) номенклатура товарів, придбаних контрагентами позивача у третіх осіб, не співпадає з номенклатурою товарів, які придбані позивачем у контрагентів ТОВ «Лавленд», ТОВ «Альта сенс», ТОВ «Сяйво ланів»; 2) третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав, допущено порушення норм податкового законодавства; 3) до перевірки не надано всі подорожні листи та ТТН на перевезення товарів.

Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача, податкова інформація, отримана від інших контролюючих органів, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, як вбачається з акта перевірки (а.с. 28-35 Том І), відповідачем під час проведення контрольного заходу детально здійснено аналіз первинних бухгалтерських та податкових документів, доказів оплати, за наслідками господарських взаємовідносин позивача зі спірними контрагентами.

Окружний адміністративний суд міста Києва приймає до уваги те, що жодних зауважень до наданих до перевірки документів, змісту та обсягу господарських операцій, що зазначені в таких документах, акт перевірки в собі не містить.

Натомість, як вже зазначалось, ДПІ посилається виключно на те, що 1) номенклатура товарів, придбаних контрагентами позивача у третіх осіб, не співпадає з номенклатурою товарів, які придбані позивачем у контрагентів ТОВ «Лавленд», ТОВ «Альта сенс», ТОВ «Сяйво ланів»; 2) третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав, допущено порушення норм податкового законодавства; 3) до перевірки не надано всі подорожні листи та ТТН на перевезення товарів.

За таких обставин, з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин по справі, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Одними з основних видів господарської діяльності ТОВ «Нік-Електроніка» є: виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження, навігації; виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся, між позивачем та зазначеними вище контрагентами укладено ряд господарських договорів на поставку товарів електронного призначення за номенклатурою: Колодка АП2 (в зборі з варисторною платою тр60А), плата М1В vl2, Плата Е2Р1, Плата Е2Т, Плата PLCY-AK, Плата РСВ_КК01_10_v2, Вимикач автоматичний ВА-3Р-А6, Друкована плата в зборі переверт., Вимірювальний трансформатор струму ТОПН-0,66-1-0,5S-200/5 УЗ, тощо.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 20.04.2016 між позивачем (покупець) та ТОВ «Сяйво Ланів» (постачальник) укладено договір поставки №3816 (а.с.39-43 том 10), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця на умовах, визначених цим договором, специфікаціями до нього, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах визначених цим договором.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються Специфікацією. У Специфікації можуть зазначатися й інші умови необхідні для поставки Товару. Специфікацією може бути рахунок-фактура.

Поставка та передача Товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс, 2000) м. Київ або конкретна адреса поставки вказується Сторонами у відповідній Специфікації (додатку) до Договору.

Для отримання Товару представник Покупця надає Постачальнику довіреність на отримання Товару.

Ціна та порядок оплати Товару (партії Товару) вказується у відповідних Специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Загальна вартість Договору визначається як загальна сума вартостей всіх Специфікацій (Додатків) до нього.

Факт отримання Покупцем Товару (партії Товару) оформлюється видатковою (товарною) накладною на Товар, яка підписуються уповноваженими представниками Сторін.

Моментом переходу права власності на Товар (партію Товару), вказану у п. 2.1 цього Договору, від Постачальника до Покупця є факт отримання Покупцем Товару і підписання Сторонами видаткової (товарної) накладної на Товару (партію Товару).

Постачальник зобов'язується надати оформлену, відповідно до вимог законодавства, податкову накладну в електронній формі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати події, яке настало раніше: з дати поставки Товару або з дати здійснення оплати. У випадках, передбачених чинним законодавством, Постачальник зобов'язується зареєструвати в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Передача Товару здійснюється Постачальником уповноваженій особі Покупця. Повноваження такої особи на отримання Товару підтверджуються належним чином оформленою довіреністю. У разі неналежного оформлення такої довіреності або її відсутності Постачальник має право відмовити в передачі Товару Покупцю.

Під час здійснення прийому-передачі Товару Сторонами оформлюється видаткова (товарна) накладна на Товар, яка є підтвердженням передачі Постачальником та прийому Покупцем Товару.

Право власності та всі ризики, включаючи ризик випадкової втрати чи пошкодження Товару за цим Договором, переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару представнику Покупця (підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової (товарної) накладної на Товар).

Постачальник зобов'язується надати належним чином оформлені документи, що підтверджують поставку Товару (партії Товару): видаткову накладну, а також на вимогу Покупця: податкову накладну та рахунок-фактуру.

Належне виконання вказаних вище умов договору підтверджується копіями належним чином оформлених рахунків-фактур (а.с.47-229 том 10); видаткових накладних (а.с.4-221 том 2); податкових накладних (а.с. 1-300 том 3) та карток рахунку 631 (а.с.301-350 том 3).

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Лавленд», судом встановлено наступне.

27 травня 2016 між позивачем (покупець) і ТОВ «Лавленд» (постачальник) укладено договір поставки №15.38.01 (а.с.98-99 том 6), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Товар по даному Договору постачається партіями, згідно видаткових накладних. Загальна сума договору становить 20 000 000,00 грн. (Двадцять мільйонів гривень). Кількість всього поставленого Товару за Договором становить суму кількості поставленого товару за всіма операціями (згідно видаткових накладних, що засвідчують кожну операцію).

Асортимент та кількість Товарів визначаються Сторонами з урахуванням потреб Покупця у Товарах та можливостей Постачальника. Скориговані відомості Сторін щодо кількості та асортименту поставки, узгодження інших умов поставки є підставою для складання Постачальником видаткової накладної на замовлену партію Товару.

Після підписання представниками Сторін видаткової накладної замовлення втрачає чинність. Поставка товару, за згодою Сторін, здійснюється транспортними засобами Покупця (самовивіз).

Датою поставки і датою переходу права власності на партію Товару є дата фактичної передачі Товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної за довіреністю або за підпису директора та печаткою підприємства.

Передача Товару здійснюється за всіма документами на нього, передбаченими чинним законодавством. В разі відсутності у Покупця вказаних документів з будь-яких причин він (Покупець) має невідкладно повідомити Постачальника про необхідність їх повторного надання.

Приймання Товару за кількістю і якістю здійснюється на складі Покупця (Постачальника) у присутності повноважних представників сторін на підставі відповідної видаткової накладної. Партія Товару вважається прийнятою Покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.

Оплата Товару за даним договором здійснюється в безготівковому порядку.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується копіями належним чином оформлених рахунків фактур, видаткових накладних (а.с.100-120 том 6), податкових накладних (а.с.121-147 том 6). Оплата за придбаний товар підтверджується роздруківкою рахунка 631 (а.с.165-172 том 6).

В податкових накладних, виписаних ТОВ «ЛАВЛЕНД» вказані коди УКТ ЗЕД поставленого на адресу позивача товару, який по номенклатурі та кількості відповідає митним деклараціям ТОВ «ЛАВЛЕНД» від 25.05.2016р №100250008/2016/223871 та від 19.07.2016р. №100250008/2016/225095, які були задекларовані у митному режимі імпорту (а.с. 148-164 том 6).

Також матеріалами справи підтверджується, що 01.04.2016 між позивачем (покупець) і ТОВ «Альта Сенс» (постачальник) укладено договір поставки №26, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) у власність Покупця на умовах визначених цим Договором, Специфікаціями до нього Товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар (товари) і оплатити його на умовах визначених цим Договором.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються Специфікацією. У Специфікації можуть зазначатися і інші умови необхідні для поставки Товару. Специфікацією може бути рахунок-фактура.

Поставка та передача Товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс, 2000) м. Київ або конкретна адреса поставки вказується Сторонами у відповідній Специфікації (додатку) до Договору.

Для отримання Товару представник Покупця надає Постачальнику довіреність на отримання Товару.

Факт отримання Покупцем Товару (партії Товару) оформлюється видатковою (товарною) накладною на Товар, яка підписуються уповноваженими представниками Сторін.

Моментом переходу права власності на Товар (партію Товару), вказану у п. 2.1 цього Договору, від Постачальника до Покупця є факт отримання Покупцем Товару і підписання Сторонами видаткової (товарної) накладної на Товару (партію Товару).

Постачальник зобов'язується надати оформлену, відповідно до вимог чинного законодавства, податкову накладну в електронній формі не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати події, яке настало раніше: з дати поставки Товару або з дати здійснення оплати. У випадках, передбачених чинним законодавством, Постачальник зобов'язується зареєструвати в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Передача Товару здійснюється Постачальником уповноваженій особі Покупця.

Повноваження такої особи на отримання Товару підтверджуються належним чином оформленою Довіреністю. У разі неналежного оформлення такої довіреності або її відсутності Постачальник має право відмовити в передачі Товару Покупцю.

Під час здійснення прийому-передачі Товару Сторонами оформлюється видаткова (товарна) накладна на Товар, яка є підтвердженням передачі Постачальником та прийому Покупцем Товару.

Постачальник зобов'язується надати належним чином оформлені документи, що підтверджують поставку Товару (партії Товару): видаткову накладну, а також на вимогу Покупця податкову накладну та рахунок-фактуру.

Фактичність виконання умов підтверджуються наявні в матеріалах справи копії належним чином оформлених рахунків-фактур (а.с. 1- 232 том 7), видаткових накладних (а.с. 1-233 том 8), податкових накладних (а.с.4-245 том 9) та доказів оплати згідно картки рахунку 631 (а.с. 1-38 том 10).

Перевезення придбаних товарів власними силами ТОВ «Нік-Електроніка» підтверджується копіями належним чином оформлених подорожніх листів (а.с.50-97 том 6), які містять в собі інформацію про ідентифікацію підприємства (ТОВ «Нік-Електроніка), данні про автомобіль та водія (автомобіль на праві власності належить позивачу, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.49 том 6)), найменування місця поставки на найменування вантажу, що відповідають інформації, зазначеній у видаткових накладних.

Використання придбаних товарів в рамках власної господарської діяльності підтверджується копіями лімітно-забірних карток про передачу комплектуючих на власне виробництво (а.с. 5-301 том 4).

При цьому, наявність у позивача виробничих можливостей для виробництва власної продукції (працівників, орендованих площ, виробничих станків, установок) підтверджується копіями податкових розрахунків ф. 1-дф (а.с.6-15 том 6), копіями договорів оренди приміщень з додатковими угодами та актами приймання-передачі об'єктів (а.с.16-39 том 6), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 (а.с.40-48 том 6).

Подальша реалізація готової продукції, що виготовлена зі складових, придбаних позивачем у ТОВ «Лавленд», ТОВ «Альта сенс», ТОВ «Сяйво ланів», на ПАТ «Київенерго», ТОВ «Будконтинентсервіс», ПП «АТ Електро», ТОВ «Гран-КОМ», тощо, підтверджується копіями належним чином оформлених видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних (а.с. 1-183 том 5).

Суд відхиляє доводи контролюючого органу з приводу того, що номенклатура товарів, придбаних контрагентами позивача у третіх осіб, не співпадає з номенклатурою товарів, які придбані позивачем у прямих постачальників, адже відповідно до ст. 198 ПК України право на віднесення сум до податкового кредиту не залежить від інформації Єдиного реєстру податкових накладних щодо номенклатури товарів, а відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний підтверджувати правомірність формування показників податкової звітності виключно документами, що визначені в ст. 44 ПК України. Зазначена стаття не містить в собі посилань на номенклатуру товарів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача та третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. "а" ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача визначались суми грошових зобов'язань по ПДВ, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000631404 від 11.07.2017 Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Стягнути судові витрати в сумі 421 530 (чотириста двадцять одна тисяча п'ятсот тридцять) грн. 45 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Електроніка» (код ЄДРПОУ 33401202) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович