Постанова № 66788261, 29.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2017 року № 826/19891/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва

Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та зняття арешту і заборони на відчуження,

накладені постановами АА№855989 від 13.10.2005 та АА№855897 від 16.05.2006

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зняття арешту і заборони на відчуження, накладені постановами АА№855989 від 13.10.2005 та АА№855897 від 16.05.2006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановами від 16.05.2006 АА №855897 та від 13.10.2005 АА № 855989 накладені арешт накладено арешт на рухоме майно позивача, у той час, як відповідно до інформації наданої відповідачем листом від 28.11.2016 перевірою відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та програмного забезпечення АРМ "Державний виконавець" з'ясовано, що станом на28.11.2016, виконавчі документи, боржником за якими є позивач до відділу не надходили та на примусовому виконанні не перебувають.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, копій матеріалів виконавчих проваджень, в яких були винесені постанови АА№855989 від 13.10.2005 та АА№855897 від 16.05.2006 або наявних документів із таких виконавчих проваджень та письмових заперечень на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2016 не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача , суд, -

В С Т А Н О В И В:

18.11.2016 ОСОБА_1 з Інформаційної довідки з Державного речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна НОМЕР_2 стало відомо про накладення обтяження - арешт нерухомого майна на належне йому нерухоме майно, а саме:

- постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві від 13.10.2015 АА №855989 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

- постановою Державної виконавчої служби у Шевченківському районі міста Києва від 16.05.2006 на об'єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно.

Листом від 28.11.2016 б/н Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві у відповідь на адвокатський запит поданий в інтересах ОСОБА_1 повідомив наступне: "Перевіркою відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та програмного забезпечення АРМ «Державний виконавець» (далі - Єдиний реєстр) з'ясовано, що станом на 28.11.2016, виконавчі документи, боржником за яким є ОСОБА_1, до Відділу не надходили та на примусовому виконанні у Відділі не перебувають.

Надати більш детальну інформацію, з приводу виконавчих проваджень, зазначених в запиті, не виявляється можливим, в зв'язку з тим, що журнали реєстрації виконавчих проваджень переданих державним виконавцям та завершені виконавчі провадження, знищені за строком зберігання."

ОСОБА_1 вважаючи, що Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві було допущено бездіяльність щодо зняття арешту з належного йому нерухомого майна звернувся з відповідним позов до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній станом на 13.10.2005 та 16.05.2006) державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Частиною шостою статті 24 зазначеного Закону встановлено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній станом на 13.10.2005 та 16.05.2006) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Частиною сьомою статті 26 Закону України "Про виконавче проваження" встановлено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Частиною першою статті 48 вказаного Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Таким чином, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт виключно на майно боржника.

Статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній станом на 13.10.2005 та 16.05.2006) встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40 1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Частинами першою та другою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, після закінчення виконавчого провадження арешт накладений державним виконавцем на майно боржника має бути скасовано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2016 у відповідача було витребувано копій матеріалів виконавчих проваджень, в яких були винесені постанови АА№855989 від 13.10.2005 та АА№855897 від 16.05.2006 або наявних документів із таких виконавчих проваджень та письмових заперечень, водночас відповідач в судове засідання не прибув та вимог ухвали суду не виконав.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема листа відповідача від 28.11.2016 б/н, обставин справи викладених позивачем в позовній заяві та пояснень наданих представником позивача у судовому засіданні судом встановлено, що перевіркою відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та програмного забезпечення АРМ «Державний виконавець» з'ясовано, що станом на 28.11.2016, виконавчі документи, боржником за яким є позивач, до Відділу не надходили та на примусовому виконанні у Відділі не перебувають, водночас вказано про те, що більш детальну інформацію, з приводу виконавчих проваджень, в рамках яких було прийнято постанови АА№855989 від 13.10.2005 та АА№855897 від 16.05.2006, не виявляється можливим, в зв'язку з тим, що журнали реєстрації виконавчих проваджень переданих державним виконавцям та завершені виконавчі провадження, знищені за строком зберігання.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави для висновку про наявність підстав для чинності арештів накладених на нерухоме майно належне позивачу постановами від 13.10.2005 АА№855989 та від 16.05.2006 АА№855897.

Водночас, враховуючи те, що у суду відсутні копії постанов 13.10.2005 АА№855989 та від 16.05.2006 АА№855897 та матеріали виконавчих проваджень в рамках яких було прийнято вказані постанови, у суду відсутня можливість встановити факт допущення відповідачем бездіяльності щодо зняття арешту накладеного.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2.Знятти арешт та заборону відчуження, накладені постановами від 13.10.2005 АА№855989 Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві та від 16.05.2006 АА№855897 Державної виконавчої служби у Шевченківському районі міста Києва.

3.В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).

Оригінал квитанції від 16.12.2016 №131 на суму 1102 грн. 40 коп. зберігається у матеріалах справи та поверненню не підлягає.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов