Постанова № 66788217, 23.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2017 року № 826/10490/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів Келеберди В.І., Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Національної поліції України Департаменту захисту економіки Національної поліції України Центральної атестаційної комісії Національної поліції України Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції Українипровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправними дій (адміністративна справа №826/10490/16).

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №826/19456/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2017 задоволено клопотання представника позивача про об'єднання справ в одне провадження та об'єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №826/10490/16 та №826/19456/16, присвоївши об'єднаним справам загальний №826/10490/16.

23.01.2017 від позивача через канцелярію суду надійшов уточнений адміністративний позов, в якому останній позовні вимоги виклав у такій редакції:

- визнати неправомочними засідання, оформлені протоколом №01.00000010 від 13.01.2016 та протоколом ОП №15.00000146.0014533 від 13.01.2016 центральної атестаційної комісії під №1 апарату Національної поліції України, та протиправним рішення, яке оформлене за наслідками цих засідань висновком від 13.01.2016 в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа в частині зазначення про те, що « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції без службову невідповідність», яке було прийнято стосовно головного оперуповноваженого - інспектора Департаменту захисту економіки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 та скасувати його повністю;

- визнати неправомочним засідання, оформлені протоколами без номерів від 28.01.2016 центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України (без вказівки на номер), та протиправним рішення, яке оформлене за наслідками цих засідань висновком від 28.01.2016 в розділі V «Висновок Центральної апеляційної атестаційної комісії» атестаційного листа в частині зазначення про те, що «Відхилити скаргу», яке було прийнято стосовно головного оперуповноваженого - інспектора Департаменту захисту економіки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 та скасувати його повністю;

- визнати протиправним та скасувати повністю наказ від 10.11.2016 №278 о/с по особовому складу начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України, відповідно до якого ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77. Підстава: висновки центральної атестаційної комісії від 13.01.2016 та центральної апеляційної атестаційної комісії від 28.01.2016;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого - інспектора Департаменту захисту економіки Національної поліції України;

- стягнути на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час його вимушеного прогулу з дати його звільнення до дати постановлення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підстави для атестування ОСОБА_1 за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ від 10.11.2016 №278 о/с, згідно з приписами ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», відсутні. За твердженнями позивача, єдиною підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугував атестаційний лист, інших доказів при прийнятті останнього відповідачем не досліджувалось. Крім того, позивачем наголошено, що протоколи Центральної атестаційної комісії №1 апарату Національної поліції України та Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, складені та підписані особами, які не наділені такими повноваженнями.

Під час судового розгляду справи позивач та його представник заявлені позовні вимоги (з урахуванням уточненої позовної заяви) підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі - Національна поліція України та Департамент захисту економіки Національної поліції України - проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах та на підставі наявних у відповідачів повноважень, з огляду на висновки атестаційної комісії та апеляційної атестаційної комісії.

Решта осіб, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явились, заперечень проти заявлених позовних вимог не надали, на підставі чого суд ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Національної поліції України від 07.11.2015 №62 о/с «По особовому складу Департаменту захисту економіки», відповідно до п.п. 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ України з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та встановленням посадових окладів, згідно зі штатним розписом з 07.11.2015, зокрема, ОСОБА_1 (М-080951), який мав спеціальне звання «підполковник міліції», головним оперуповноваженим - інспектором, присвоївши йому спеціальне звання «підполковник поліції».

Надалі, наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 10.11.2016 №278 о/с «По особовому складу» за п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 (М-080951), головного оперуповноваженого - інспектора Департаменту звільнено зі служби в поліції з 11.11.2016. В якості підстави для прийняття вказаного наказу зазначено висновки центральної атестаційної комісії від 13.01.2016 та центральної апеляційної атестаційної комісії від 28.01.2016.

Вважаючи даний наказ, а також висновки центральної атестаційної комісії та центральної апеляційної атестаційної комісії протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII).

За змістом ч. 1 ст. 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст. 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належить призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII, не передбачено, а, відтак, вказаний перелік є вичерпним. Аналогічна правова позиція викладена у п. 2 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону №580-VIII, рішення про проведення атестування, приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Вказане положення у взаємозв'язку з положенням ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (п. 2 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11).

Натомість, на підтвердження вказаного відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не надано суду доказів прийняття керівником органу поліції наказу про проведення атестування позивача із зазначенням причин його проведення у відповідності до переліку, визначеного приписами ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII.

Інших підстав, що відповідають вказаним законодавчим положенням, для проведення такого атестування ОСОБА_1 відповідачами під час судового розгляду справи не наведено, а також не надано доказів на підтвердження вказаного.

У той же час, порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, відповідно до якого працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у ст. ст. 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Докази такої невідповідності позивача у матеріалах справи відсутні, а відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не надано.

Згідно зі ст. 58 Закону №580-VIII, призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Доказів того, що позивач був призначений на одну з посад, передбачених ч. 2 ст. 58 Закону №580-VIII, відповідачі також не надали.

Відтак, суд виходить з того, що позивач не був прийнятий на службу на тимчасовій основі. Іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що проведення атестування відносно позивача не відповідає вимогам Закону №580-VIII.

Крім того, на виконання вимог ч. 5 ст. 57 Закону №580-VIII наказом Міністра внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 була затверджена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (надалі - Інструкція №1465).

Приписами п. 5 розділу І Інструкції №1465 передбачено, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

У свою чергу, відповідно до п. 8 розділу IV Інструкції №1465, на поліцейського, який атестується, складається атестаційний лист, у якому зазначаються такі відомості: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Згідно з п.п. 10-13 розділу IV Інструкції №1465, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Згідно з п. 15 розділу IV Інструкції №1465, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до п. 16 розділу IV Інструкції №1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України №580-VIII, під час проведення атестування підлягають оцінці не тільки критерії, зазначені у п. 16 розділу IV Інструкції, а також ділові та особисті якості поліцейського.

Усі рішення атестаційної комісії, згідно з п. 20 розділу IV Інструкції №1465, оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

З наявної у матеріалах справи копії протоколу засідання Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції від 13.01.2016 №15.00000146.0014533 вбачається, що під час проведення атестування позивача було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на поліцейського, перелічених у самій формі бланку, а саме: декларацію про доходи, послужний список (форма 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» та інформацію з відкритих джерел, за результатами розгляду яких вказано, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. У додатку до вказаного протоколу також зазначено, що позивач має низький професіональний потенціал, низьку гнучкість до змін і готовність прийняти нові стандарти і цінності поліції, не відвертий, існує ризик корумпованості, відсутня мотивація до змін.

У той же час, жодних інших документів (заяви чи скарги на дії позивача, акти службових розслідувань, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційна комісія не досліджувала.

Жодних відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймав позивач, він не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність протокол засідання атестаційної комісії, висновок (рішення) комісії та заперечення відповідачів не містять.

При цьому, у протоколі Центральної апеляційної атестаційної комісії від 28.01.2016, копія якого наявна у матеріалах справи, вказано скаргу поліцейського відхилити, виходячи з того, що ОСОБА_1 має низький професіональний потенціал, відсутність гнучкості до змін і готовності прийняти нові стандарти і цінності поліції, не відвертий, відсутнє бачення змін.

З огляду на викладене вбачається, що за результатами атестування позивача не вказано законодавчо мотивованої підстави, відповідно до наведених вище приписів Закону №580-VIII та Інструкції №1465, за наявності якої позивач підлягає звільненню зі служби в Національній поліції України.

Крім того, слід зазначити, що атестаційними комісіями не досліджувалась можливість або неможливість переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, з урахуванням того, що всі зібрані у процесі атестації матеріали підлягають вивченню комісіями у сукупності і жоден з них сам по собі не є єдиним джерелом інформації, яким повинна керуватися атестаційна комісія при складенні висновків.

У той же час, під час судового розгляду відповідачі також не пояснили суду, які ж саме причини чи мотиви, у відповідності до положень Закону №580-VIII та Інструкції №1465, стали підставою для висновків про невідповідність позивача займаній посаді.

З огляду на викладене, враховуючи необґрунтованість висновку Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України, оформленого 13.01.2016 в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа ОСОБА_1, а також висновку Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, оформленого 28.01.2016 в розділі V «Висновок Центральної апеляційної атестаційної комісії» атестаційного листа ОСОБА_1, суд вказує про визнання останніх протиправними та, як наслідок, скасування останніх.

Відтак, виходячи з такого, що вказані висновки атестаційних комісій виступили єдиною підставою для прийняття наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 10.11.2016 №278 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, а також враховуючи не підтвердження відповідачами наявності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення атестації позивача та не підтвердження належними доказами результатів такого атестування, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування даного наказу.

Також, на підставі викладеного, враховуючи безпідставність звільнення позивача з займаної ним посади, останній підлягає поновленню.

У той же час, п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100).

Так, згідно з вимогами п. 2 Порядку №100, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.11.2016 (наступний день за днем звільнення) по 23.05.2017 (день ухвалення судового рішення), а кількість днів вимушеного прогулу станом на 23.05.2017 становить 131 робочих днів.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що за змістом п.п. 1.5 та 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Враховуючи, що позивач проходив службу у Департаменті захисту економіки Національної поліції України суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з останнього.

Разом з тим, відповідачами на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 16.12.2016 у справі №826/19456/16 не надано суду довідки про доходи ОСОБА_1, а також не зазначено причини неможливості її подання до суду, з огляду на що суд вказує про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу за період з 11.11.2016 по 23.05.2017, розрахованого виходячи з приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

У свою чергу, щодо позовних вимог про визнання неправомочними засідання, оформлені протоколом №01.00000010 від 13.01.2016 та протоколом ОП №15.00000146.0014533 від 13.01.2016 центральної атестаційної комісії під №1 апарату Національної поліції України, а також визнання неправомочним засідання, оформлені протоколами без номерів від 28.01.2016 центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України (без вказівки на номер), суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту вказаних позовних вимог, позивач фактично вказує на відсутність у відповідних осіб повноважень (компетенції) на прийняття від імені центральної атестаційної комісії під №1 апарату Національної поліції України та апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України відповідних рішень (висновків).

У відповідності до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Так, згідно з ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них як позивачем, так і відповідачем, є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач - своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

У свою чергу, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, позивач - ОСОБА_1 - у спірних правовідносинах не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання у відповідних осіб відсутності компетенції (повноважень) на прийняття від імені центральної атестаційної комісії під №1 апарату Національної поліції України та апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України відповідних рішень (висновків).

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2015 у справі №К/800/25337/14 (ЄДРСР №44747935), від 04.02.2015 у справі №К/800/53858/14 (ЄДРСР №42903985), від 18.12.2014 у справі №К/800/22604/14 (ЄДРСР №42014958).

Водночас, приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що повноваження ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як членів саме центральної атестаційної комісії під №1 апарату Національної поліції України, та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, як членів центральної апеляційної атестаційної комісії, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджена, оскільки накази Національної поліції України, надані відповідачами на підтвердження обґрунтованості участі вказаних осіб у діяльності комісій, мітять розходження у найменуванні таких комісій, що створювались даними наказами, та ті, що приймали оскаржувані рішення (висновки) у межах спірних правовідносин, а також не містять прізвищ всіх вказаних осіб. Інших належних доказів зміни складу комісії відповідачами не надано, а з матеріалів справи не вбачається.

Відтак, вказані висновки суд враховує при вирішення питання про правомірність висновків вказаних комісій, що проводили атестування позивача, за наслідком чого вказує на їх протиправність також в аспекті не підтвердження належними та допустимим доказами повноважень членів таких комісій на їх складання.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України, оформлений 13.01.2016 в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа ОСОБА_1.

3. Визнати протиправним та скасувати висновок Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, оформлений 28.01.2016 в розділі V «Висновок Центральної апеляційної атестаційної комісії» атестаційного листа ОСОБА_1.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 10.11.2016 №278 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

5. Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді головного оперуповноваженого - інспектора Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

6. Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 11.11.2016 по 23.05.2017, розраховане виходячи з приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

7. В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службу в Департаменті захисту економіки Національній поліції України та в частині стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді В.І. Келеберда

А.В. Літвінова