Постанова № 66788028, 21.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2017 року № 826/9667/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»доОфісу великих платників податків ДФСтретя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпро визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (надалі - Відповідач, замінено на належного Офісу великих платників податків ДФС), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків та стягнути з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на користь Приватного підприємства «АКРІЛАТ - ХІМКОНТРАКТ» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г, Код ЄДРПОУ 24744461, п/р 26000210323809 в AT «ПРОКРЕДИТ БАНК», МФО 320984) 25000,00 гривень помилково сплаченого до Державного бюджету України транспортного податку.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Товариством було помилково нараховано та сплачено транспортний податок за 2015 рік в сумі 25000 грн, внаслідок чого дані кошти підлягають поверненню.

Представник Відповідача проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що Позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, адже підставою для повернення платнику податків помилково/надміру сплачених коштів є відповідний висновок контролюючого органу, в той час як саме по собі стягнення коштів, в даному випадку, суперечить вимогам Порядку №1146 від 15.12.2015 р.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ПП «Акрілат-Хімконтракт» є власником легкового автомобіля «HONDA PILOT» реєстраційний номер АА8989ВК, дата реєстрації -16.06.2010 р.

ПП «Акрілат-Хімконтракт» самостійно здійснено розрахунок транспортного податку на вказаний автомобіль на 2015 рік в сумі 25000 грн та відповідно здійснено поквартальні оплати, зокрема: за І квартал - 6250,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 28.04.2015 року; за II квартал - 6250,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 28.07.2015 року; за IIІ квартал - 6250,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 19.10.2015 року; за IV квартал - 6250,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 26.01.2016 року.

В подальшому Позивач вважаючи помилковість сплати транспортного податку та 19.04.2016 року подав Відповідачу Заяву про повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань № 2015.

Контролюючий орган листом від 12.05.2016 р. №10863/10/28-10-42-5-10 повідомив Позивача про те, що переплата в інтегрованій картці платника податків по платежу 18011101 відсутня, здійснити повернення надміру сплаченої суми з транспортного податку не має можливості.

З метою з'ясування нарахованих та сплачених сум в картці особового рахунку з транспортного податку та керуючись пунктом 15 розділу II Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05 грудня 2013 року № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994, позивачу запропоновано провести звіряння розрахунків з бюджетом з вищезазначеного податку.

Позивач вважає відмову Відповідача в поверненні зайво (помилково) сплачених коштів протиправним, звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 14.1.115. ст. 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, зокрема, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання встановлено Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок).

Відповідно до п.5 та п.6 Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Пунктом 7 Порядку передбачено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до п.8 Порядку у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Пунктом 11 Порядку визначено, що на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Отже, повернення помилково сплаченого транспортного податку повинно відбуватися відповідно процедури, визначеної законодавством.

Повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Відтак, позовна вимога про стягнення коштів є неправильним способом захисту прав платника податків, внаслідок чого в позові в цій частині також слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 01.03.2016 №21-4564а15.

Суд також не погоджується з обґрунтованістю позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Контролюючого органу, адже: 1) Позивачем на власний розсуд самостійно нараховано та сплачено суму податку в розмірі 25000 грн, 2) уточнюючий розрахунок транспортного податку за 2015 рік Позивачем не подавався, внаслідок чого власне в картці особового рахунку і відсутня переплата, про що вірно зазначено Відповідачем в листі №10863/10/28-10-42-5-10.

З урахування зазначеного у контролюючого органу не настав обов'язок щодо складення відповідного висновку про повернення помилково сплачених коштів, адже інформація про те, що дані кошти сплачені помилково позивачем декларативно не подавалась, внаслідок чого у картці платника по платежу 18011101 відсутня переплата.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, Суд приходить висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук