Постанова № 66787996, 23.05.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року Чернігів Справа № 825/233/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаряСтасюк Т.В.,

представників позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідачаОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-С" до заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області ОСОБА_4, Головного управління ДФС у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-С" (далі ТОВ "Олімп-С") звернулося до суду з адміністративним позовом до Заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області ОСОБА_4, Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить зобов'язати ГУ ДФС у Чернігівській області подати заяву до Чернігівської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" з метою внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна даних щодо зняття арешту з майна, а саме: автоцистерни державний номерний знак НОМЕР_1, автоцистерни державний номерний знак НОМЕР_2, автомобіля НОМЕР_3, НОМЕР_4, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Олімп-С" (згідно заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки ГУ ДФС у Чернігівській області є обтяжувачем майна, з якого було знято арешт вироком Київського районного суду м. Харкова, після звернення позивача до нього з відповідною заявою, воно повинно було звернутися до Чернігівської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" з метою внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна даних щодо зняття арешту з майна.

Проте, на даний час, ГУ ДФС у Чернігівській області жодних дій спрямованих на зняття арешту з майна не вчинило, обмежившись відповіддю, з якої вбачається, що вказані дії ними вчинятися не будуть.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Представник ГУ ДФС у Чернігівській області позов не визнав, надавши свої письмові заперечення, та вказав, що оскільки мова йде про кримінальне провадження до якого слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області не має відношення, воно не в праві в рамках цього провадження вчиняти будь-які дії. Також зазначив, що до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області, постанов, в порядку ст.218 Кримінально-процесуального кодексу України, на проведення процесуальних дій на території Чернігівської області по даному кримінальному провадженню не надходило. Крім того, співробітники управління не входять до складу слідчої групи у кримінальному провадженні, не мають доступу до матеріалів досудового розслідування, а отже приймати будь-які рішення, вчиняти чи утримуватись від вчинення певних дій стосовно арештованого майна у даному кримінальному провадженні не мають повноважень, інакше як на підставі відповідної постанови слідчого, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні або прокурора у кримінальному провадженні.

Також вказує, що відповідно до змісту копії вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2016 у справі № 640/11923/16-к співробітників слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області не зобов'язано вчиняти будь-які дії щодо скасування арешту майна, слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області не може виступати належною стороною для виконання процесуальних дій, викладених у позовних вимогах.

Внаслідок вказаного, представник ГУ ДФС у Чернігівській області вважає, що позивачу слід у відповідності до ст.380 Кримінального процесуального кодексу України звернутися до Київського районного суду м. Харкова з приводу роз'яснення вироку суду в частині визначення належного органу, якому доручено здійснити дії щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна даних про зняття арешту.

Заступник начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.06.2015 було накладено арешт на майно по кримінальному провадженню № 32014270000000077 від 24.12.2014, яке перебувало у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

24.01.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Чернігівській області з вимогою, в порядку ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", подати до Чернігівської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" заяву про припинення арешту вказаного рухомого майна ТОВ "Олімп-С".

При цьому, листом від 30.01.2017 №17/Ф/25-01-23-02 ГУ ДФС у Чернігівській області повідомило позивача, що постановою першого заступника Генерального прокурора України від 20.08.2015 досудове розслідування по кримінальному провадженню №32014270000000077 доручено здійснювати СВ УСБУ в Харківській області, куди в подальшому і направлені всі матеріали зазначеного кримінального провадження та передані речові докази.

За результатами вказаного вище кримінального провадження Київським районним судом м. Харкова 18.08.2016 ухвалено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості.

Зазначеним судовим рішенням в кримінальній справі скасовано арешти на майно, накладені 21.05.2015 та 02.06.2015 згідно ухвал Новозаводського районного суду м. Чернігова та ухвалено повернути майно законним власникам.

Позивачем отримано таке майно як законним власником, однак він позбавлений права вільно розпоряджатись цим майном з тих причин, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не внесено дані щодо зняття з нього арешту.

Вказані обставини встановлені ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017, а тому в силу преюдиціального значення доказуванню не підлягають.

Оскільки, ГУ ДФС у Чернігівській області жодних дій спрямованих на зняття арешту з майна не вчиняло, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Відповідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому до юрисдикції адміністративних судів належать не усі публічно-правові спори, а лише ті, одним із учасників яких є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції.

Оскільки, як вбачається з копії Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, обтяжувачем в спірних правовідносинах є Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в даних правовідносинах відповідач виступає як субєкт владних повноважень, наділений владними повноваженнями щодо подання відповідної заяви з метою внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна даних щодо зняття арешту з належного позивачу майна.

Порядок реєстрації виникнення, зміни, припинення обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна визначається Законом України від 18.11.2003 № 1255 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за № 942/9541 (далі - Інструкція).

Вищевказаними нормативними документами визначено механізм внесення інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також перелік суб'єктів, на підставі заяв яких здійснюється внесення до Реєстру обтяжень відомостей про припинення обтяжень.

Як вбачається з положень ст.43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Частиною 3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

У відповідності до п.3.2 Інструкції, перед внесенням змін до запису Реєстратор повинен знайти необхідний запис у Реєстрі. Ідентифікація запису в Реєстрі здійснюється за його реєстраційним номером. Для запобігання помилкам та гарантії внесення змін саме до того запису застосовується контрольна сума запису. Реєстраційний номер та контрольна сума запису надаються при реєстрації запису в Реєстрі обтяжень та відображаються у Витязі про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Реєстраційний номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, а контрольна сума перераховується після внесення кожної зміни до цього запису.

З аналізу положень Інструкції та Порядку вбачається, що при здійсненні державної реєстрації обтяжень рухомого майна реєстратор Реєстру обтяжень виконує суто механічну функцію по внесенню/виключенню до/з Реєстру обтяжень відомостей про обтяження майна на підставах, передбачених чинним законодавством. При цьому, реєстратор не уповноважений на прийняття власних управлінських рішень щодо накладення чи припинення обтяження.

Таким чином, за умови виникнення підстав для обтяження або виникнення підстав для припинення обтяження на майно, у разі надходження до обтяжувача письмової вимоги боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, саме останній має імперативний обов'язок щодо подання заяви про припинення обтяження і подальшого вилучення відповідного запису.

Тобто, обов'язок щодо подання заяви в даному випадку покладено виключно на обтяжувача, яким в даних правовідносинах виступає Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

А отже, посилання представника відповідача щодо правомірності підстав відмови у вчиненні дій стосовно подання заяви, викладених в листі від 30.01.2017 №17/Ф/25-01-23-02 на увагу не заслуговують. Крім того, відповідачем не наведено жодної норми чинного законодавства, яка б звільняла його від обов'язку, закріпленого положенням ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та жодного доказу, який спростовував інформацію, що ГУ ДФС у Чернігівській області є обтяжувачем майна, на яке у відповідності до ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.06.2015 було накладено арешт.

При цьому, відсутність у вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2016 у справі № 640/11923/16-к посилань щодо зобов'язання співробітників слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області вчиняти будь-які дії щодо скасування арешту майна, внаслідок чого слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області не може виступати належною стороною для виконання процесуальних дій, викладених у позовних вимогах, на увагу також не заслуговують, оскільки в даних правовідносинах наявність або відсутність такого зобов'язання нівелюється письмовою вимогою позивача, що є підставою для виникнення такого обов'язку.

Статтею 319 Цивільного кодексу України зокрема встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Таким чином, існування запису про обтяження порушує права позивача щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, а тому підстави відмови викладені у листі від 30.01.2017 №17/Ф/25-01-23-02, на думку суду, є неправомірними.

Так, судом було встановлено, що 24.01.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Чернігівській області з вимогою, в порядку ч.3 ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", подати до Чернігівської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" заяву про припинення арешту рухомого майна ТОВ "Олімп-С" (а.с.40-41). Як вбачається з розділу "Додаток" вказаної вимоги, до неї було додано копію вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2016, яка, як було встановлено в судовому засіданні, не була належним чином завірена, що сторонами не заперечувалось.

При цьому суд враховує, що у розумінні ділового українського мовлення документ, це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у зведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу. Тобто копія судового рішення має відповідати п.13.6 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міста Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. З наведеного слідує, що рішення суду повинно бути належним чином завірене, в інакшому випадку воно не матиме юридичної сили та доказовості (ДСТУ 2732:2004 "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення", Національний стандарт України, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 № 97). Тобто, подання ксерокопії або фотокопії рішення суду не може бути підставою для визнання суб'єктом владних повноважень такої ксерокопії або фотокопії належним доказом та, на думку суду, не може бути беззаперечною підставою для вчинення певних дій. Однак, звертаючись до ГУ ДФС у Чернігівській області позивач не звернув увагу на наведені обставини. Вказане також не було взято до уваги відповідачем при наданні відповіді.

Проте суд враховує, що предметом розгляду даної адміністративної справи є неправомірна відмова ГУ ДФС у Чернігівській області, яка і стала наслідком порушення прав позивача та яка жодним чином не пов'язана з допущеними ним при зверненні недоліками у вигляді надання неналежним чином завіреної копії вироку Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2016.

В даному випадку суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.1, ч.3 ст.2 КАС України).

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд бере до уваги, що на вимогу суду, позивачем було надано для огляду належним чином завірену копію вказаного вище вироку для надання їй оцінки судом, внаслідок чого до матеріалів справи долучено його електронну копію з Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с.119-124). Підстави вважати надану для огляду копію такою, що не відповідає встановленим до оформлення судових рішень вимогам, копії яких надаються учасникам процесу у суду об'єктивно відсутні. Також суд звертає увагу відповідача, що жодним нормативно-правовим актом субєкт владних повноважень не обмежений у витребуванні копії судового рішення, яка має відповідати вимогам зазначеної Інструкції з діловодства. При цьому ст.44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", на підставі якої позивач звернувся до відповідача не встановлює вимоги до переліку документів, який подається до такої заяви. Однак, такі документи, на думку суду, повинні в повній мірі висвітлювати законність вимог.

Так, в силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997, набула чинності для України 11.09.1997) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що відмова відповідача була необґрунтованою, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо та непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Тому, з метою поновлення прав позивача, захисту його свобод та інтересів, а також усунення підстав їх порушення, суд вважає, що адміністративний позов ТОВ "Олімп-С" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Чернігівській області подати заяву до Чернігівської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи" з метою внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна даних щодо зняття арешту з майна, а саме:

- автоцистерни державний номерний знак НОМЕР_1, автоцистерни державний номерний знак НОМЕР_2, автомобіля НОМЕР_3, НОМЕР_4, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Олімп-С".

Стягнути з Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул.Реміснича, 11, м.Чернігів, Чернігівська область, 14000, код 39392183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-С" (вул.Миру, 14, м.Прилуки, Чернігівська область, 17600, код 32460749) 1600,00 (одна тисяча шістсот гривень) судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк