Постанова № 66787920, 25.05.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року справа № 823/587/17

м. Черкаси

16 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

суддів - Гараня С.М., Рідзеля О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

представника відповідача - Бичека О.А. - (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку,

встановив:

11 квітня 2017 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_2, в якій просить визнати протиправним та скасувати розрахунок №18 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 06.03.2017, винесений відносно ОСОБА_2 на суму 753,30 євро.

Усною ухвалою суду від 25.04.2017 здійснено заміну первісного відповідача на Державну службу України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно складено розрахунок №18 плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу від 06.03.2017 складеного Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки ним не дотримано методики зважування. Крім того, позивач не є перевізником, а тому Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні №879 на нього не поширюється.

Позивач до зали судового засідання не прибув, 25.05.2017 представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що 06.03.2017 на автодорозі «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка 716 км+405 м» працівниками відповідача проведено рейдову перевірку вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотримання габаритно-вагових параметрів, наявності дозвільних документів на виконання перевезень. Під час здійсненого габаритно-вагового контролю транспортного засобу RENAULT MAGNUM д/н НОМЕР_1, з причіпом марки FRUEHAUF д/н НОМЕР_2, який належить позивачу, встановлено перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень загальної маси транспортного засобу та осьових навантажень (на строєну вісь). За результатами проведеної перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких проведено розрахунок від 06.03.2017 №17 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 753,30 євро. Вважає дії відповідача та розрахунок правомірними, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого.

На адресу позивача, надійшов лист від 23.03.2017 №27.1-7/868, яким відповідачем надіслано акт №01100131 від 06.03.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, який складено відповідно до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013р. №422.

Разом із зазначеним актом, відповідачем направлено розрахунок №18 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 753,30 євро та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.03.2017.

Згідно вищезазначеного акта перевірки та довідки про зважування позивачем допущено перевищення вагових обмежень на одну з строєних осей, так замість допустимих 22 тонн (+- 2 % похибки) навантаження становило 24,3 тонни, тобто на 2,3 тонни більше дозволених нормативів.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII (надалі по тексту - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005р. №2862-IV (надалі по тексту - Закон №2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (надалі по тексту - Правила дорожнього руху), маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі по тексту - Порядок №879).

Пунктом 1 Порядку №879, визначено, що цей Порядок механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пп.2 п.2 Порядку №879 визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п.16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (п.18 Порядку №879).

Як зазначає позивач, під час здійснення перевірки відповідачем, було порушено п.12, 13 Порядку №879, а саме водію не надано документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протокол, свідоцтво про метрологічну реєстрації в ДП «Укрметртестстандарт» на предмет відповідності технічних характеристик ваг, що є порушенням зазначеного Порядку.

В п.12, 13 Порядку №879 зазначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Тобто, габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на вимірювальному та зважувальному обладнані, яке повинно бути у робочому стані та пройти у встановленому порядку метрологічну атестацію з подальшим клеймуанням та мати відповідний сертифікат.

Суд також, звертає увагу на те, що Порядком №879 закріплено термін пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками (пп.9 п.2 даного Порядку).

Враховуючи вищевикладене суд, приходить до висновку, що відповідачем при здійсненні зважування транспортного засобу, габаритно-вагового контролю, було порушено процедуру здійснення зважування транспортного засобу.

Крім того суд зазначає таке.

Відповідно до п. 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пункти 27 - 31-1 Порядку № 879 передбачають, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

З наведених положень Порядку № 879 вбачається, що у разі порушення вагових параметрів плата за проїзд у визначеному за вище наведеною формулою розмірі повинна вноситися перевізником.

Водночас, Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Тобто, перевізником є особа, яка здійснює перевезення вантажів.

З наданих позивачем доказів та пояснень вбачається, що автомобіль RENAULT MAGNUM д/н НОМЕР_1, з причіпом марки FRUEHAUF д/н НОМЕР_2 належить ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.108).

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 06.03.2017 наданої представником відповідача перевізником є ОСОБА_4, МПП Фірма «Ерідон» (відправник), Хімпром України (замовник, вантажоодержувач), водій ОСОБА_5 (а.с.48).

Представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження того, що саме позивач 06.03.2017 здійснював перевезення вантажів автомобілем RENAULT MAGNUM д/н НОМЕР_1, з причіпом марки FRUEHAUF д/н НОМЕР_2 з перевищенням вагових параметрів.

Зважаючи, що плата за проїзд великовагового транспортного засобу повинна вноситися перевізником, а в ході розгляду справи не підтверджено належними доказами обставин щодо того, що саме позивач є перевізником, суд дійшов висновку, що розрахунок плати за проїзд від 06.03.2017 (складений щодо позивача) є не обґрунтованим, складеним без урахування усіх обставин, що мають значення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок №18 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 06.03.2017, винесений відносно ОСОБА_2 на суму 753,30 євро.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.П. Тимошенко

Судді С.М.Гарань

О.А.Рідзель

Повний текст постанови виготовлено 30.05.2017