Постанова № 66787882, 17.05.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року справа № 823/440/17

11 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

суддів: Гаврилюка В.О., Тимошенко В.П.,

при секретарі судового засідання Мельниковій О.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю, представника відповідача 1 ОСОБА_2 за довіреністю, представника відповідача 2 ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Центрукргеологія» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Центрукргеологія» (далі позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі відповідач), в якому, з урахуванням заяви щодо уточнення позовних вимог від 17.05.2017 просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2452-17 від 06.12.2016.

Усною ухвалою суду від 05.04.2017 до участі у справі, в якості другого відповідача залучено Державну фіскальну службу України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15.12.2016 дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Центрукргеологія» від державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області одержано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2452-17 від 06.12.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (не своєчасне перерахування) єдиного внеску станом на 30.11.2016 на загальну суму 744 199 грн 09 коп., у тому числі 284 756 грн 99 коп. недоїмки, 154 658 грн 94 коп. штрафу та 304 783 грн 16 коп. пені. Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її у адміністративному порядку, звернувшись 15.12.2016 із відповідною скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області. Скарга була отримана Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області 19.12.2016. Рішення про результати розгляду скарги від 17.01.2017 № 850/23-00-10-0210, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю 2452-17 від 06.12.2016 залишено без змін, а скаргу без задоволення, на думку позивача, було надано із порушенням строків визначених розділом VII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062.

Тому, враховуючи, що зазначене рішення за скаргою позивача не було надано протягом передбаченого вказаним Порядком двадцятиденного строку, позивач стверджує, що його скарга про скасування оскаржуваної вимоги є повністю задоволеною на його користь.

Відповідно до наданих 29.03.2017 на адресу суду заперечень на адміністративний позов, відповідач 1 заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що підставою для винесення оскаржуваної вимоги стала несплата позивачем сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку якого, а також умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI. Положеннями частини 4 статті 25 цього Закону встановлено, що орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Норми вказаного Закону є спеціальними для даних правовідносин, а тому, на думку відповідача 1, посилання позивача на застосування двадцятиденного строку для винесення рішення за результатами його скарги є помилковим.

19.04.2017 до суду від представника відповідача 2 надійшли заперечення проти адміністративного позову, згідно з якими відповідач 2 також заперечує проти задоволення даного позову з огляду на необхідність застосування до даних правовідносин норм спеціального Закону Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI. Також в запереченнях зазначено, що позивачем в позові не заперечується наявність за ним заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі, визначеній оскаржуваною вимогою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив, що єдиною підставою для скасування оскаржуваної вимоги вважає порушення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області двадцятиденного строку при прийнятті рішення за результатами розгляду скарги про скасування оскаржуваної вимоги, а тому скарга позивача вважається задоволеною на його користь.

Також представник позивача під час судового розгляду справи зазначив, що рішення за результатами розгляду скарги Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області позивачеві направлене не було.

В судовому засіданні представник відповідача 1 та представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечували повністю, у задоволенні позовних вимог просили відмовити, з підстав, зазначених у запереченнях, наявних у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно зясувавши всі обставини справи, обєктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, та визнається сторонами, що позивач (ідентифікаційний код 01432478) зареєстрований як юридична особа 22.08.2001 та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

06.12.2016 відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області було виставлено дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії «Надра України» «Центрукргеологія» податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2452-17 (а. с. 5). У зазначеній вимозі зазначено, що станом на 30.11.2016 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 744 199 грн 09 коп., у тому числі 284 756 грн 99 коп. недоїмки, 154 658 грн 94 коп. штрафу та 304 783 грн 16 коп. пені.

Наявність вказаної заборгованості позивача також підтверджується карткою особового рахунку з єдиного внеску (а. с. 26 37).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2016 №Ю-2452-17 була одержана позивачем 15.12.2016.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач направив до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області скаргу про її скасування від 15.12.2016 №405/04 (а. с. 6), посилаючись на скрутне матеріально-фінансове становище підприємства з січня 2014 року, зумовлене нестабільністю та проведенням воєнних дій на території України, а також невиконанням умов договорів контрагентами підприємства.

Скарга була одержана Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області 19.12.2016, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення (а. с. 7).

17.01.2017 за результатами розгляду вказаної скарги Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області було прийнято рішення №850/23-00-10-0210, яким вимогу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2452-17 від 06.12.2016 залишено без змін, а скаргу дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Центрукргеологія» без задоволення.

Рішення було направлено та вручено позивачеві 18.01.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1850100170938 (а. с. 38).

Також суд зазначає, що твердження представника позивача щодо ненаправлення позивачеві зазначеного рішення про результати розгляду скарги спростовується наявною в матеріалах справи копією цього рішення з відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції (а. с. 8).

25.01.2017 за вихідним №23/04 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою про скасування оскаржуваної вимоги та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 17.01.2017 №850/23-00-10-0210, в обґрунтування якої зазначив, що вказане рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області прийнято контролюючим органом з порушення встановлених п.2 розділу VII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062, строків на його винесення. Рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк позивач не отримував. Тому скарга позивача від 15.12.2016 №405/04 до Головного управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування оскаржуваної вимоги відповідно до п. 4 зазначеного вище Порядку вважається задоволеною на користь платника податків.

27.02.2017 Державна фіскальна служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги №3954/6/99-99-11-02-02-25, в якому зазначено, що скаржник є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку якого, а також умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI. Відповідно до вимог цього Закону орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. З матеріалів скарги Державною фіскальною службою України було встановлено, що за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості скаржника станом на 30.11.2016 становить 744 199 грн 09 коп.

На підставі цих даних відповідачем 1 було сформовано оскаржувану вимогу. За таких обставин, керуючись п.4 розділу ІV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308 рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 27.02.2017 №3954/6/99-99-11-02-02-2 вимога державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2452-17 від 06.12.2016 та рішення за результатом розгляду первинної скарги від 17.01.2017 № 850/23-00-10-0210 Головного управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області залишено без змін, скаргу позивача від 25.01.2017 №23/04 без задоволення.

Вказане рішення про результати розгляду скарги, як визнає позивач в своїй позовній заяві, було одержано ним 06.03.2017.

Суд зазначає, що дана обставина також підтверджується наявною в матеріалах справи копією цього рішення з відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції (а. с. 12).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, щоодним із загальноюридичних принципів права є принцип «спеціальний закон скасовує дію загального» («Lex specialis derogat generali»), який передбачає пріоритет спеціальної норми над загальною нормою. Між загальним і спеціальним законами існують відносини не підпорядкованості, а субсидіарності. Тобто, при регулюванні конкретних відносин у пріоритетному порядку застосовуються норми спеціального закону, а якщо вони є недостатніми для належного регулювання цих відносин у субсидіарному порядку можуть застосовуватися норми загального закону.

Разом з тим, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на застосування до даних правовідносин норм розділу VII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062 (далі Порядок № 916), якими встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Одночасно суд зазначає, що Порядок № 916 розроблено на підставі статті 19-1 розділу I та статей 55, 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, статті 24 глави 4 розділу I Митного кодексу України, з урахуванням вимог статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку № 916 цей Порядок не застосовується щодо оскарження рішень контролюючих органів, дій або бездіяльності їх посадових осіб та інших працівників, якщо спеціальним законом встановлено інший порядок оскарження таких рішень, дій або бездіяльності, а також при оскарженні постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення.

При цьому, суд наголошує, що спеціальним законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст.2 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (а.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI).

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (абз. 2 ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахованого та/або несплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац четвертий частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI).

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску (абзац шостий четвертий частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI).

Крім того, відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI Наказом Міністерства

фінансів України від 09.12.2015 № 1124 затверджено Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу (далі Порядок № 1124).

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку № 1124 цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 1 розділу І Порядку № 1124 встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобовязаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, керуючись загальним принципом права «спеціальний закон скасовує дію загального» та враховуючи, що спеціальним законом, норми якого підлягають до застосування в даному спорі є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, суд дійшов до висновку, що відповідь на первинну скаргу позивача від 15.12.2016 №405/04, оформлену рішенням про результати розгляду скарги від 17.01.2017 № 850/23-00-10-0210 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області було надано у межах строків, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 14, 86, 159 163, 167, 185 187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий О.А. Рідзель

Судді В.О. Гаврилюк

ОСОБА_4

Постанову складено у повному обсязі 22.05.2017.