Постанова № 66787264, 30.05.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 2а/1270/1871/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Моспанюк Є.С..,

за участю представників сторін:

за участю:

представника позивача: Дем'янова І.А. (довір. № 21 від 10.01.2017);

представника відповідача: Мотигіної Ю.В. (довір. № 3 від 01.01.2017);

прокурора: Позднякової Л.А. (посв. № 038386 від 31.12.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (Артемівське відділення) до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про зобов'язання нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про зобов'язання нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що СДПІ в період з 11.01.2012 по 24.01.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛЕО", по взаємовідносинам з ДП "Регіональні електричні мережі" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період роботи з 01.01.2011 по 30.11.2011. Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ЛЕО" п.22.1 ст. 22, п.23.1, п.23.2, п.23.3, п.23.4 ст. 23, п. 36.2, п. 36.3 ст. 36, п.п. 14.1.13, пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України і, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 8813544,00 грн.

На підставі Акту перевірки СДПІ винесла податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000188012, яким визначила грошове зобов'язання ТОВ "ЛЕО" з ПДВ на суму 10865740,50 грн., у тому числі за основним платежем - 8813544,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2052196,50 грн.

На думку позивача, ТОВ "ЛЕО" протягом січня-листопада 2011 року безоплатно надавало ДП "Регіональні електричні мережі" послуги з передачі електроенергії власними місцевими (локальними) мережами, проте незаконно не сплатило ПДВ з операцій з надання цих послуг. Враховуючи відсутність договору між відповідачем і ДП "Регіональні електричні мережі" та безоплатний характер послуг з передачі ТОВ "ЛЕО" своїми місцевими (локальними) електромережами електроенергії ДП "Регіональні електричні мережі", база оподаткування операцій з надання цих послуг повинна бути визначена виходячи з рівня звичайних цін, якими є тарифи на передачу електроенергії, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (з 23.11.2011 - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики) від 09.12.2010 № 1660.

Податковим органом визначено податкові зобов'язання за ставкою 20 відсотків по операціям з надання послуг з передачі електричної енергії, яка належить Луганській філії ДП "Регіональні електричні мережі" - місцевим (локальним) мережам за період з 01.01.2011 по 30.11.2011, в результаті чого внаслідок визначення звичайних цін СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 8813544 грн.

За допущене порушення податкового законодавства ТОВ "ЛЕО" зобов'язане сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 2052196,50 грн.

Станом на 28.02.2012 року ТОВ "ЛЕО" не сплачено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та розпочато процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000188012.

На підставі викладеного позивач просив суд зобов'язати ТОВ "ЛЕО" нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 13.02.2012 № 0000188012 у сумі 8813544 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2052196,50 грн.

Попередні судові рішення у даній справі скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2016, а справу передано на новий розгляд.

Ухвалою суду від 17.01.2017 замінено неналежного позивача у справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Луганську міжрегіонального головного управління ДФС на належного - Луганську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області (Артемівське відділення) (т. 2 а.с. 60-61).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, пояснив, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції в деяких районах Луганської та Донецької областей та захопленням адміністративної будівлі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби втрачено всі документи, на підставі яких було заявлено даний позов, а тому надати докази на підтвердження своєї позиції позивач не має можливості.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та підтримав позицію представника позивача.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, пославшись на відсутність з боку відповідача порушень податкового законодавства, а також зазначив, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки положення підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, на яких грунтуються позовні вимоги позивача, слід застосовувати з урахуванням їх кореспондування приписам пункту 39.15 статті 39 ПК, які набирають чинності з 1 січня 2013 року. Так, як позивач звернувся з даним позовом у лютому 2012 року, то такі вимоги є передчасними, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі - ТОВ "ЛЕО") є юридичною особою, зареєстровано відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 02.04.2001.

ТОВ "ЛЕО" у 2012 році перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - СДПІ), а з грудня 2016 року передано на облік до Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області.

З тексту позовної заяви СДПІ (т. 1 а.с. 116-118) вбачається, що посадовими особами СДПІ в період з 11.01.2012 по 24.01.2012 проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" (код за ЄДРПОУ 31443937) по взаємовідносинам з ДП "Регіональні електричні мережі" (код за ЄДРПОУ 32402870) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період роботи з 01.01.2011 по 30.11.2011, за результатами якої складено акт від 26.01.2012 № 8/08-2/31443937, у якому встановлено, що ТОВ "ЛЕО" порушило п. 22.1 ст. 22, п. 23.1, п.23.2, п. 23.3, п. 23.4 ст. 23, п. 36.2, п. 36.3 ст. 36, п.п. 14.1.13, пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. 194.1.1 п.194.1 ст.194 Податкового кодексу України та занизило податкове зобов'язання з ПДВ на суму 8813544 грн, яке нараховано податковим органом із застосуванням звичайних цін.

Під час розгляду даної справи судом Акт перевірки позивачем не надано.

Також у позовній заяві зазначено, що на підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000188012 про визначення грошове зобов'язання ТОВ "ЛЕО" з ПДВ на суму 10865740,50 грн, у тому числі за основним платежем - 8813544 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2052196,50 грн.

Також, у позові зазначено, що станом на 28.02.2012 ТОВ "ЛЕО" не сплачено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та розпочато процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.02.2012 № 0000188012 (Т. 1 а.с. 116-118)

Суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження позовних вимог представником позивача не надано з посиланням на їх втрату через проведення антитерористичної операції в деяких районах Луганської та Донецької областей та захоплення незаконними збройними формуваннями адміністративної будівлі податкового органу.

Однак, не маючи можливості оцінити фактичні обставини справи через ненадання сторонами доказів, суд вважає за необхідне зазначити про те, що на час звернення до суду з даним позовом у податкового органу було відсутнє право вимагати зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 13.02.2012 № 0000188012 у розмірі 8813544 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2052196,50 грн.

Так, позивач зазначає як підставу для пред'явлення позову підпункт 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, яким (станом на лютий 2012 року) передбачалось право органів державної податкової служби звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Згідно з пунктом 20.2 статті 20 Податкового кодексу України (тут та надалі норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду у лютому 2012 року) право, передбачене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, надається головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

При цьому, приписам пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, що визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.

Водночас згідно з пунктом 1 розділу ХІХ ПК стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Тобто, до 1 січня 2013 року діяли інші норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків.

Так, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

Не становлять винятку і випадки виявлення порушення правил застосування звичайних цін.

Таким чином, в силу приписів статей 54 та 58 Податкового кодексу України податковий орган повинен надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення, в якому буде визначено суму грошових зобов'язань, яка підлягає сплаті внаслідок порушення правил застосування звичайних цін у податковому обліку.

При цьому, за нечинності приписів статті 39 Податкового кодексу України на час звернення позивача з даним позовом до суду, податкове повідомлення-рішення, винесене щодо платника податків за результатами застосування звичайних цін, не може бути відкликане в разі його оскарження. Отже, такі податкові повідомлення-рішення можуть зберегти свою чинність після процедури адміністративного оскарження чи судового розгляду. Відповідно може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням. Ці суми підлягатимуть обов'язковій сплаті в порядку, передбаченому Податковим кодексом України у разі залишення їх чинними після завершення процедури оскарження.

За таких умов додаткове звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін може призвести до подвійного виконання того самого податкового обов'язку.

При цьому імперативність норм статей 54 та 58 Податкового кодексу України виключає застосування податковим органом способу визначення грошових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін на свій розсуд - чи то шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, чи то шляхом безпосереднього звернення з позовом на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників було відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Відсутність права звернення до суду з позовними вимогами виключає можливість задоволення цього позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (Артемівське відділення) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про зобов'язання нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 30 травня 2017 року.

Суддя Т.В. Смішлива