Ухвала суду № 66787233, 10.04.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 квітня 2017 року № 810/1309/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3027 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини 3027 Національної гвардії України, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини 3027 Національної гвардії України по особовому складу від 07.07.2016 №24 о/с у частині внесення змін щодо звільнення зі служби ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати пункти 9 та 10 наказу командира військової частини 3027 Національної гвардії України по стройовій частині від 07.07.2016 №142.

Згідно з частиною другою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви зясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу процесуального строку звернення до суду визначено альтернативно це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обовязку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе зясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.

Доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обовязковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Предметом позову є накази командира Військової частини 3027 Національної гвардії України від 07.07.2016 №24 о/с та №142.

Так, наказом командира Військової частини 3027 Національної гвардії України від 07.07.2016 №24 о/с внесено зміни до наказу командира військової частини 3027 від 09.02.2015 № 6 о/с про звільнення зі служби у військовий резерв ОСОБА_1 та слова «майора резерву ОСОБА_1» замінено словами «солдата резерву ОСОБА_1».

Натомість наказом від 07.07.2016 №142 внесені тотожні за змістом зміни до пункту 2 наказу командира військової частини 3027 по стройовій частині від 09.02.2015 № 32 про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1.

У позовній заяві позивач зазначає, що про порушення своїх прав оспорюваними наказами дізнався лише 20.03.2017, отримавши їх копії на запит свого представника.

Разом з цим, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд посилання позивача щодо моменту, коли йому стало відомо про порушення його прав, оцінює критично.

В оспорюваних наказах, як на підставу їх прийняття, міститься посилання на наказ командувача Національної гвардії України по особовому складу від 22.12.2015 №212 о/с та висновок службового розслідування комісії Головного управління Національної гвардії України від 21.12.2015.

Суд зазначає, що правомірність наказу командувача Національної гвардії України по особовому складу від 22.12.2015 №212 о/с та обґрунтованість висновків службового розслідування комісії Головного управління Національної гвардії України від 21.12.2015 були предметом адміністративної справи №826/1405/16.

Як вбачається з постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2016 №826/1405/16, наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 22.12.2015 №212 о/с були внесені зміни до наказу т.в.о. командира військової частини 3027 від 13.08.2014 № 5 о/с (по особовому складу) в частині прийняття на службу у військовому резерві та укладення відповідного контракту з капітаном ОСОБА_1: слова «капітана резерву ОСОБА_1» замінено словами «громадянина ОСОБА_1, присвоївши йому первинне військове звання солдат резерву».

Також зазначеним наказом було відмінено пункт наказу командувача Національної гвардії України від 20.08.2014 № 71 о/с (по особовому складу) в частині присвоєння військового звання «майор резерву» капітанові резерву ОСОБА_1.

Прийняттю наказу т.в.о. командувача Національної гвардії України від 22.12.2015 № 212 о/с передувало службове розслідування, яким встановлені відомості про те, що на час видачі наказів від 13.08.2014 № 5 о/с та від 20.08.2014 № 71 о/с підстави для зазначення військових звань ОСОБА_1 «капітан резерву» та «майор резерву» були відсутні.

Отже, про обставини внесення змін до наказів щодо проходження служби, відповідно до яких військове звання ОСОБА_1 у таких наказах було змінено з «майора (капітана) резерву» на «солдата резерву» та про обставини, які слугували підставою для внесення таких змін, позивачеві було відомо ще під час звернення до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом про визнання протиправним, незаконним та скасування наказу від 22.12.2015 № 212 о/с.

Наведені обставини щодо обізнаності позивача з оспорюваними наказами опосередковано підтверджуються і тим, що звертаючись до командира ВЧ 3027 з адвокатським запитом від 16.02.2017 №05, останній вже містив у собі запит про надання конкретно визначених наказів, зокрема, і тих, що є предметом цієї позовної заяви.

Суд зазначає, що виходячи із закріпленої у КАС України презумпції можливості та обовязку особи знати про стан своїх прав, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права у сфері публічних правовідносин і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки за змістом статті 99 КАС України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Відтак, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права раніше.

Обовязок доведення таких обставин прямо випливає зі змісту частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України якою передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без обєктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини у зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

В силу положень статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у строк до 24 травня 2017 року шляхом подання безпосередньо до суду:

- письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо моменту, коли позивач, а не його представник, дізнався (повинен був дізнатись) про порушення своїх прав або щодо існування дійсних, істотних обставин, що обєктивно перешкоджали позивачеві своєчасно звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

Керуючись статтями 106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3027 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, - залишити без руху.

2. Позивачеві у строк до 24 травня 2017 року усунути наведені у даній ухвалі недоліки у вказаний у ній спосіб.

3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявникові.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.