Постанова № 66787043, 07.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2016 року Справа № 810/2658/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.06.2016 № 66201-17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000 грн. 00 коп., на його думку, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу стосовно наявності у нього обов'язку сплачувати у 2016 році вказаний податок є помилковими, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 07.09.2016, позивач та представник відповідача не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 18, 19).

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 31).

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився, враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований за адресою: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Києво-Мироцька, буд. 106д.

Судом встановлено, що позивач є власником легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 (реєстраційний номер НОМЕР_2; рік випуску: 2013; об'єм двигуна 4461 см3).

Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 11-12).

У червні 2016 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 66201-17, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000 грн. 00 коп. за легковий автомобіль, що перебуває у його власності.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким внесено зміни до низки нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері оподаткування.

Вказаним Законом, зокрема, запроваджено транспортний податок.

Так, відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) транспортний податок є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (підпункт 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України).

У свою чергу, згідно з приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, яка діє з 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому, згідно із приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Таким чином, з 01.01.2016 у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

У свою чергу, в силу вимог статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII, розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року становить 1378,00 грн., у звязку з чим обєктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн.

На виконання підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (далі Методика № 66).

Відповідно до пункту 2 Методики № 66, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 рік, № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики № 66).

Пунктом 12 Методики № 66 передбачено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Як вже зазначалось судом вище, позивач є власником легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 (реєстраційний номер НОМЕР_2; рік випуску: 2013; об'єм двигуна 4461 см3).

Судом, з метою всебічного та об'єктивного вирішення даної справи, було зобовязано відповідача надати суду всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, з приводу якого подано позов, та письмове пояснення з приводу фактичних обставин та юридичних підстав, покладених в основу оскаржуваного рішення (ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2016).

Разом з тим, на час розгляду справи жодних матеріалів, на підставі яких було винесено податкове повідомлення рішення, та/або пояснень щодо розрахунку середньоринкової вартості автомобіля (з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілю) від відповідача до суду не надходило.

Пунктом першим частини третьої статті 2 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів приналежності наведеного вище автомобіля до обєкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, а отже і наявності у позивача обовязку сплачувати такий податок, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 66201-17 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, доводи позивача стосовно того, що положення рішення Бучанської міської ради від 19.01.2016 № 107-05-VII "Про внесення змін до рішення Бучанської міської ради за № 2056-65-VII від 29.01.2015 "Про встановлення ставки транспортного податку на території м. Буча" набирають чинності не раніше 01.01.2017, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VII, в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

В силу вимог частини п'ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" 21.05.1997 № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що транспортний податок запроваджено у 2015 році, а отже новий податок не встановлювався та не змінювалась його ставка, суд дійшов висновку, що наведені вище рішення органу місцевого самоврядування регулюють питання сплати транспортного податку з 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 551 грн. 21 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 29.06.2016 № 66201-17, визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.