Постанова № 66786731, 20.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 р. Справа № 804/2715/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради звернулося до суду з адміністративним позовом до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення №0000791503 від 05.08.2015р.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що за результатами перевірки КП Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства з питань своєчасної сплати земельного податку складено акт перевірки № 651/04-07-15-03-23 від 20.07.2015р., яким встановлено затримку позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, у звязку з чим, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено штраф у розмірі 10% від суми податкового зобов'язання, що складає 5617,05грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню у звязку з тим, що згідно чинного законодавства, а саме Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Виконуючи положення зазначеного Закону, а саме виплачуючи в першу чергу заробітну плату, позивач не мав можливості проводити своєчасну сплату податкового зобов'язання із земельного податку, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на яку відповідачем нараховано штраф. Окрім того, у звязку з тим, що субвенції з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення за надання послуг водопостачання та водовідведення підприємство отримує лише після 25 числа місяця наступного за звітним, це призводить до недостачі оборотних коштів КП Нікопольводоканал. Вищезазначені обставини суттєво погіршують фінансове становище підприємства та унеможливлюють своєчасне та в повному обсязі виконання зобовязань перед Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована правомірністю винесеного контролюючим органом рішення, а також безпідставністю заявлених КП Нікопольводоканал позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, на який в обґрунтування позову посилається позивач, не містить положень щодо звільнення платників податків від обовязку сплати встановлених чинним законодавством платежів та зборів. На думку відповідача, наведені у позовній заяві доводи платника не спростовують наявність у Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій внаслідок несвоєчасної сплати (несвоєчасним перерахуванням) КП Нікопольводоканал узгоджених сум по сплаті земельного податку.

Представник позивача подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі.

Представник відповідача подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі..

Ухвалою суду від 20.12.2016р. відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2013 та 2014 роки комунального підприємства Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Нікопольської міської ради.

За результатами перевірки складено акт № 651/04-07-15-03-23 від 20.07.2015р, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобовязання по земельному податку протягом строків, визначених п.287.3 ст.287 Податкового Кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000791503 від 05.08.2015р, згідно якого за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання із земельного податку та на підставі абзацу 2 пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 16 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 56170,20грн. позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 5617,05грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно п.7.3 ст.7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

В силу п.8.2 ст.8 Податкового кодексу України, до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.9 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Також пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, позивачем не заперечується факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі 56170,30грн., внаслідок чого відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Стосовно доводів позивача щодо необхідності застосування Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати суд зазначає наступне.

Вказаним Законом визначено, що оплата працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобовязань щодо оплати праці.

У цій нормі чітко визначено першочерговий обовязок оплати праці, разом з тим визначено й обовязок сплати інших платежів. Крім того, вказаний Закон не містить положень щодо звільнення платників податку від обовязку сплати встановлених чинним законодавством платежів і зборів.

Крім того, пунктом 7.3 статті 7 Податкового кодексу України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Таким чином, посилання позивача на положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, як підставу для несвоєчасної оплати податкового зобовязання є необґрунтованим, оскільки не звільняє позивача від сплати обовязкових платежів передбачених податковим законодавством.

Посилання позивача на те, що субвенції з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення за надання послуг водопостачання та водовідведення підприємство отримує лише після 25 числа місяця наступного за звітним, це призводить до недостачі оборотних коштів КП Нікопольводоканал, а внаслідок застосування штрафу, підприємству будуть нанесені збитки, які виражені в сумі штрафів також не спростовують обовязку позивача вчасно сплачувати узгоджену суму грошового зобовязання.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000791503 від 05.08.2015р., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1