Рішення № 66780932, 22.05.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27600/16-ц

Провадження № 2/127/1236/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Бондарчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 обласного центру зайнятості та ОСОБА_1 районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обласний центр зайнятості та ОСОБА_1 районний центр зайнятості звернулись до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення.

Поданий позов мотивований тим, що ОСОБА_2 був зареєстрований у ОСОБА_1 районному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу. 12.02.2007 року відповідачу на підставі заяви та поданих документів, було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Підписуючи заяву про надання статусу безробітного, ОСОБА_2 власноручним підписом підтвердив, що трудовою діяльністю не займається, чим умисно приховав факт зайнятості. 25.05.2007 року відповідача було знято з реєстрації у звязку із отриманням одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності. За період з 12.02.2007 року по 25.05.2007 отримав матеріальне забезпечення на загальну суму 8928,38 грн. з них: допомогу по безробіттю в сумі 8663.32 грн.; матеріальну допомогу у період професійного навчання в сумі 265.03 грн. 27.04.2016 року до ОСОБА_1 районного центру зайнятості надійшов лист ОСОБА_1 обласного центру зайнятості, яким було доведено лист Управління пенсійного фонду України у м. Вінниці, в якому було зазначено, що в період перебування відповідача на обліку як безробітного він працював в ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром» (з 12.02.2007 року по 29.05.2007 року).

З метою перевірки цієї інформації позивачем на адресу ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром» було надіслано запит № 03-13/595 від 29.04.2016 року. У відповіді ВАТ «Концерн Хлібпром» підтвердив факт перебування відповідача у трудових відносинах з ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром» з 12.02.2007 року по 29.05.2007 року водієм за сумісництвом. Зокрема до відповіді було додано копії табелів робочого часу. Тобто, було підтверджено факт перебування відповідача у трудових відносинах з ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром» під час перебування на обліку у ОСОБА_1 районному центрі зайнятості як безробітного. Таким чином, відповідач під час звернення до ОСОБА_1 районного центру зайнятості для реєстрації як безробітного відносився до категорії зайнятого населення і тому, на думку позивача, не мав права як на отримання статусу безробітного, так і на отримання матеріального забезпечення. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач під час реєстрації у ОСОБА_1 районному центрі зайнятості умисно надав недостовірні відомості (зазначив, що не займається трудовою діяльністю), а отже приховав обставину, яка впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Результат проведеної перевірки було оформлено актом №72 від 05.10.2016 року. З метою організації роботи щодо повернення коштів відповідачем ОСОБА_1 районним центром було видано наказ №68 від 08.11.2016 року. Для забезпечення досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення про необхідність повернення коштів за №03-13/1478 від 10.11.2016 року, який було отримано відповідачем, про що свідчать відмітки на корінці - повідомленні. Але кошти на рахунок позивачів не надходили.

Ці обставини і стали підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

В судовому засіданні представники позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали та просили його залишити без задоволення, оскільки ОСОБА_2 у період перебування на обліку у ОСОБА_1 районному центрі зайнятості в трудових відносинах з ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром» не перебував.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 12 лютого 2007 року ОСОБА_2 було подано до ОСОБА_1 районного центру зайнятості письмову заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Також в цій заяві зазначено, що відповідач на даний час не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

27.04.2016 року до ОСОБА_1 районного центру зайнятості надійшов лист ОСОБА_1 обласного центру зайнятості, яким було доведено лист Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці від 15.04.2016 року №725/06-33-3/02-2. З листа вбачається, що ОСОБА_2, який отримував допомогу по безробіттю з 12.02.2007р. по 25.05.2007р., також в цей період працював в ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром».

З метою перевірки такої інформації позивачем на адресу ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром» було надіслано запит № 03-13/595 від 29.04.2016 року.

У відповіді ВАТ «Концерн Хлібпром» від 31 травня 2016 року підтвердив факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром» з 12.02.2007 року по 29.05.2007 року водієм за сумісництвом. Зокрема до відповіді було додано копії табелів робочого часу (а. с. 47-50).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебуваючи на обліку в ОСОБА_1 районному центрі зайнятості з 12.02.2007 р. по 25.05.2007р., отримував дохід у цей же період ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром».

З акту №72 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, складеного ОСОБА_1 районним центром зайнятості, встановлено, що ОСОБА_2 не повідомив центр зайнятості про те, що він працює у ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром», чим порушив вимоги ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в зв'язку з чим сума виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття має бути стягнута з нього в сумі 8928,35 грн.

За період з 12.02.2007 року по 25.05.2007 ОСОБА_2 отримав матеріальне забезпечення на загальну суму 8928,38 грн. з них: допомогу по безробіттю в сумі 8663.32 грн.; матеріальну допомогу у період професійного навчання в сумі 265.03 грн (а. с. 16 18, 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що зайнятість не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Частиною 1 ст. 4 вищевказаного Закону передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.

Пунктом 2 ст. 36 вищевказаного Закону визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого Постановою КМУ № 219 від 14.02.2007, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.

Згідно з п. 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Так, в матеріалах справи є наказ ОСОБА_1 районного центру зайнятості № 68 від 08.11.2016 року про повернення коштів в сумі 265,03 грн. витрат повязаних з підвищенням кваліфікації на курсах цільового призначення за напрямом «Менеджмент організації Основи малого підприємництва» та 8663,32 грн. отриманих ОСОБА_2 як допомогу по безробіттю у тому числі виплачену одноразово.

Відповідно до п. 9 Порядку передбачено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідач не оскаржував рішень центру зайнятості.

Для забезпечення досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення про необхідність повернення коштів за № 03-13/1478 від 10.11.2016 року, який було отримано відповідачем, про що свідчать відмітки на корінці повідомленні ( а.с. 14), але кошти на рахунок позивачів не надходили.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач в період знаходження на обліку в центрі зайнятості як безробітний, був працевлаштований та перебував в трудових відносинах з ДП «Ресурсна компанія» ВАТ «Концерн Хлібпром» та отримував дохід, при цьому не повідомив про цей факт позивача, що призвело до незаконної виплати центром зайнятості допомоги по безробіттю у розмірі 8663,32 грн. та витрат повязаних з підвищенням кваліфікації у розмірі 265,03 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_1 районного центру зайнятості слід стягнути 1378,00 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 1, 7, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 10, 11, 57-60,88,212-215ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків 253140515, адреса реєстрації : м. Вінниця, вул. Дубовецька, 36, кошти допомоги по безробіттю в сумі 8663,32 грн. на користь ОСОБА_1 районного центру зайнятості : одержувач УДКСУ у ОСОБА_1 районі (Вінницький район), код ЄДРПОУ 38054712, Банк ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО банку 802015, р/р 37179304900071 та у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1378 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків 253140515, адреса реєстрації : м. Вінниця, вул. Дубовецька, 36, кошти, витрачені на підвищення кваліфікації в сумі 265,03 грн. на користь ОСОБА_1 обласного центру зайнятості : р/р 37175002000802 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 05392714.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя