Вирок № 66778783, 30.05.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/1882/17

н.п. 1-кп/415/381/17

ВИРОК

Іменем України

"30" травня 2017 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Хмеленко Н.В.

захисника Гаврилюка Р.А.

потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017130240000361 від 17.02.2017 року у відношенні

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Ільїнка, Троїцького району, Луганської області, громадянина України, раніше судимого: 07 березня 2000 року Дворічанським районним судом Харківської області за ч.3 ст.81, ч.3 ст.140, ст.42 КК України (1960) до 4 років позбавлення волі; 18 серпня 2000 року Троїцьким районним судом Луганської області за ч.3 ст.140, ст. 42 КК України (1960) до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 08 грудня 2000 року Дворічанським районним судом Харківської області за ч.2 ст.140, ст.43 КК України (1960) до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 24 червня 2003 року Дворічанським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України (2001) до 5 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 17.04.2008 року по відбуттю строку покарання; 19 квітня 2013 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.1 ст.187 КК України до 4 років позбавлення волі, 10 лютого 2017 року звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2017 року, приблизно о 05 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, будучі особою, яка раніше вчинила розбій, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля ЗОШ № 14, розташованої за адресою: м. Лисичанськ, вул. Гарібальді, 13, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, наздогнав ОСОБА_2, яка йшла попереду нього, штовхнув її руками в спину, в результаті чого вона впала на землю, ударившись коліном об металевий край сходин та отримала тілесні ушкодження.

Після цього, ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, підбіг до потерпілої, та, тримаючи в руці ніж, почав погрожувати їй застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, а також наніс ОСОБА_2 не менш ніж 4 удари кулаком в область обличчя та голови, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді: синців голови, синця правого колінного суглобу та садна верхньої губи, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 42 від 20 лютого 2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень як в сукупності так і окремо, та відкрито заволодів належною потерпілій жіночою сумкою, в якій знаходились: мобільний телефон «Philips E320» вартістю 830 гривень (згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/155е від 24 лютого 2017 року), гаманець з банківською пластиковою карткою АБ «Укргазбанк» № 4026-3310-3117-5657, виданою на ім'я ОСОБА_2 та іншим майном, яке знаходилося в сумці, яке матеріальної цінності для потерпілої не представляє.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_2 завдано майнової шкоди на загальну суму 830 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно 17 лютого 2017 року, приблизно о 05 годині 30 хвилин він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля ЗОШ № 14, розташованої за адресою: м. Лисичанськ, вул. Гарібальді, 13, наздогнав ОСОБА_2, яка йшла попереду нього, штовхнув її руками в спину, в результаті чого вона впала на землю, підбіг до потерпілої та погрожуючи ножем, вдарив її декілька разів кулаком в обличчя, після чого заволодів належною їй жіночою сумкою, в якій знаходився мобільний телефон і інше майно. Після чого по дорозі сумку та інше майно викинув, витягнув з мобільного телефону сім картку та батарею живлення, які також викинув, а мобільний телефон сховав дома, а потім через дівчину на ім'я Тетяна передав своєму другові. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати. На даний час він готовий нести відповідальність за свої дії, а в подальшому зобов'язався такого не повторювати. Майно було повернуто потерпілій в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 17 лютого 2017 року, приблизно о 05 годині 30 хвилин вона йшла на роботу до КП «Комбінат шкільного харчування» ЗОШ № 14, розташованої за адресою: м. Лисичанськ, вул. Гарібальді, 13, де вона працює поваром, коли вона підійшла до сходів, які ведуть до двору школи № 14 почула сильний поштовх у спину, від якого вона через сходи впала і вдарилася, а її сумка відлетіла від неї приблизно на 1 метр. Невідомий чоловік, як пізніше вияснилося, що це ОСОБА_3, підбіг до неї, в руці держав ніж, погрожуючи їй та вдарив її декілька разів кулаком, після чого заволодів належною їй сумкою, в якій знаходився мобільний телефон і інше майно. Майнова шкода їй відшкодована в повному обсязі, співробітниками поліції їй було повернуто викрадене майно. Покарання обвинуваченому просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини події, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений і потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинуваченого, потерпілу ОСОБА_2, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій знайшла своє повне підтвердження в суді, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 187 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, інвалідом не являється, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває (а.с.135,136), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с. 134), раніше судимий (а.с. 131-132);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини у вчиненні злочину.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає рецидив злочинів та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд не визнає у якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого відшкодування потерпілій ОСОБА_2 завданої злочином шкоди, оскільки повернення останній викраденого майна відбулось не в результаті добровільних дій обвинуваченого, спрямованих на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди, а в ході проведення відповідних слідчих дій.

На підставі вищевикладеного, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину та вимоги, передбачені ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, єдиного джерела доходів не має, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння вчинив умисний злочин проти власності, поєднаний з погрозою насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, а також із застосуванням додаткового покарання, зазначеного у санкції ст.187 ч.2 КК України - у виді конфіскації майна, відповідно до положень ст. 59 КК України.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, приймаючи до уваги обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3, який в судовому засіданні зробивши для себе належні висновки вибачався перед потерпілою та виказав готовність нести відповідальність за вчинений злочин, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочину, враховуючи думку потерпілої яка майнових претензій до обвинуваченого не має у зв'язку з поверненням викраденого майна та просила призначити покарання на розсуд суду, приймаючи до уваги те, що за місцем проживання ОСОБА_3 характеризується задовільно, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, передбачену санкцією ч.2 ст.187 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Запобіжний захід - у виді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області 01.03.2017 року слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 30 травня 2017 року.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту обрання запобіжного заходу - з 01.03.2017 року (а.с. 154-157) до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред'явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/155е від 24.02.2017 року (а.с.49-51), у сумі 439 гривень 80 копійок (а.с.52) (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013), підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави,

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- 2 частини футляру з під окулярів, розчіска, гігієнічна помада «Целебные травы», жіноча сумка синього кольору, гаманець чорного кольору, чохол для мобільного телефону, мобільний телефон «Fhilips E320», які згідно розписки (а.с.16,24,29,57,105) знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 - підлягає поверненню власниці - ОСОБА_2;

- диск з відеозаписом з камери зовнішнього спостереження, розташованої на ТЦ «Лимон» за 17.02.2017 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження (а.с.87) - підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження;

- ніж з рукояткою коричневого кольору, який знаходиться на збереженні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.16) - підлягає знищенню.

Керуючись ст. 349 ч. 3, ст.ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією 1/2 частини всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 30 травня 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення з моменту обрання запобіжного заходу - з 01.03.2017 року до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/155е від 24.02.2017 року у сумі 439 гривень 80 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

- 2 частини футляру з під окулярів, розчіска, гігієнічна помада «Целебные травы», жіноча сумка синього кольору, гаманець чорного кольору, чохол для мобільного телефону, мобільний телефон «Fhilips E320», які згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 - повернути власниці - ОСОБА_2;

- диск з відеозаписом з камери зовнішнього спостереження, розташованої на ТЦ «Лимон» за 17.02.2017 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- ніж з рукояткою коричневого кольору, який знаходиться на збереженні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, передбаченого ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова