Постанова № 66776489, 22.05.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017 року Справа № 904/1525/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

за участю представників:

від заявника: ОСОБА_1 представник, довіреність №34 від 04.01.2017 року;

від боржника: ОСОБА_2 представник, довіреність №279/16 від 27.12.2016 року;

представник Криворізької міської ради не з'явився, про час та місце проведення судового

засідання повідомлений у судовому засіданні, яке відбулось 16.05.2017 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року у справі №904/1525/17

за заявою: дочірної компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до: боржника комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017р. (суддя Примак С.А..) у даній справі, зокрема, в клопотанні про припинення провадження по справі від 14.03.17р. відмовлено. Порушено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", 50000, Дніпрпоетровська область, м.Кривий Ріг, пров.Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184. Визнано грошові вимоги Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" в загальній сумі 15 421 322,25 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 28.07.17р. Розпорядником майна призначено ОСОБА_3 (свідоцтво № 306 від 28.02.13р., 69037, м.Запоріжжя, а/с 408). Кандидатури арбітражних керуючих ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - відхилено.

Ухвала мотивована тим, що судом встановлено наявність всіх ознак неплатоспроможності боржника, які є підставою для порушення щодо нього процедури банкрутства.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу господарському суду для розгляду.

Скаржником зауважено, що суд першої інстанції не взяв до уваги майновий стан боржника та п. 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13р. № 01- 06/606/2013. Також не враховано судом клопотання Криворізької міської ради.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.17р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.

Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшов відзив по апеляційній скарзі, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірну ухвалу у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необгрунтованими. Просить залишити оскаржувану ухвалу - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

27.04.17р. від Криворізької міської ради надійшло клопотання, в якому просить не застосовувати до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа процедур, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та припинити провадження у справі про банкрутство комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" комунального підприємства теплових

мереж "Криворіжтепломережа.

Отже, дослідивши матеріали справи, вивчивши викладені в апеляційній скарзі доводи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено

наступне:.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 6, 7 ст. 16 Закону про банкрутство перевірка обгрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про

банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо справа порушується за заявою про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обгрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ДК «Газ України» у розмірі 15 421 322, 25 гривень підтверджені рішеннями та наказами суду, а також постановами органів Д про відкриття виконавчих проваджень, є безспірними вимогами, підтвердженими документально та незабезпечені заставою майна боржника. Зазначені обставини свідчать про неплатоспроможність боржника і його неспроможність на протязі більше трьох місяців задовольнити грошові вимоги кредитора, безспірний розмір яких сукупно становить більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Виходячи з викладених норм законодавства та встановлених обставин справи, господарський суду дійшов обґрунтованого висновку - про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.

Окрім того, відповідно абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону, у разі звернення до господарського суду

боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Таким чином, є безпідставними посилання скаржник (боржника) на те, що суд не взяв до уваги майновий стан боржника та п. 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N 01-06/606/2013 оскільки з заявою про порушення справи про банкрутство звернувся кредитор - ДК «Газ У країни».

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч 1 ст. 15 Закону - неплатоспроможністю визнається неспроможність боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора (кредиторів) у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців після викриття виконавчого провадження (абз. 3 ч. 12 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 №1-06/606/2013)

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, у постанові від 20.07.16у справі№904/2338/16.

Щодо неврахування судом клопотання Криворізької міської ради судова колегія зазначає наступне.

Відповіднодо п. 15 ч.1 ст 1 Закону учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна керуючий санацією ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, держа орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно з ч 1 ст. 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства, розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення

платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Боржники, субєкти підприємницької діяльності, що мають цінність для Автономної Республіки Крим або територіальної громади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим міської ради і підприємствами, які засновані на власності територіальних громад, підзвітні і підконтрольні міським радам, виконавчим комітетам (органам управління майном) можуть бути визнані такими, що мають суспільну або іншу цінність для органу місцевого самоврядування за умови вчинення переліку необхідних дій органу місцевого самоврядування, які передбачені ч.1, 2 і 9 ст.85 Закону.

Метою діяльності даних підприємств є задоволення суспільних потреб у роботах послугах та отримання прибутку від такої діяльності, а предметом діяльності - є забезпечення тепловою енергією населення, бюджетних установ і організацій та інших споживачів незалежно від форм власноті.

Частиною 4 ст. 214 Господарського кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених законом, не застосовуються процедури банкрутства щодо комунальних підприємств.

Разом з тим, у ст. 85 Закону визначено, що саме під час розгляду справи про банкрутство субєкта підприємницької діяльності, що має суспільну або іншу цінність для Автономної Республіки Крим або територіальної громади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим саме орган місцевого самоврядування може звернутися до господарського суду з клопотанням не застосовувати до такого суб'єкта передбачені цим Законом процедури та припинити провадження у справі про банкрутство. До клопотання додасться рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішення ради органу місцевого самоврядування, прийняте виключно на її пленарному засіданні, про незастосування до відповідного субєкта підприємницької діяльності передбачених цим Законом процедур та припинення провадження у справі про банкрутство, а також гарантії задоволення всіх вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями.

Таким чином, саме орган місцевого самоврядування і саме під час розгляду справи про банкрутство наділений правом звернутися до господарського суду з клопотанням не застосовувати до такого підприємства процедури банкрутства, передбачені Законом та припинити провадження у даній справі.

До вищезазначеного клопотання повинно додаватись рішення міської ради, яким відповідно до пунктів 23, 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 85 Закону, з метою забезпечення сталого функціонування систем теплопостачання та централізованого опалення, визнається підприємство таким, яке має суспільну цінність для територіальної громади, а також повинно зазначатись про гарантії задоволення вимог кредитора за грошовими зобов'язаннями у справі про банкрутство за заявою ДК «Газ України».

У Конституції України закріплено положення про права територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України і законів України, зокрема безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності, утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснювати контроль за їх діяльністю (статті 140, 143).

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Законодавець, установивши в Конституції України (статті 140, 141, 142, 143, 144, 145) базові засади функціонування місцевого самоврядування, його органів, матеріальну і фінансову основу тощо, решту питань організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності його органів відніс до визначення законом (стаття 146).

Таким чином, на конституційному рівні передбачено створення правових умов для подальшого законодавчого врегулювання відносин участі місцевого самоврядування у сфері господарювання.

Питання про межі та форми участі органів місцевого самоврядування у господарській діяльності конкретизовані у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», Господарському кодексі України, Законі та інших законодавчих актах України.

У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено основні принципи здійснення місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами (стаття 4).

Частиною 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, а у ст. 60 вказаного Закону встановлено режим права комунальної власності.

Основні напрями та форми участі місцевого самоврядування у сфері господарювання врегульовано у статтях 2, 5, 8, 24, 43, 78, 214 Господарського кодексу України.

Зїх змісту вбачається, що органи місцевого самоврядування не є суб єктами господарювання, їм забороняється виконання підприємницької діяльності, але вони можуть утворювати суб'єкти господарювання.

Конституція України поклала на державу обов'язок забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки (ч. 4 ст. 13 Конституції України). Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів (ч. 8 ст. 60 Закону України «Про

місцеве самоврядування в Україні»),

Конституційний Суд України у підпункті 3.1 мотивувальної частини рішення № 3- рп/2002 від 12.02.2002 (справа про електроенергетику) зазначив, що за Основним Законом України держава однаково захищає усі форми власності, а кожна з них може мати свої особливості, пов'язані із законодавчо визначеними умовами та підставами виникнення або припинення права власності. Ця позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що виключно законами України встановлюється правовий режим власності, в основі якого - конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності.

Так, однією із таких особливостей є обмеження на застосування норм Закону до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності та мають суспільну або іншу цінність для територіальної громади, реалізація яких залежить від рішення відповідної ради органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 140 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» змістом діяльності місцевого самоврядування є вирішення питань місцевого значення в інтересах територіальної громади самою громадою самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 7 Конституції У країни визнається і гарантується місцеве самоврядування, однією з найважливіших цілей діяльності якого є забезпечення нагальних потреб населення територіальної громади у комунальних та інших невідкладних послугах соціального характеру, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо.

У ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дано визначення терміна «право комунальної власності» - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Виходячи з викладених положень, наділення територіальних громад правом комунальної власності є в першу чергу використання майнових об'єктів для задоволення нагальних потреб жителів цих громад у невідкладних послугах, і лише в другу чергу право цієї форми власності призначено для доцільного, економного та ефективного використання майна територіальних громад в інших інтересах їх жителів.

Статтею 24 Господарського кодексу У країни цю категорію підприємств віднесено до кола субєктів господарювання, щодо яких здійснюється управління територіальних громад та органів місцевого самоврядування через систему їх організаційно-господарських повноважень.

Таким чином, комунальні унітарні підприємства є суб'єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси

територіальної громади.

Статтею 85 Закону не визначено, коли саме можливе прийняття відповідною радою органів місцевого самоврядування рішення про незастосування процедури у справах про банкрутство щодо вищезазначених підприємств.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-рп/2007 від 20.06.2007 (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) зазначає, що з огляду на нагальний характер послуг, які надаються комунальними унітарними підприємствами для жителів відповідних територіальних громад, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не ставлять факт прийняття рішення на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування щодо незастосування до комунальних унітарних підприємств положень вказаного Закону у залежність від моменту порушення судом справи про банкрутство цього підприємства і припускає можливість прийняття такого рішення як до початку провадження у справі про банкрутство, так і на будь-якій стадії провадження.

Це означає, що факт наявності судової справи про банкрутство комунального унітарного підприємства чи її відсутності не може впливати на реалізацію відповідною радою її права стосовно прийняття рішення про незастосування Закону до цього підприємства. Тому орган місцевого самоврядування при реалізації свого повноваження, передбаченого у ст. 85 Закону, не зобов'язаний попередньо погоджувати з кредиторами комунального унітарного підприємства, яке має суспільну або іншу цінність для територіальної громади та іншими зацікавленими особами своє рішення про незастосування до нього положень Закону або пропонувати заходи запобігання

банкрутству цього підприємства.

Господарський суд може припиняти провадження у справі про банкрутство комунального унітарного підприємства - суб'єкта підприємницької діяльності, що має суспільну або іншу цінність для територіальної громади, якщо орган місцевого самоврядування звернувся до суду з клопотанням не застосовувати до такого суб'єкта передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процедури та надав відповідне рішення, прийняте на його пленарному засіданні.

Перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, визначених ст. 83 Закону, не є вичерпним, оскільки цією нормою чітко не передбачено припинення провадження у справах про банкрутство за наявності обставин, викладених у ст. 85 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», проте передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017р. по справі №904/1525/17 прийнята при повному, всебічному та обєктивному розгляді всіх обставин даної справи, з обґрунтуванням та посиланням на норми права, а також без будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, у звязку з чим відсутні правові підстави для її скасування.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГРК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017р. у справі № 904/1525/17 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов