Рішення № 66775711, 24.05.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/4903/16-ц Провадження № 22-ц/773/564/17 Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М. Категорія: 23 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Русинчука М. М., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

прокурора Бородчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1, третя особа Старокошарівська сільська рада Ковельського району Волинської області, про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою позивача заступника прокурора Волинської області на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року, діючи в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, ковельська місцева прокуратура Волинської області звернулась в суд із зазначеним позовом. Покликалась на те, що 30 січня 1997 року Старокошарівською сільською радою Ковельського району Волинської області і відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір на право тимчасового користування землею (далі договір оренди земельної ділянки), який в цей же день зареєстровано Ковельською районною радою Волинської області у книзі записів договорів на право користування землею. За умовами даного договору орендодавець Старокошарівська сільська рада надала орендарю фізичній особі ОСОБА_1 у довгострокову оренду на 50 років земельну ділянку площею 1 га для будівництва та обслуговування споруд автосервісу. Орендар ОСОБА_1 в свою чергу зобовязувався, з врахуванням змін до закону про оподаткування, щорічно сплачувати орендну плату, яка складається з земельного податку та додаткової плати, і використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та умов її надання.

Крім того позивач зазначав, що у звязку із змінами чинного законодавства щодо порядку нарахування і внесення орендної плати за використання земель, які перебувають у державній та комунальній власності, рішеннями Ковельської районної ради Волинської області у 2015 та 2016 роках було визначено нормативну грошову оцінку орендованої відповідачем ОСОБА_1 земельної ділянки, а податковим органом відповідно встановлено суми орендної плати, які він мав сплатити у місцевий бюджет орендодавцю.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1, будучи обізнаним із новими розмірами орендної плати за землю та строком її внесення, за 2015 та 2016 роки допустив заборгованість по її сплаті і впродовж 20 років на орендованій земельній ділянці не побудував обєкт автосервісу, то позивач просив суд розірвати вказаний договір оренди землі, зобовязати відповідача повернути орендовану земельну ділянку державі в особі Волинської обласної державної адміністрації та стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Волинської області судові витрати зі сплати судового збору.

07 березня 2017 року Ковельським міськрайонним судом ухвалено рішення про відмову в позові.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач заступник прокурора Волинської області просить його скасувати як незаконне і необґрунтоване, прийняте судом без повного зясування всіх обставин справи та їх належної правової оцінки, з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення і відмовляючи у позові, суд першої інстанції вважав, що із зібраних досліджених ним доказів не вбачається систематичності у несплаті відповідачем сум орендної плати за земельну ділянку, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що договір оренди земельних ділянок державної та комунальної власності може бути розірваний на вимогу орендодавця у разі систематичної несплати орендарем орендної плати за землю у строки її внесення, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України місцевими органами фіскальної служби України.

Встановлено, що між Старокошарівською сільською радою Ковельського району, Волинської області, на підставі рішення цієї ради № 9/3 від 16 січня 1997 року, та ОСОБА_1 30 січня 1997 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 1 га, розташовану на території Старокошарівської сільської ради для будівництва та обслуговування споруд автосервісу, в цей же день проведено реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки Ковельською районною радою народних депутатів Ковельського району Волинської області (а. с. 9-10, 12).

Пунктом 2.1, підпунктом «б» пункту 3.2 даного договору передбачено, що плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати, яка складається з земельного податку та додаткової плати з врахуванням змін до закону про оподаткування у розмірі 270 грн. на рік у встановлений строк.

Землекористувач зобовязаний: забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання; здійснювати комплекс заходів щодо охорони землі; своєчасно вносити плату за землю.

Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області 21 листопада 2016 року розпорядником земельної ділянки, яку орендує ОСОБА_1 за договором оренди від 30 січня 1997 року, є Волинська обласна державна адміністрація (а. с. 18).

Рішенням Ковельської районної ради Волинської області від 08 квітня 2015 року № 44/33 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, в тому числі і земельної ділянки орендованої відповідачем ОСОБА_1 (а. с. 13-15).

Крім того з наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що на підставі зазначеного рішення Ковельської районної ради Ковельською ОДПІ 07 липня 2015 року були підготовлені і надіслані відповідачуу податкові повідомлення-рішення, якими йому визначалась сума податкового зобовязання з орендної плати за користування земельною ділянкою за 2015 рік. Законність вказаних дій податкового органу була предметом окремого судового розгляду і дії Ковельської ОДПІ були визнані правомірними, а сума податкової заборгованості по орендній платі за землю за 2015 рік, яка становила 30381 грн. 10 коп., була стягнута з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Старокошарівської сільської ради рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, яке набрало законної сили (а. с. 21, 23-27).

01 липня 2016 року Ковельською ОДПІ відповідачу ОСОБА_1 надсилалось і було ним отримане 11 серпня 2016 року письмове повідомлення про необхідність сплати 58733 грн. 45 коп. орендної плати за землю за податковий період 2016 рік (а. с. 301).

Статтею 287 ПК України передбачено, що землекористувачі землі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Податок (орендна плата за земельну ділянку) фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно повідомлення Ковельської ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області від 02 грудня 2016 року, ксерокопій квитанцій про сплату податку, які надав відповідач, слідує, що на час звернення Ковельської місцевої прокуратури з даним позовом у відповідача ОСОБА_1 існувала заборгованість по орендній платі за землю за 2015 та 2016 роки і була ним погашена лише в січні 2017 року (а. с. 22, 56).

Наведені обставини, на думку колегії суддів, дають підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1, отримавши податкові повідомлення-рішення про необхідність сплати податку за оренду земельної ділянки за 2015 та 2016 рік,у встановлений строк 60 днів, вказані грошові суми 30381 грн. 10 коп. та 58733 грн. 45 коп. не сплатив, порушив умови п. 2.1 договору оренди земельної ділянки, тим самим допустив систематичну несплату земельного податку, що є підставою для припинення його права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору її оренди.

Оскільки, що фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції повно і правильно, однак зроблені висновки, які їм не відповідають, і це стало підставою порушення норм матеріального права, то колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Установлено, позивачем на користь якого ухвалено рішення, понесені повязані з розглядом справи судові витрати зі сплати судового збору на суму 4409 грн. 60 коп. (2756+3031,60), а тому вони підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу позивача заступника прокурора Волинської області задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2017 року скасувати.

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1 га для будівництва та обслуговування обєктів автосервісу, укладений 30 січня 1997 року між Старокошарівською сільською радою Ковельського району Волинської області та ОСОБА_1 і зареєстрований Ковельською районною радою у Книзі записів договорів на право користування землею 30 січня 1997 року.

Зобовязати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку державі в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Волинської області понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4409 (чотири тисячі чотириста девять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді