Рішення № 66774609, 22.05.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/247/17

провадження №: 2/398/1197/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" травня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Соколової Р.І., за участю секретаря Лісовської Л.М., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрія цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом на загальну суму 27017 грн. 86 коп. станом на 8 грудня 2016 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 22.01.2016 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 18881.65 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Позивач зазначає, що відповідач свої підписом у заяві підтвердив свою згоду про те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ "Приватбанк" умовами, правилами та тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір.

Так, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ч.1 ст.634 ЦК України.

ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобовязання за Договором та угодою виконало в повному обсязі. Враховуючи те, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобовязання станом на 8 грудня 2016 року за кредитним договором утворилась заборгованість, яка становить 27017 грн. 86 коп. та складається з:

- заборгованості за кредитом в сумі 17437 грн. 89коп.;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2202 грн. 57 коп.;

- заборгованості за пенею і комісією в розмірі 4185 грн. 06 коп.;

- штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди в розмірі 3192 грн. 34 коп.

До розгляду справи по суті позовних вимог через канцелярію суду відповідач надала заперечення, в яких зазначає, що позовні вимоги не визнає. Так, дійсно 22 січня 2016 року нею у приміщенні Банку була підписана Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт. При цьому, за твердженням позивача вона, відповідач, погодилася з тим, що Генеральна угода разом з умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею і банком кредитний договір. Крім того, за твердження позивача вона також ознайомилася та погодилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які ніби то були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. Однак вона, відповідач, вважає, що підписана Генеральна угода свідчить лише про її намір отримати кредит у Банку у вигляді кредитного ліміту на картку та не містить істотних умов договору, зокрема, щодо предмета договору, розміру кредитного ліміту, порядку і строків його погашення тощо. Посилання в Генеральній угоді на приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг також не можна вважати укладенням з Позивачем договору приєднання, оскільки останнім не надано доказів того, що саме ті Умови і Правила надання банківських послуг, які ним додано до позовної заяви, були надані їй для ознайомлення та узгодження.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що за викладених обставин кредитний договір не можна вважати укладеним, а посилання на нього Банку в обґрунтування заявлених позовних вимог не можуть прийматися судом до уваги.

Крім того відповідач вважає безпідставною вимогу Банку про стягнення з неї судових витрат, оскільки за умовами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору як інвалід II групи, що підтверджується пенсійним посвідченням з зазначенням виду отримання пенсії «по інвалідності 2 грп. з дитинства».

5 травня 2017р., після отримання позивачем зазначених заперечень, на адресу суду від представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 надішли пояснення, в яких зазначено, що 22.01.2016 року відповідачем було підписано Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, в якій зазначено, що підписавши її відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг та погоджується із тим, що Генеральна угода разом із Умовами та правилами, Тарифами складають кредитний договір. Тобто, в даному випадку зміст договору зафіксовано в декількох документах: в Генеральній угоді, Умовах та правилах надання банківських послуг, та ОСОБА_1.

Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення договору в такій формі чинному законодавству не суперечить.

Згідно до преамбули Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 22.01.2016р. Банк та позичальник уклали дану угоду для створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за договорами від 23.05.2007р., 11.05.2006р., 30.06.2010р., 15.07.2009р. та дійшли згоди зменшити заборгованість позичальника за кредитним договором. При цьому, згідно до п. 1.8 Генеральної угоди вона не є рішенням банку про анулювання заборгованості позичальника. Таким чином, метою Генеральної угоди є не видача позичальнику кредитних коштів, а створення сприятливих умов для погашення заборгованості, що вже утворилася. Підписавши Генеральну угоду відповідач підтвердив, що вже має заборгованість за договорами від 23.05.2007р., 11.05.2006р., 30.06.2010р., 15.07.2009р.

Крім того, в силу вимог ст. 60 ЦПК України, саме на відповідача покладено обов'язок доведення того факту, що він не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг чи не підписував кредитний договір, за невиконання умов якого до нього пред'явлено позов.

Представник позивача в судове засідання не зявився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, причини неявки не повідомила. Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні надала заперечення проти позову, просила у позові відмовити, в разі задоволенні позовних вимог просила суд зменшити розмір штрафу, відмовити в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії та судового збору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 січня 2016р. між сторонами було укладено Генеральну угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 18881.65 гри. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом

У звязку з неналежним виконанням боржником договірних зобовязань, станом на 8 грудня 2016 року за кредитним договором утворилась заборгованість, яка становить 27017 грн. 86 коп. та складається з:

- заборгованості за кредитом в сумі 17437 грн. 89коп.;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2202 грн. 57 коп.;

- заборгованості за пенею і комісією в розмірі 4185 грн. 06 коп.;

а також штрафу, відповідно до п.2.2 Генеральної угоди в розмірі 3192 грн. 34 коп.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

При оформленні кредиту Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання п.1 ч. 2 ст.30 ЦК України), якою підтверджується, що відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Про ознайомлення із запропонованими умовами та правилами та згоду з ними свідчить підписання відповідачем 22.01.2016 року Генеральної угоди. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби звязку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

В генеральній угоді зазначено, що підписавши цю Генеральну угоду, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг та погоджується із тим, що генеральна угода разом з Умовами та правилами, тарифами складають кредитний договір.

За статтями 526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність угоди між сторонами підтверджується Генеральною угодою, Умовами та правилами надання банківських послуг, а сума заборгованості її розрахунком станом на 8 грудня 2016 року.

Згідно з преамбулою Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 22.01.2016р. Банк та позичальник уклали дану угоду для створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за договорами від 23.05.2007р., 11.05.2006р., 30.06.2010р., 15.07.2009р.

Відповідно до п. 1.1.1 Генеральної угоди сторони дійшли згоди зменшити заборгованість позичальника за кредитним договором. Згідно п. 1.8 Генеральної угоди вказана угода не є рішенням банку про анулювання заборгованості позичальника.

Таким чином, метою Генеральної угоди є не видача позичальнику кредитних коштів, а створення сприятливих умов для погашення заборгованості, що вже утворилася за договорами від 23.05.2007р., 11.05.2006р., 30.06.2010р., 15.07.2009р.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про те, що підписана нею генеральна угода свідчить лише про її намір отримати кредит у банку у вигляді кредитного ліміту на картку та не містить істотних умов договору, зокрема, щодо предмета договору, розміру кредитного ліміту, порядку і строків його погашення тощо, не знайшли свого підтвердження під час встановлення судом фактичних обставин справи та правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, що передбачено ч.1 ст. 625 ЦК України.

Згідно з частиною 1статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2статті 6 ЦК Українипередбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно достатті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно дост. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Оскільки, на день розгляду справи, з боку відповідача не надано доказів про виконання свого обов'язку в частині сплати заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками за користування кредитом відповідно до положень договору, суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, атому він підлягає задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення боржником зобовязання він, відповідно до ст. 549, 1050 ЦК України, зобовязаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до п.2.2 Генеральної угоди передбачено стягнення штрафу з позичальника при порушенні останнім строківплатежів за будь-яким грошовим зобовязанням в сумі 3192 грн.34 коп.

Відповідно до статті549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

З розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що заборгованість в розмірі 4185 грн. 06 коп. нарахована банком позичальнику (клієнту), складається виключно з комісії, яка щомісячно в сумі 697,51 грн. 00 коп. була нарахована банком за період червень-листопад 2016 року.

Таким чиноим, банком не було заявлено позовних вимог про стягнення пені, отже, в даному випадку, при задоволенні вимог про стягнення штрафу судом не вбачається застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором подвійної цивільно-правової відповідальності.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Право суду вирішувати питання про зменшення розміру пені згідно із ч.3 ст.551 ЦК України підтверджено правовою позицією Верховного Суду України (справа №6-100цс14).

Суд зазначає, що розмір неустойки (штрафу) не перевищує розмір збитків, та не порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені ст.. 3 ЦК України, тому підстави для зменшення штрафу відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, відсутні.

Стосовно вимоги про стягнення комісії в розмірі 4185 грн. 06 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.3 Генеральної угоди позичальник зобовязаний повернути суму кредиту, процентів, винагороди відповідно до Генеральної угоди та Умов і правил. Відповідно до п. 1.1.1.17 Умов та Правил надання банківських послуг винагорода банку це сума зобовязань держателя платіжної картки з оплати встановлених банком тарифів, в тому числі плати за відкриття/випуск/обслуговування рахунків/карт, інших комісій та штрафних санкцій, якщо такі матимуть місце.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168,банки не мають прававстановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банкуза дії, які банк здійснює на власну користь(ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо),або задії, які споживач здійснює на користь банку(прийняття платежу від споживача, тощо), абощо їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суд зазначає, що згідно позиції, викладеної у правовому висновку Верховного Суду України по справі №6-1746цс16 від 16.11.2016 року, та яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів, зазначено наступне: «Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановоюправлінняНаціонального банку України від10 травня 2007 року №168, банки не мають право встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин(укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.»

В даному випадку, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог банку щодо стягнення комісії в сумі 4185 грн. 06 коп.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 22832 грн. 80 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 17437 грн. 89коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2202 грн. 57 коп., а також штрафу в розмірі 3192 грн. 34 коп.

В задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь сплаченого судового збору, необхідно відмовити, оскільки відповідач є інвалідом 2 групи з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням №2708820743 серії ААЕ №831680, виданим 2 лютого 2010р. Пенсійним фондом України на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особовий рахунок №165497/1103. Термін дії посвідчення довічно. Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» інваліди ІІ групи звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від1березня 2017року у справі№ 6-152цс17.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнутиз ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) 17437 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 89 коп. заборгованості за кредитом, 2202 (дві тисячі двісті дві) грн. 57 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3192 (три тисячі сто девяноста дві) грн. 34 коп. штрафу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р.І. Соколова