Постанова № 66764009, 24.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 р. Справа № 490/7096/16-а

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Гуденко О.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Лукянчук О.В.

суддів Градовського Ю.М.

ОСОБА_1

при секретарі Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил від 09 червня 2016 року за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та застосування штрафу розміром 205 637, 43 грн.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних прав відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що 09 червня 2016 року була винесена постанова Миколаївською митницею ДФС в справі про порушення митних правил №049/50400/16 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, директора ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ», якого визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 85 Митного кодексу України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто у сумі 205 637 грн. 43 коп.

30 липня 2014 року на митну територію України через пункт пропуску на державному кордоні «Одеський морський торгівельний порт» на судні «MSC ESHA» прапор Панама, згідно з коносаментом «Bill of Lading» №MSCUT3133877 від 13 липня 2014 року в морському контейнері CXRU1434809 надійшов товар: «Фіники сушені сорт «Деглет нур», в кількості 24740 кг (вага нетто), на адресу ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ» (65098, м. Одеса, вул. Пушкінська 44, код ЄДРПОУ 38847139) від відправника-компанії «ALYSSA INTERNATIONAL TRADE» (City Center Sahloul 1, Sousse, Tunisia).

31 липня 2014 року ОСОБА_2 передав митному брокеру ОСОБА_4 сканкопії документів, зокрема: інвойс (рахунок - фактура) № UKR055/14, коносамент №MSCUT3133877, прайс-лист б/н від 04 липня 2014 року, сертифікат походження від 07 липня 2014 року, зовнішньоекономічний контракт від 27 червня 2014 року №АІІ-ALT для підготовки митної декларації на товар.

Брокером ОСОБА_4 було направлено електронну митну декларацію до митного поста «Костянтинівка» Миколаївської митниці, де їй було присвоєно порядковий номер 504070000/2014/003687.

ОСОБА_2 у якості підтвердження відомостей про фактурну вартість товару «Фіники сушені сорт «Деглет нур» засобами електронного звязку направив до Миколаївської митниці сканкопії документів: інвойс №UKR055/14 від 07 липня 2014 року, згідно з якими фактурна вартість товару «Фіники сушені сорт «Деглет нур» становить 21 276, 4 доларів США; калькуляція ціни товару «Фіники сушені сорт «Деглет нур» від 07 липня 2014 року; копія довідки Одеської РТПП від 31 липня 2014 року №002280 про ціну товару «Фіники сушені сорт «Деглет нур» у розмірі 840-860 доларів США за 1 тону.

31 липня 2014 року відповідно до митної декларації №504070000/2014/003687 товар «Фіники сушені сорт «Деглет нур», вагою нетто 24 740 кг, був оформлений та випущений у вільний обіг.

31 липня 2014 року нараховані митні платежі в сумі 60 270, 77 грн були перераховані до державного бюджету.

12 вересня 2014 року Миколаївською митницею був направлений запит до митних органів Тунісу стосовно автентичності поданих до митного оформлення документів через Головне оперативне управління ДФС України.

19 лютого 2016 року Миколаївська митниця ДФС України отримала відповідь на запит від митної служби Тунісу від 12 вересня 2014 року, згідно якого було встановлено, що фактурна вартість вказаного товару, згідно з оригінальним інвойсом №UKR55/14 від 07 липня 2014 року становить 45 474 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 31 липня 2014 року становить 545 832, 97 грн.

Також було встановлено, що за зовнішніми ознаками інвойс, отриманий від митної служби Тунісу відрізняється від інвойсу з тим самим номером, поданим ОСОБА_2, через митного брокера.

Також під час перевірки виявлених обставин, відповідачем отримана письмова відповідь Одеської РТПП від 20 травня 2016 року, додатково також відомості були отримані і під час розгляду справи в суді, що довідка Одеської РТПП від 31 липня 2014 року №002280 про ціну товару «Фініки сушені сорт «Деглет нур» на адресу ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ» не видавалася та зазначена довідка має порушення як стосовно опису товару, так за формою документа, на неї відсутня печатка установи.

Таким чином, на підставі зазначених доказів Миколаївською митницею ДФС України був встановлений факт невідповідності інвойсу №UKR55/14 від 07 липня 2014 року, який був переданий ОСОБА_2 через митного брокера 31 липня 2014 року - оригінальному інвойсу відправника. Різниця між фактурною та митною вартістю вказаною у інвойсі (рахунок-фактура) №UKR55/14 від 07 липня 2014 року та вартістю того ж самого товару, за якою він безпосередньо експортувався з Тунісу до України, на підставі оригінального інвойсу (рахунка-фактура) №UKR55/14 від 07 липня 2014 року, становить 290 448, 34 грн., внаслідок чого, розмір не донарахованого та несплаченого до державного бюджету ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ» ввізного мита становить 8 713, 45 грн., податку на додану вартість становить 59 832, 36 грн. Загальна сума недоплати склала 68 545, 81 грн.

28 березня 2016 року на імя ОСОБА_2 був складений протокол Державною митною службою України про порушення митних правил №049/50400/16 за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

29 березня 2016 року примірник протоколу направлено ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки під час митного оформлення позивачу повинно було бути відомо про дійсну вартість товару (про що свідчить щонайменше надання фіктивної довідки РТПП), натомість зазначені неправдиві відомості про таку вартість товару (що підтверджується офіційними документами, що надійшли на запит митних органів України від державної митної служби країни - відправника Тунісу), що призвело до зменшення розміру сплати митних платежів, висновок викладений в оскаржуваній постанові Миколаївської митниці ДФС від 09 червня 2016 року про порушення позивачем митних правил ґрунтується на вимогах закону.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідальність за статтею 485 Митного кодексу України настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до ст. 495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

За змістом п.8 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України, декларантом є особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Як вбачається з матеріалів справи, митна декларація №504070000/2014/003687 від 31 липня 2014 року подавалася органу доходів і зборів ОСОБА_4, яка діяла на підставі, укладеного 30 липня 2014 року між ТОВ «Брокер Сервіс» та ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ», договору №199 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів (а.с.59).

Відповідно до умов зазначеного договору на виконавця покладено обов'язок, зокрема декларувати вантажі в митних органах для митного оформлення, проводити митне очищення вантажів у двохденний термін після отримання всіх необхідних документів, згідно діючого законодавства України та в залежності від обсягу робіт та графіку роботи митниці.

Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 8 ст. 257 Митного кодексу України наведено вичерпний перелік відомостей, які вносяться у митну декларацію при митному оформлені товару.

Відповідно до ч.8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, у якості підстави підтвердження відомостей про фактурну вартість товару «Фініки сушені сорт «Деглет нур» до митного органу були надані, зокрема, інвойс №UKR055/14 від 07 липня 2014 року, згідно з яким фактурна вартість товару становить 21 276, 4 доларів США; коносамент №MSCUT3133877; прайс-лист від 04 липня 2014 року; сертифікат походження від 07 липня 2014 року; зовнішньоекономічний контракт №АІІ-ALT від 27 червня 2014 року; калькуляція ціни товару від 07 липня 2014 року.

При складанні протоколу про порушення митних правил №049/50400/16 та розгляді справи за даним протоколом відносно ОСОБА_2 посадові особи Миколаївської митниці ДФС, як на доказ винуватості останнього, послались на відповідь митної служби Тунісу, згідно якої експортером/продавцем та відправником товару «Фініки «Деглет нур» є туніська компанія «ALYSSA INTERNATIONAL TRADE»; покупець та одержувач - ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ»; умови поставки CIF Одеса; стан згідно з системою контролю експорту: SA фактична поставка; фактурна вартість вказаного товару складає 45 474 доларів США, що згідно курсу НБУ на 31 липня 2014 року становить 545 832, 97 грн., а тому митний орган дійшов до висновку, що ціна, яка була вказана у митній декларації №504070000/2014/003687 відрізняється.

Проте, факт обізнаності ОСОБА_2 з діями туніської компанії на території Тунісу, зокрема, щодо подання останньою до туніських митних органів при експорті товару документації по даній поставці, які по вартості експортованого товару суттєво різнилися із наданими цією ж туніською компанією документами отримувачу товару, у справі жодним чином не встановлено і не доведено свідомого та умисного вчинення ОСОБА_5 протиправних дій, які в подальшому вплинули на розмір митних платежів.

Більш того, митним органом жодним чином не спростовано те, що у контракті №ALL-ALT від 27 червня 2014 року, який був укладений між ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ» як покупцем та продавцем - компанією «ALYSSA INTERNATIONAL TRADE» на поставку товару та який є чинним, ціна постачаємого товару узгоджується сторонами та зазначається в інвойсі, та яка в даному випадку складає 21 276, 4 доларів США.

Разом з цим, згідно виписки по банківському рахунку ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ» перераховано «ZEMENDAR GENERAL TRADING LLC » 09 жовтня 2014 року саме 21 276 доларів США з посиланням на контракт від 27 червня 2014 року №ALL-ALT, а отже висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів оплати позивачем за спірну партію товару виходячи з наявності інших банківських рахунків є помилковими, оскільки жодним чином не підтверджено.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на відповідь Одеської РТПП від 20 травня 2016 року стосовно того, що довідка РТПП від 31 липня 2014 року №002280 про ціну товару «Фініки сушені сорт «Деглет нур» на адресу ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ» не видавалася, оскільки вказаний документ був поданий ОСОБА_4 відповідно до умов договору №199 від 30 липня 2014 року та завірений ТОВ фірмою «Брокер Сервіс», а не позивачем.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, в діях позивача органом доходів і зборів не розкрита, не містить конкретних фактів та ґрунтується виключно на припущеннях, що в силу ст. 62 Конституції України є неприпустимим.

Відповідно до ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, випускати у вільний обіг товари, що декларуються у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю.

У даній справі ж, декларація з визначеною митною вартістю від декларанта відповідачем була прийнята, перевірена, в тому числі й на предмет розміру визначеної митної вартості та нарахованих митних платежів, будь-яких порушень встановлено не було, як і не встановлено факту подачі будь-яких неправдивих чи недостовірних відомостей, необхідних для визначення митної вартості та, відповідно, й нарахування митних платежів, а в органу доходів і зборів не було перешкод перевірити заявлену митну вартість і, у випадку її неправильності, самостійно, здійснити її коригування.

Отже, за встановлених у справі фактичних обставин імпорту товару «Фініки сорт «Деглет нур» на адресу ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ», органом доходів і зборів не доведено належними та допустимими доказами, передбаченими ст. 495 Митного кодексу України, наявності у діях директора ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ» складу правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, зокрема, його об'єктивної та суб'єктивної сторони.

Керівник підприємства, як декларант, згідно п.8 ч.1 ст. 4 та ч.2 ст. 459 Митного кодексу України, підлягатиме відповідальності за даною нормою лише у тому випадку, коли він для декларування товару вчинив певні протиправні дії, а за відсутності такої умови сам факт зайняття особою керівної посади на підприємстві, яке є власником товару, не утворює складу правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Разом з цим, колегія суддів враховує те, що оскаржувана постанова відповідача №049/50400/16 від 09 червня 2016 року фактично ґрунтується на відповіді митного органу Тунісу, однак це констатує лише факт щодо дій туніських імпортерів на території Тунісу та самі по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не можуть доводити наявності у діях позивача ознак протиправності та не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом його винуватості у вчиненні інкримінованого порушення митних правил, відповідно, у свідомому та умисному наданні недостовірних відомостей для декларування товару з метою зменшення митних платежів.

Відповідно до ст. 489 Митного кодексу України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч зазначеним вимогам, посадова особа Миколаївської митниці ДФС під час розгляду протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_2, у належний спосіб не перевірила обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до необґрунтованого притягнення позивача до відповідальності за вчинення порушення митних правил за ознаками ст. 485 Митного кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову №049/50400/16 від 09 червня 2016 року було винесено з порушенням вимог ст. 489 та ст. 526 Митного кодексу України, зокрема щодо повноти, всебічності та об'єктивності з'ясування обставин справи, у звязку з вимоги апелянта щодо визнання її протиправною та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Разом з тим, вимоги позивача в частині закриття провадження в справі про порушення митних правил колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно із положеннями п.3 ч.3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень, а, отже, питання про прийняття процесуального рішення в справі про адміністративне правопорушення не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст. 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

В теорії адміністративного права під триваючими адміністративними проступками розуміють проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, що припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. В переважній більшості випадків ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

З наведеної норми статті 485 Митного кодексу України слідує, вказана стаття Кодексу фактично визначає декілька складів адміністративних правопорушень, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також на ухилення від сплати митних платежів. При цьому лише окремі з цих порушень є триваючими порушеннями митних правил.

Як вбачається зі змісту протоколу про порушення митних правил №049/50400/16 від 28 березня 2016 року та постанови в справі про порушення митних правил від 09 червня 2016 року за №049/50400/16, позивача за ст. 485 Митного кодексу України визнано винним в тому, що ним, як керівником ТОВ «ОСОБА_3 ІНТ» було занижено митну вартість товару.

Відповідно до ч.1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Дата та час подання митної декларації фіксується органом доходів і зборів шляхом її реєстрації, у тому числі з використанням інформаційних технологій. Орган доходів і зборів не має права відмовити в реєстрації митної декларації.

На підставі ч.5 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Таким чином, передбачене статтею 485 Митного кодексу України порушення митних правил, яке полягає в заявлені у митній декларації або в інших документах, що надані контролюючому органу, неправдивих відомостей з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, визначеною статтею 255 Митного кодексу України, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю.

Отже, зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим, оскільки воно припиняється із поданням митної декларації контролюючому органу та/або документів, що містять неправдиві відомості, а відтак, на підставі наведених вище положень ч.1 ст. 467 Митного кодексу України, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення.

Аналогічний висновок щодо застосування наведених вище норм права міститься в постанові Верховного Суду України від 09 квітня 2012 року по справі №0 21-260а11, який у відповідності до ч.1 ст. 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом до митного поста «Костянтинівка» Миколаївської митниці ДФС подавалась митна декларація та документи, необхідні для митного оформлення товару «Фініки сорт «Деглет нур» 31 липня 2014 року.

Отже, адміністративне стягнення на позивача за порушення митних правил могли бути накладені не пізніше 31 січня 2015 року, однак оскаржувана постанова про порушення митних правил прийнята 09 червня 2016 року, що свідчить про порушення відповідачем строку для притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст. 467 Митного кодексу України.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений помилковий висновок про доведеність митним органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятої постанови №049/50400/16 від 09 червня 2016 року, у звязку з чим вимоги щодо її скасування є обґрунтованими.

На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2017 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №049/50400/16 від 09.06.2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лукянчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко