Постанова № 66763993, 24.05.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 137/101/17 Головуючий у 1-й інстанції: Желіховський В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 28 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахуноку пенсії та зменшення її розміру і зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області стосовно зменшення йому відсоткового розміру від суми заробітної плати, що враховується при нарахуванні пенсії з 90% на 80%, починаючи з 01.07.2012 року;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області щодо відмови йому у перерахунку пенсії згідно заяви від 26.12.2016 року за вислугу років в розмірі 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Вінницької області № 181-277 від 21.12.2016 року;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області здійснити перерахунок його пенсії за вислугу років, починаючи з 01.01.2016 року, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла станом на час призначення пенсії), в розмірі 90% середньомісячного заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Вінницької області № 181-277 від 21.12.2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016 року.

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 28 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, внаслідок чого висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та за обставин викладених в ній, просив задовольнити її в повному обсязі.

Відповідач скористався наданим йому правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу, зі змісту яких вбачається, що останній не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Водночас, відповідач просить здійснити розгляд даної справи за відсутності уповноваженого представника Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 1997 року та на даний час отримує пенсію призначену та нараховану відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 80 % середньомісячного заробітку.

У зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам, позивач 26.12.2016 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії відповідно до довідки прокуратури Вінницької області №187-277 від 21.12.2016 року.

Листом №559/06-33-2/02-1 від 12.03.2016 року відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії позивача з посиланням на ряд змін у законодавстві про пенсійне забезпечення прокурорів та відсутність, на даний час, законних підстав для проведення такого перерахунку. Одночасно позивачу повідомлено, що останній перерахунок його пенсії проведено 01.07.2012 року в розмірі 80% від суми заробітної плати старшого прокурора станом на 14.06.2012 року згідно довідки прокуратури Вінницької області № 18/154 від 20.11.2012 року (а.с.12).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час відсутні правові підстави як для проведення Управлінням Пенсійного Фонду у Літинському районі перерахунку пенсії позивачу відповідно до наданої ним довідки Прокуратури Вінницької області № 187-277 від 21.12.2016 року, так і для перерахунку пенсії позивача з 80 % на 90 % відсотків від заробітку відповідно до довідки прокуратури Вінницької області № 18/154 від 20.11.2012 року.

Колегія суддів частково погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям відповідача колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом, позивач працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення у 1997 році за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права).

Перебуваючи на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці з 29.01.1997 року, позивач отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України Про прокуратуру із розрахунку 62% середньомісячного заробітку, яка в зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури перерахована із розрахунку 90% середньомісячного заробітку.

На підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/154 від 20.11.2012 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача та встановлено її розмір із розрахунку 80% середньомісячного заробітку, з чим, в розрізі встановлених обставин справи, не погоджується колегія суддів та вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно ч.1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р., внесено зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 01.10.2011 року положення ст.50-1 ч.1 Закону України "Про прокуратуру" щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулювались ч.ч.13, 18 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Згідно ч.13 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 18 ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що перерахунок пенсії позивачу 01.07.2012 року повинен був здійснений відповідачем на підставі документів пенсійної справи та документів, додатково поданих ним, в даному випадку - довідки прокуратури Вінницької області № 18/154 від 20.11.2012 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячного заробітку.

З урахуванням викладеного, з метою захисту порушеного права позивача суд апеляційної інстанції вважає за потрібне визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача, виходячи з 80% від суми заробітку та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи із 90% заробітної плати з урахуванням фактично отриманої суми пенсії та не більш як за 12 місяців з моменту звернення про перерахунок відповідно до довідки прокуратури Вінницької області № 18/154 від 20.11.2012 року.

Оскільки позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії 26.12.2016 року, тому перерахунок пенсії ОСОБА_2 необхідно проводити з 26.12.2015 року.

Що стосується вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області щодо відмови йому у перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Вінницької області № 181-277 від 21.12.2016 року та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області здійснити перерахунок його пенсії за вислугу років, починаючи з 01.01.2016 року, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла станом на час призначення пенсії), в розмірі 90% середньомісячного заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Вінницької області № 181-277 від 21.12.2016 року з подальшою виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016 року, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із частиною 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, які тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15.07.2015 набув чинності Закон України "Про прокуратуру" згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення : Закон України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 793, N 50, ст. 474; 1995 р., N 11, ст. 71, N 34, ст. 268; 2001 р., N 9, ст. 38, N 44, ст. 233; 2002 р., N 17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., N 29, ст. 233, N 30, ст. 247; 2004 р., N 8, ст. 66; 2005 р., N 2, ст. 32, N 6, ст. 132, N 11, ст. 198; 2006 р., N 1, ст. 18, N 19 - 20, ст. 156; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66, N 33, ст. 442; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78, N 48, ст. 357; 2010 р., N 37, ст. 497, NN 41 - 45, ст. 529; 2011 р., N 23, ст. 160, N 30, ст. 279; 2012 р., N 12 - 13, ст. 82; 2013 р., N 14, ст. 89, N 21, ст. 208, N 37, ст. 490, N 39, ст. 517; 2014 р., N 11, ст. 132, N 17, ст. 593, N 20 - 21, ст. 745, N 22, ст. 816; із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року N 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50- 1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року;

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України " Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Відтак, судом першої інстанції було вірно вирішено питання дії закону в часі, а отже суд першої інстанції дійшов вірних висновків про правомірність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача відповідно до довідки прокуратури Вінницької області № 181-277 від 21.12.2016 року.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116). У Рішенні від 02 березня 1999 року N 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, і правомірно відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 181-277 від 21.12.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є частково законним та обґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 28 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахуноку пенсії та зменшення її розміру і зобов'язання вчинення певних дій скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90% від розміру середнього заробітку за посадою, з якої він вийшов на пенсію.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, виходячи із розрахунку 90% від розміру середнього заробітку згідно довідки прокуратури Вінницької області № 18/154 від 20.11.2012 року з 26.12.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 травня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4